03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 360/814/23
адміністративне провадження № К/990/20851/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №360/814/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі до 100000,00 грн за період його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі до 100000,00 грн за період його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року, а саме за 31 день жовтня 2022 року, 30 днів листопада 2022 року, 31 день грудня 2022 року та 20 днів січня 2023 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 за 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року та за 31 добу грудня 2022 року;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу відповідно до пункту 1 Постанови № 168 збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду за 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року та за 31 добу грудня 2022 року, з урахуванням виплачених сум;
-у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
15 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №360/814/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, визначеної у пункті 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що «наразі відсутній висновок Верховного Суду з питання правозастосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №169 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, у розрізі застосування її положень до військовослужбовців, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в зоні бойових дій, що в свою чергу призводить до множинного та неоднозначного тлумачення її положень та впливає на ефективність судового захисту загалом».
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Утім, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник конкретно не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано, щодо питання застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Не вказавши конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду , скаржник, як наслідок, належно не обґрунтував у чому саме полягала посилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосування норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Галкіним Вячеславом Леонідовичем, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №360/814/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська