Дата документу 02.06.2025
Справа № 501/4423/24
2/501/186/25
02 червня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Кірчева І.І.
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави заяви: про розірвання шлюбу, стягнення аліментів
учасники справи - не з'явилися
І. Виклад позиції позивача.
Представник ОСОБА_1 (далі позивач) 24.10.2024 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про розірвання шлюбу, про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини.
Представник позивача мотивує позовні вимоги тим, що 20.12.2017 сторони зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю та знаходиться на її повному утриманні та забезпеченні, оскільки батько дитини не надає матеріальної допомоги на її утримання.
Починаючи з березня 2022 сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний момент ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено. Позивач вважає, що за таких обставин шлюб необхідно розірвати. Строк для примирення не потрібен.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, надіслали заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.12.2017, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.33).
Під час перебування сторін у шлюбі, у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12).
Перешкод для пред'явлення позову про розірвання шлюбу Судом не встановлено.
V. Оцінка Суду.
Згідно із частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України (далі СК) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В свою чергу відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя у них не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім'ї є неможливим.
За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги наявність неповнолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, Суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.
Щодо вимоги позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд керується наступним.
У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя).
В свою чергу, за змістом статті 184 СК суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частини перша та друга).
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача Суд відповідно до статті 182 СК, враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків;
- доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, в даних правовідносинах Суд знаходить, що розмір аліментів в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини необхідно визначити в частці від доходу відповідача, оскільки відповідну заяву подано одержувачем аліментів.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також, Суд звертає увагу, що стаття 182 СК закріплює положення про те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і дана норма закону не містить виключень на випадок стягнення аліментів у твердій грошовій формі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На підставі викладеного, доходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в у розмірі 8 000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 1 211,40 грн. та судовий збір за розірвання шлюбу у розмірі 1 211, 40 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви (а.с.1), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу по даній справі представник позивача разом з позовною заявою надав суду копії прибуткового касового ордеру №10/07/2024, ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.16, 17, 18).
Проте договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги, акт приймання-передачі надання послуг до договору, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити з підстав їх недоведеності.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтею 51 Конституції України, ст.ст.19, 24, 80, 84, 104, 105, 110 - 112, 161, 171, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263, 265 Цивільного-процесуального кодексу, Суд,
Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Кірчева І.І. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 20.12.2017 Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №628.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації/проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , щомісячно, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову, тобто з 24.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко