Справа № 345/2214/25
Провадження № 4-с/344/16/25
03 червня 2025 року місто Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на дії виконавчої служби,-
12 травня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії виконавчої служби в рамках виконавчого провадження № 77961976 про примусове виконання виконавчого листа № 344\3152/20, виданого 04 червня 2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2025 року скаргу передано на розгляд за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В.
Розглянувши матеріали скарги, суддя виходить з наступного.
За змістом положень частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частина перша третя статті 450 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Отже, вказане питання розглядається судом у найкоротші терміни у судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.
Вказана норма процесуального закону відноситься до Розділу VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України .
Таким чином, оскільки вимоги скарги ОСОБА_1 належать до питань, пов'язаних з судовим контролем за виконанням судових рішень, тому вимоги статті 183 Цивільного процесуального кодексу України поширюються на зазначену скаргу заявника.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у статті 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частини другої статті 183 Цивільного процесуального кодексу України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд розглядає скаргу у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Таким чином, заінтересованими сторонами у даній справі є боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатів Олекса Любомирович, дія якого оскаржуються.
Заявником в порушення вимог частини другої статті 183 Цивільного процесуального кодексу України не надано до суду доказів на підтвердження скерування копії скарги з доданими до неї додатками усім сторонам по справі, а саме: Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» та приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області Ігнатіву О.Л.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною четвертою статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, заяв, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Частина четверта статті 183 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За встановлених обставин, суддя дійшла висновку про наявність підстав для повернення заявнику скарги, оскільки при зверненні до суду заявником не долучено доказів, які мали б підтвердити надіслання засобами поштового зв'язку та/або надання усім учасникам справи копії скарги разом із додатками, що зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною четвертою статті 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 183, 258-261, 353, 354, 433 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Скаргу ОСОБА_1 на дії виконавчої служби - повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мелещенко Л.В.