з питання роз'яснення судового рішення
02 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6000/24 пров. № А/857/23972/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк у справі № 140/6000/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
06.06.2024 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі Управління), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №140/6000/24 скасовано та позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та 1,0796; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 06 грудня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 06 грудня 2023 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 березня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 01 березня 2022 року по 05 грудня 2023 року залишити без розгляду.
05.05.2025 ОСОБА_1 на адресу суду апеляційної інстанції подала заяву, яка передана судді-доповідачу 06.05.2025, про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, яка мотивована тим, що при виконанні судового рішення відповідач неправильно інтерпретує згаданий у рішенні «показник заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески», вважає такий у сумі 3764,40 грн, замість правильного 9118,81 грн., що призводить до зменшення розміру пенсії. Через цю розбіжність у трактуванні рішення його виконання стало неправильним, що порушує права позивачки на належний розмір пенсії. Зазначає, що хоч при вирішенні спору у рішенні встановлено, що розмір пенсії позивача обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки (9118,81 грн.) і суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, проте оскільки суд в резолютивній частині не зазначив розмір в грн. показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а відтак вважає, що рішення суду необхідно роз'яснити.
Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 продовжено строк розгляду заяви з підстав, надходження до Восьмого апеляційного адміністративного суду кількості справ та матеріалів, зокрема у першому кварталі 2025 року, на якісний та належний розгляд яких, з врахуванням офіційної наданої Державною судовою адміністрацією інформації про показники часу їх розгляду, кількість суддів повинна становити 318, водночас повноваження здійснюють лише 29.
Розглядаючи подану заяву за матеріалами електронної справи та вирішуючи питання про роз'яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина 2 статті 254 КАС України).
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Водночас, рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції.
Так, у мотивувальній частині постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року вказано, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції констатував, що Управління, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в 2022, 2023 та 2024, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14, 1,197 та 1, 0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Слід зауважити, що переглядаючи справу за апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі №140/2048/23 з 15.02.2022 здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 40 Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки з урахуванням раніше виплачених сум. При обчисленні розміру пенсії позивача визначено середньомісячний заробіток з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки - 9118,81 грн.
Отже, обставини застосування при обчисленні розміру пенсії позивачки «показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески» в розмірі 9118,81 грн були встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі №140/2048/23, а відтак не підлягають оспоренню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 140/6000/24 приходить до переконання, що така постанова є чіткою і зрозумілою: терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи. Судове рішення не містить положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Водночас зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, суд апеляційної інстанції наголошує на обов'язковість виконання судових рішень (ст.14 КАС України), які набрали законної сили, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас, згідно приписів стаття 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не може бути зміненим по суті, а тому в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 254, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 140/6000/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко