справа № 492/694/25
Провадження № 2-о/492/50/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Череватої В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Григорович С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , -
До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить суд видати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покласти на нього наступні обов'язки: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 , наближатися ближче ніж на сто метрів до місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити ОСОБА_3 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_3 , вести листування (в тому числі за допомогою СМС- повідомлень) телефоні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто чи через третіх осіб.
Вимоги обґрунтовані психічним насильством, яка відбувається за місцем проживання заявниці з боку її співмешканця, який постійно ображає та принижує заявницю нецензурною лайкою.
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю, згідно якої підтримала свою заяву та просила суд заяву задовольнити у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 визнав та не заперечував проти її задоволення.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вислухавши пояснення заінтересованої особи, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Відділенням № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, як органом на який покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству 08.04.2025 року відносно ОСОБА_2 , винесено терміновий заборонений припис стосовно кривдника за вчинення домашнього насильства серії АА № 421390 від 08.04.2025 року. Терміновим заборонним приписом було зобов'язано кривдника ОСОБА_4 залишити місце проживання потерпілої особи, заборонено входити до місця проживання та контактувати із ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_4 зобов'язано залишити місце проживання: АДРЕСА_1 . Однак, вимоги термінового забороненого припису ОСОБА_5 не виконав та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-8 КУпАП.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області у справі № 492/464/25 від 17.04.2025 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відділенням № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, як органом на який покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, 26.08.2025 року, винесено терміновий заборонний припис серії АА № 423832 щодо кривдника ОСОБА_4 .
Терміновим заборонним приписом серії АА № 423832, зобов'язано кривдника ОСОБА_4 залишити місце проживання потерпілої особи, заборонено входити до місця проживання та контактувати із ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_4 було зобов'язано залишити місце проживання: АДРЕСА_1 . Однак, вимоги термінового забороненого припису ОСОБА_5 не виконав та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-8 КУпАП.
Постановою Арцизького районного суду Одеської області у справі № 492/1198/24 від 29.08.2024 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, постановою Арцизького районного суду Одеської області у справі № 492/93/24 від 18.01.2024 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Після призначеного судом покарання свою поведінку ОСОБА_5 не змінив.
Як вбачається з форми оцінки ризиків вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства, визначено високий рівень небезпеки.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно п.п. 3, 6, 7, 8, 14, 16, 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св19) зроблено висновок, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Положеннями ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
У справі N 754/11171/19 Верховний Суд у своїй постанові від 28 квітня 2020 року зазначив, що навіть тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом про запобігання домашньому насильству, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
У справі N 756/3859/19 Верховний Суд у своїй постанові від 05 вересня 2019 року, зазначив, що враховуючи положення Закону про запобігання домашньому насильству, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених, зокрема, у КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до преамбули Закону про запобігання домашньому насильству його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України, є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України, є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19.
Відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, зокрема, заходи втручання мають бути передбачені національним законодавством (дивитись, наприклад, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" ("Shchokin v. Ukraine", заяви N 23759/03 та N 37943/06, п. п. 50-51). При цьому таке втручання має забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (дивитись, наприклад, рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" ("Seryavin and Others v. Ukraine", заява N 4909/04, п. 39).
Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме на захист людини, її життя і здоров'я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису. В свою чергу, згідно із частиною четвертою статті 47 Конституції України, держава взяла на себе зобов'язання забезпечувати захист права особи на житло. Однак частина перша статті 63 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно, враховуючи що найвища соціальна цінність, закріплена у статті 3 Конституції України, переважає над конституційним правом особи, передбаченим частиною четвертою статті 47 Конституції України, що відповідає загальному інтересу суспільства, допускається обмеження останнього на користь першого в межах правил, встановлених законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від постанові від 28 квітня 2020 року у справі N 754/11171/19, у цій справі суд апеляційної інстанції не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції безпідставно проігнорував той факт, що життя та здоров'я, недоторканність і безпека заявниці як найвища соціальна цінність переважають над правом заінтересованої особи на її житло, а тому допускається його обмеження, оскільки втручання держави у це право через механізм обмежувального припису є виправданим, якщо суд встановив підстави для застосування цього обмежувального припису. Отже, відмова у задоволенні заяви про застосування обмежувального припису на тій підставі, що такий припис обмежить (тимчасово) право особи на житло, в цьому випадку було визнане безпідставним.
У даному випадку суд вважає доведеним факт неодноразового вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 відносно співмешканки ОСОБА_1 , внаслідок чого відносно ОСОБА_2 були заподіяні міри у вигляді штрафу, однак дані міри не стали запобіганням продовження неправомірних дій.
Судом приймається до уваги факт того що місце скоєння правопорушень є місцем проживання заявниці ОСОБА_1 , враховуючи що життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому тимчасове обмеження право на проживання кривдника може бути визначено достатнім тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію який направлено на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки потерпілої особи, з огляду на наявність ризиків, передбачених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у зв'язку з чим заяву ОСОБА_1 , слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 247, 350-5, 350-6, 353, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 - задовольнити.
Видати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покласти на нього наступні обов'язки: заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на сто метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (в тому числі за допомогою СМС - повідомлень) телефоні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто чи через третіх осіб.
Скерувати копію рішення суду до відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції для взяття кривдника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на профілактичний облік.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Черевата В.І.