Справа №523/9571/25
Провадження №1-кс/523/3108/25
27 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_4 , підозрюваного, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_5 , погодженого з погодженого з керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150020000093 від 06.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Молдова, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 62025150020000093 від 06.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Так, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Законом України «Про державний кордон України» встановлено, що Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1, 2), а перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку (ст. 9).
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України № 133, 259, 341, 573 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема статтею 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами внесеними після запровадження воєнного стану), право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_6 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами на виконання спільного злочинного плану вчинив дії щодо незаконного переправлення невстановлених на даний час громадян через державний кордон України за наступних обставин.
Так, 12.12.2024 ОСОБА_7 зі свого мобільного телефону з номером сім-картки НОМЕР_1 з використанням месенджера «Whats app» зателефонував своєму знайомому ОСОБА_8 , який проходить військову службу в ОРУ ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням передати місцевому жителю АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6 , грошові кошти в розмірі 2500 грн, які він нібито заборгував останньому. Разом з цим, ОСОБА_7 повідомив, що кошти він перевів на особистий рахунок ОСОБА_8 зареєстрований в банківській установі - КБ «Приватбанк», номер карти НОМЕР_2 .
В подальшому ОСОБА_8 на раніше висловлене прохання ОСОБА_7 13.12.2024 в вечірній час зустрівся з громадянином ОСОБА_6 та віддав зазначені грошові кошти.
Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на особисте збагачення 21.12.2024 ОСОБА_7 з використанням мобільного телефону знову звернувся до ОСОБА_8 з проханням забрати в громадянина ОСОБА_6 грошові кошти, які останній йому, нібито, позичає. На висловлене раніше прохання ОСОБА_7 21.12.2024 в період часу з 20:00 по 21:00 в ході зустрічі, яка відбулась за місцем проживання громадянина ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), останній передав ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 15 000 грн., та перевів розмову на прикордонну тематику.
В ході чого громадянин ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про намір займатися переправленням громадян України через державний кордон до Республіки Молдова. Окрім того в ході розмови ОСОБА_6 запевнив, що вже є «домовленості на території Республіки Молдова» та «схема вже відпрацьована». Після переправлення групи осіб через державний кордон, порушників будуть доставляти до м. Кишинів, де вирішуватиметься питання щодо проставлення відміток в паспортних документах (штампів), з метою легалізації перебування в Молдові. В подальшому в ході розмови ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_8 в майбутньому сприяти переправленню громадян України, насамперед шляхом орієнтування щодо роботи оперативних співробітників на ділянках відповідальності, місць встановлення технічних засобів охорони (відеокамер та фотопасток). Разом із тим ОСОБА_6 запевнив, що в минулому в нього були ОСОБА_7 , коли той був на посаді начальника ПОРВ (з м.д. н.п. Підгірне), і що йому можна довіряти. Згідно інформації озвученої ОСОБА_6 , загалом за незаконне переправлення кожна особа порушник сплачує близько 5 000 доларів США, з яких 2 000 доларів США сплачуються на території Республіки Молдова (ймовірно в тому числі співробітникам ПП РМ), від 500 до 1 000 доларів США плата ОСОБА_7 , по 100 доларів США плата двом особам, які будуть спостерігачами на території України, 1 000 доларів США залишається особисто громадянину ОСОБА_6 та 500 доларів США ОСОБА_8 за «сприяння». Окрім того в ході розмови громадянин ОСОБА_6 висловив пропозицію про зайняття протиправною діяльністю на ділянці ВПС «Тарутине» на напрямку «ПІДГІРНЕ - КІРІЄТ ЛУНГА» (орієнтовно межах п/зн 0730/22 - 0731), в ранковий період часу з 08:00 по 11:00.Запевнив, що на кордоні ознак порушення кордону не буде, так як сліди порушення кордону будуть зароблені. По завершенню розмови громадянин ОСОБА_6 повідомив, що його наміри щодо незаконного переправлення осіб будуть систематичними та він здійснюватиме інформування ОСОБА_8 завчасно (не менш як за добу) за допомогою мобільного телефону. На цьому зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_6 завершилась.
В подальшому ОСОБА_8 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності вказаної групи осіб.
Так, 16.01.2025 під час телефонної розмови ОСОБА_8 із ОСОБА_7 останній повідомив, що він має зателефонувати ОСОБА_6 та повідомити, що вже прибув на ділянку відповідальності ПОРВ «Підгірне», а також домовитись про особисту зустріч. На висловлену вимогу 17.01.2025 приблизно о 21:20 годині, відбулась зустріч ОСОБА_8 із ОСОБА_6 , в його будинку у с. Підгірне, Болградського району. Під час бесіди ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про те що з метою організації незаконного перетину державного кордону України на ділянці обслуговування ВПС «Тарутине», йому необхідна, інформація, щодо наявності в двох лісових насадженнях, розташованих поряд з державним кордоном України із координатами: (46.254294, 29.025434 та 46.241134, 29.037733) місць розташування прикордонних нарядів, фотопасток, графіку чергування особового складу ВПС «Тарутине», а також запитав про місцезнаходження оперативного складу ПОРВ в певний час.
На вказане питання ОСОБА_8 повідомив що йому потрібно трохи часу щоб дізнатись цю інформацію.
Наступного дня ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 та під час розмови повідомив, що зустрічався із ОСОБА_6 , якому для незаконного переправлення осіб через державний кордон України необхідна була вищезазначена інформацію. Окрім цього, ОСОБА_8 зазначив про те що не володію всією необхідною інформацією, зокрема щодо місць розташування особового складу ВПС «Тарутине», на що ОСОБА_7 повідомив, щоб він не хвилювався та повністю довіряв ОСОБА_6 , так як він із ним вже співпрацював раніше.
Окрім цього, ОСОБА_7 зазначив, що якщо у ОСОБА_8 буде відсутня якась інформація, ОСОБА_6 «там підкорегує». Під час бесіди ОСОБА_7 неодноразово зауважував, щоб ОСОБА_8 співпрацював із ОСОБА_6 у розрізі надання йому інформації, з метою подальшого її використання для організації незаконного перетину державного кордону України, а також щоб ОСОБА_8 разом із ОСОБА_6 не забували про «дивіденди», з кожного громадянина який перетне незаконно державний кордон України.
В подальшому, 13.05.2025 року о 10:41 на мобільний телефон ОСОБА_8 надійшли повідомлення в месенджері «Wats app» від громадянина ОСОБА_6 . В даних повідомленнях він запитав у ОСОБА_8 коли саме вони зможуть «жарити мясо». Даний термін, за умов визначеної між ними раніше конспірації, ОСОБА_6 використовує для наступного позначення - незаконно переправляти ухилянтів через державний кордон України. Розуміючи суть прихованого питання від ОСОБА_6 , ОСОБА_8 зазначив, що вивчить вказане питання, про що повідомить додатково.
Після чого, 15.05.2025 року близько 5 години ранку, ОСОБА_6 , без повідомлення про свої наміри ОСОБА_8 , не повідомляючи останнього про намір незаконного переправлення осіб через державний кордон, за участі своїх невстановлених на даний час спільників, на автомобілі «ГАЗ 3110» д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору, здійснив підвіз до державного кордону нібито двох невстановлених громадян України чоловічої статі , котрі за його вказівкою здійснили незаконний перетин державного кордону України до території Республіки Молдова, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Після цього. ОСОБА_6 засобами телефонного зв'язку повідомив ОСОБА_8 , що нібито здійснив незаконне переправлення двох осіб, а на запитання останнього чому не попередив завчасно, останній повідомив, що вирішив вчинити вказані дії самостійно. При цьому, ОСОБА_9 запитував у ОСОБА_8 коли саме він зможе з ним зустрітись для того, щоб розрахуватись, маючи на увазі надання грошових коштів у розмірі 500 доларів США за кожну особу, котра нібито незаконно перетнула кордон, на що ОСОБА_8 повідомив, що наразі зайнятий і коли буде можливість вони зустрінуться.
Так, 20.05.2025 року о 10:35 годині ранку ОСОБА_8 на мобільний телефон надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що він зараз знаходиться в селищі Бессарабське Одеської області та попрохав про зустріч. На що ОСОБА_8 погодився і прибув до визначеного місця о 14:30. В ході розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_6 останні обговорили ситуацію, яка була пов'язана з незаконним перетином державного кордону України, що мало місце 15.05.2025 року та ОСОБА_6 пояснив що жодних проблем у нього не виникало. Окрім цього, ОСОБА_6 повідомив, що в нього нібито є ще 4 особи, котрі бажають перетнути державний кордон України і йому потрібна допомога для цих заходів. Разом з цим, ОСОБА_6 дістав з кишені грошові кошти, а саме долари США та тримаючи їх в стиснутій руці передав ОСОБА_8 .. Скільки саме коштів там знаходилось ОСОБА_6 не прокоментував. Згідно раніше існуючих домовленостей з ОСОБА_6 , за кожного ухилянта він мав надавати 500 доларів США, відповідно розмір грошових коштів мав складати 1000 доларів США. Після передачі грошових коштів, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що майору ДПСУ ОСОБА_7 за даний факт незаконного перетину державного кордону передасть 200 доларів США, коли саме і яким чином не розповідав. За його словами, якщо ОСОБА_8 має бажання, то може за власної ініціативи перерахувати ОСОБА_7 , від свого «заробітку» в розмірі 1000 доларів США, якусь суму грошових коштів. Розмір цієї суми він повинен узгодити з ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розпрощались та домовились вийти на зв'язок для узгодження питання з переправленням через державний кордон України чотирьох осіб пізніше.
Зазначені грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, в присутності двох понятих, ОСОБА_8 добровільно видав оперативним працівникам правоохоронного органу, про що було складено відповідний протокол, а вірність викладеного завірена підписами всіх учасників слідчої дії. В подальшому 23.05.2025 ОСОБА_8 перерахував частину грошових коштів в сумі 8200 грн., на картковий рахунок ОСОБА_7 як частину за незаконний перетин поза межами пунктів пропуску двох вказаних вище осіб.
В подальшому на раніше висловлену домовленість ОСОБА_6 25.05.2025 близько 04-00 год. здійснив організацію незаконного переправлення 2осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску в межах населеного пункту с.Підгріне Болградського району Одеської області де протиправна діяльність була припинена шляхом затримання ОСОБА_6 працівниками правоохоронних органів
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 .
Прокурор підтримала клопотання слідчого, оскільки вважала мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти клопотання слідчого та просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або знизити суму застави.
Підозрюваний під час розгляду клопотання підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думки учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Викладені обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину підтверджуються матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, а саме:
?рапортом про вчинення кримінального правопорушення;
?матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій;
?матеріалами виконаного доручення;
?протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.05.2025;
?протоколами обшуків від 24.05.2025;
?протоколами допитів свідка ОСОБА_8 ;
?протоколом затримання ОСОБА_6
?іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження.
Під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за якими останньому пред'явлено обґрунтовану підозру.
Клопотання вмотивоване тим, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, тому просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Згідно ч. 2 ст. 183 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
Вказані обставини окрім клопотання підтверджуються іншими матеріалами провадження.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим, також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, міцність соціальних зв'язків.
Так, в ході проведення досудового слідства встановлено, що ОСОБА_6 може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, з урахуванням діючого на території України воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, існує додатковий ризик невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
З врахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_6 діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Це підтверджує існування ризиків, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказані обставини окрім клопотання підтверджуються іншими матеріалами провадження.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим, також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, міцність соціальних зв'язків.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v UnitedKingdom 14310/88, 28 жовтня 1994 року)зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_5 , погодженого з керівником Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025150020000093 від 06.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
1.Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 24.07.2025 року включно, з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
2. Одночасно із застосуванням стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
3. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із підозрюваним ОСОБА_7 , свідком ОСОБА_8 та інших осіб, які на даний час встановлюються.
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-прибувати до слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 із встановленою періодичністю - кожного четверга.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1