Єдиний унікальний номер справи: 766/6852/24
Номер провадження: 33/819/112/25
Головуючий у першій інстанції Корольчук Н.В.
Суддя-доповідач Коровайко О.І.
03 червня 2025 року м. Херсон
Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І.,
при секретарі Середюку М.О.,
за участю
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Агбонгале Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Зміст оскаржуваної постанови та встановлених судом першої інстанції обставин.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 29 квітня 2024 року о 21:50 год. в м.Херсоні по вул.Академіка Тарле, 18, корпус 2, керував транспортним засобом Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на місці зупинки та безпосередньо в медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5. ПДР України.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ним було порушено п.25 ПДР, оскільки між 2 та 5 відсутня крапка. В той же час, суд визнав вказану обставину несуттєвою та фактично обґрунтував свої висновки на припущеннях, що можливо в протоколі про адміністративне правопорушення мався на увазі п.2.5. ПДР.
Вказує, що розгляд справи було призначено на 17 квітня 2025 року на 08:30 год., однак в цей час в м.Херсоні було оголошено повітряну тривогу.
Через наявність сумнівів в об'єктивності судді Корольчук Н.В. він подав заяву про її відвід, яка розглянута 17 квітня 2025 року об 11:00 год. суддею Єпішиним Ю.М. Однак після вирішення питання про відвід нового розгляду призначено не було. Натомість суддя розглянула справу одноособово без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи про місце, час та дату розгляду справи.
Зазначає, що висновок суду про неявку ОСОБА_1 в судове засідання як обраний спосіб захисту є хибним, упередженим та необґрунтованим. При цьому він надав до суду докази про те, що перебував на лікуванні. Попри це самостійно зареєстрував кабінет в «Електронному суді» та вчасно подав всі необхідні клопотання.
Звертає увагу, що міг приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак суд не вжив жодних заходів щодо повідомлення його про призначений розгляд справи після розгляду заяви про відвід.
Вказує, що посилання суду на листування з лікувальним закладом не визначає стан його здоров'я та об'єктивну можливість участі у судовому розгляді справи. При цьому суд не вжив заходів для з'ясування можливості участі ОСОБА_1 у судовому засіданні.
Крім того, суд першої інстанції, відхиливши клопотання про виклик свідка та призначення технічної експертизи, не мотивував свого рішення.
Також, на думку апелянта, зміст оскаржуваної постанови є ідентичним постанові у справі 766/6853/24. Обидві постанови містять посилання на одні й ті ж самі обставини та посилання на п.2.5 ПДР. Це може свідчити про те, що тексти судових ріщень копіювалися з однієї справи в іншу без будь-якого вивчення та дослідження матеріалів справ.
13 травня 2025 року на адресу Херсонського апеляційного суду також надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 до апеляційної скарги, в яких він зазначив, суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог КУпАП в частині всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також наданих доказів.
Суд першої інстанції прийняв до уваги лише докази, надані управлінням поліції.
Вказує, що суд не здійснив дослідження відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Із вказаних відеозаписів вбачається, що працівники поліції не здійснювали його зупинку із виконанням вимог п.8.9 Правил дорожнього руху, а також не фіксували порушення ним правил дорожнього руху, а просто підійшли до нього, коли автомобіль стояв, а він не здійснював керування транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписах зафіксовано як працівники поліції спілкувалися між собою мовою агресора.
Під час спілкування з працівниками поліції надав їм для перевірки необхідні документи. Однак працівник поліції дозволив собі висловлювання, що виражають неповагу до нього.
Апелянт зазначає, що 29 квітня 2024 року був вимушений прийняти заспокійливе через хвилювання за матір, яка в момент ракетного удару по м.Одеса перебувала біля місця удару.
Вказує, що після приїзду з працівниками поліції до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» не заперечував проти того, щоб пройти освідування шляхом здачі аналізів, однак лікар та працівники поліції відмовили йому та зазначили, що огляд має бути проведений за допомогою газоаналізатора.
На відеозаписі не зафіксовано його нестійку ходу, тремтіння пальців рук. Лікар фактично його не оглядала, наявність клінічних ознак не перевіряла, а після відмови пройти огляд за допомогою газоаналізатора оформила висновок, де зазначила про відмову від огляду.
На думку ОСОБА_1 вказаний висновок є неналежним та недопустимим доказом.
Зазначає, що відомості зазначені у направленні на огляд водія щодо часу його направлення не відповідають дійсності, оскільки вказане направлення було оформлене вже в лікарні, що підтверджується відеозаписом. Крім того, у зазначеному направленні вказані ознаки сп'яніння, які не зафіксовано на відеозаписі.
У даному випадку відмова проходити огляд в медичному закладі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона пов'язана із незгодою з діями працівника медичної установи, який відмовив у відібранні біологічного матеріалу.
03 червня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Агбонгале Л.С. в якому захисник просить апеляційну скаргу задовольнити постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням та закрити адміністративне провадження за ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, однак з початку повномасштабного вторгнення він вносить вагомий внесок і надає допомогу Збройним Силам України як лікар стоматолог, волонтер, який надає безоплатну медичну допомогу військовим. Тому йому вкрай важливо бути мобільним та мати можливість і право керувати транспортними засобами аби виїжджати на виклики.
На підтвердження відомостей про волонтерську діяльність до клопотання долучені листи подяки, що адресовані ОСОБА_1 .
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
Адвокат Агбонгале Л.С. підтримала апеляційну скаргу з урахуванням доводів клопотання, просила звільнити ОСОБА_1 від відповідальності у зв'язку з малозначністю на підставі ст.22 КУпАП та закрити провадження у справі.
ОСОБА_1 підтримав захисника. Зазначив, що дійсно надає стоматологічні послуги військовим, а тому повинен мати можливість керувати транспортним засобом для оперативного надання таких послуг, зокрема в комендантську годину.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч.7ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Щодо доведеності вини.
Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за:
?керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,
?передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,
?відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103(далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Як вбачається зі змісту матеріалів справи про адміністративне правопорушення, наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення правоохоронцями були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується:
- даними протоколу серії ААД № 600868 від 29 квітня 2024;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 29 квітня 2024 року, відповідно до якого у зв'язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук) його направлено до КНП «ХОЗ НПД» ХОР;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 29 квітня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від повного огляду та обстеження;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких зазначено, що він не зупинявся, тому що поспішав додому, оскільки вже була комендантська година. Через ситуацію з війною та обстрілами він постійно перебуває під впливом вітамінів та заспокійливих засобів;
- зобов'язанням ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про відсторонення від керування транспортним засобом Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_1 ;
- відеофайламими з нагрудної відеокамери поліцейського, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, а також відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі охорони здоров'я;
-довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП Трикоз Я. від 30.04.2024, що підтверджує отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 19 березня 2009 року.
Вбачається, що вказані докази в повній мірі відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки фактичні дані, що містяться в наявних письмових матеріалах та відеозаписах підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення. Зазначені докази здобуті з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють порядок направлення водіїв транспортних засобів на огляд на стан сп'яніння, а також порядок проведення такого огляду.
Так, протокол про адміністративне правопорушення складено та підписано уповноваженою особою та його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Зазначений протокол підписано ОСОБА_1 та наведені відповідні пояснення згідно з якими останній заперечив свою відмову від огляду.
Твердження апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ним порушено п.25 Правил дорожнього руху, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту протоколу вбачається, що в ньому вказано посилання на порушення ОСОБА_1 саме п.2.5 Правил дорожнього руху. Будь-яких відомостей, що працівниками поліції ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.25 ПДР матеріали провадження не містять, та апелянтом вказану обставину не доведено.
Наявний в матеріалах справи відеозапис є допустимим доказом, оскільки він здійснений із використанням технічних засобів, що передбачені Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», містить в собі інформацію про час та місце відеозйомки. Також, долучений до справи відеозапис в повній мірі відповідає критерію належності, оскільки записані на відеозаписі події відповідають відомостям, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення направлення та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 квітня 2024 року складені у відповідності із вимогами, що наведені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Твердження ОСОБА_1 про те, що направлення його на огляд працівниками поліції оформлене пізніше ніж зазначено у вказаному документі, апеляційний суд хоч і приймає до уваги, проте вказана обставина не є такою що зумовлює недопустимість вказаного документа як доказу, оскільки не спростовує факт направлення водія на огляд о 22:05 год. Дійсно відповідно до відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що оформлення направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу завершено працівником поліції вже у медичному закладі. В той же час, зазначений у вказаному документі час 22:05 год. 29 квітня 2024 року співпадає із часом фактичного направлення водія до медичного закладу. Згідно відеозапису з нагрудних відеореєстраторів, ОСОБА_1 разом із працівниками поліції попрямували до медичного закладу 29 квітня 2024 року о 22:06 год.
Що стосується посилань ОСОБА_1 на те, що у направленні відображено ознаки сп'яніння, які не зафіксовані на відеозаписі, то вони є безпідставними, оскільки нормативним актом, який передбачає оформлення направлення на огляд водія транспортного засобу ( наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року) не передбачено вимоги щодо долучення до такого направлення доказів наявності ознак стану сп'яніння.
Доводи апелянта про неналежність та недопустимість як доказу висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 також є безпідставними, оскільки вказаний висновок містить в собі відомості, що стосуються суті адміністративного правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 , він оформлений уповноваженою особою (лікар ОСОБА_2 ) у формі, що відповідає Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Надаючи оцінку наведеним доказам, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність скоєння 29 квітня 2024 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД 600868 від 29 квітня 2024 року, працівниками поліції зафіксовано, що ОСОБА_1 29 квітня 2024 року о 21:50 у м.Херсон, вул. Академіка Тарле, 18, корпус 2, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження освідування на місці зупинки та безпосередньо в медичному закладі відмовився відповідно до висновку лікаря 1422 від 29 квітня 2024 року, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Відомості, що зазначені у вказаному протоколі в повній мірі узгоджуються зі змістом відеозаписів, що долучені до нього, а також письмових доказів, зокрема направлення ОСОБА_1 на огляд (а.п.3) та висновку щодо результатів медичного огляду (а.п.5).
Зі змісту відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що 29 квітня 2024 року о 21:52 год. працівники поліції з увімкненими проблисковими маячками червоного кольору та із застосування спеціальних звукових сигналів здійснювали спроби зупинити транспортний засіб, який на вказані сигнали не реагував. Здійснюючи рух за вказаним транспортним засобом, працівники поліції наздогнали його. Підійшовши до вказаного транспортного засобу яким був Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_1 , на місці водія перебував ОСОБА_1 .
Працівники поліції повідомили йому причину зупинки транспортного засобу та запитали чому він не реагував на спеціальні сигнали, на що останній відповів, що не бачив.
В ході спілкування працівник поліції виявив у ОСОБА_1 різкий запах алкоголю з рота, повідомив йому про наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в найближчому медичному закладі. Проходити огляд на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився, натомість погодився пройти огляд в медичному закладі.
В медичному закладі лікар роз'яснив ОСОБА_1 порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, який включає в тому числі продуття спеціального технічного засобу - газоаналізатора повітря. На це ОСОБА_1 заперечив та вказав, що погоджується здати аналізи. Лікар пояснила, що огляд на стан сп'яніння включає також використання газоаналізатора.
У зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від проведення огляду в тому числі із використанням газоаналізатора, лікар зазначила у висновку про відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння.
В подальшому стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, з приводу відмови від огляду на стан сп'яніння.
Вказані обставини в повній мірі відповідають тим, що встановив суд та які судом першої інстанції викладено у більш стислому вигляді. За наведеного доводи ОСОБА_1 про те, що суд не дослідив відеозаписи є безпідставними.
Крім того вони узгоджуються зі змістом висновку щодо результатів медичного огляду від 29 квітня 2024 року, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від огляду (а.п.5).
Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівників поліції, відповідно до якого у зупиненому транспортному засобі за кермом перебував ОСОБА_1 , якому було повідомлено про причини зупинки. При цьому ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та на запитання працівників поліції щодо того, що він не реагував на світлові та звукові спецсигнали вказав, що не бачив їх.
Посилання апелянта на те, що працівники поліції не здійснювали його зупинку із виконанням вимог п.8.9. ПДР, а також не фіксували порушення ним правил дорожнього руху спростовуються змістом відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, на якому зафіксовано, як працівники поліції здійснювали заходи щодо зупинки транспортного засобу із застосуванням увімкненого проблискового маячка червоного кольору та спеціального звукового сигналу. Також працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що він не реагував на вказані спецсигнали. На відеозаписі також зафіксовано процес оформлення стосовно ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) та за ст.122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку).
Що стосується питання наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння то зазначена обставина підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія від 29 квітня 2024 року, відповідно до яких працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода. Водночас, наявність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння також підтверджується змістом відеозапису. Зокрема на ньому зафіксовано, що працівник поліції спілкуючись з ОСОБА_1 повідомив останньому про наявність у нього різкого запаху алкоголю з порожнини рота. В подальшому працівники поліції також повідомили про наявність ознак сп'яніння нестійка хода та тремтіння пальців рук.
Вказані ознаки сп'яніння відповідають переліку, що наведений в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Зазначеним нормативним актом не визначено спеціального порядку виявлення у водіїв ознак сп'яніння, зокрема проведення процедури огляду водія та фіксації таких ознак в тому числі на відеозаписі. Встановлення наявності чи відсутності таких ознак у водія віднесено до дискреційних повноважень працівників поліції, які визначають їх самостійно за візуальними зовнішніми ознаками водія (різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), поведінкою водія (поведінка, що не відповідає обстановці) чи наявністю запаху алкоголю з порожнини рота.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на виявлені працівниками поліції ознаки сп'яніння, суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень в діях поліцейських, які запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Твердження апелянта щодо висловлювання працівника поліції, що виражають неповагу до нього, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Так, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції у спілкуванні з ОСОБА_1 поводили себе тактовно та не використовували образливих фраз.
Що стосується питання оцінки мови спілкування працівників поліції, то зі змісту відеозапису вбачається, що працівники поліції з ОСОБА_1 спілкувалися державною мовою. Оцінка можливого спілкування працівників поліції між собою мовою країни агресора виходить за межі повноважень апеляційного суду в даному провадженні.
Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння підтверджується відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 29 квітня 2024 року.
На відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу чи у медичному закладі. На це ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. Після прибуття до медичного закладу, лікар роз'яснила ОСОБА_1 порядок проведення такого огляду, який включав також застосування спеціального технічного засобу - газоаналізатора. Однак ОСОБА_1 вказав, що продувати газоаналізатор не буде та бажає здати аналізи.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд виходить із наступного.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п.3 Розділу ІІІ вказаної Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Положення вказаної Інструкції не передбачають можливості водія, який проходить огляд в медичному закладі, на вибір методу його огляду.
Згідно з п.7, 14 Інструкції проведення лабораторних досліджень є обов'язковим:
-на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини;
- якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.
Таким чином, в інших випадках визначення порядку та методів огляду відноситься до дискреційних повноважень лікаря, втручання в які інших осіб, зокрема водія недопустиме.
Зі змісту долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається, що лікар роз'яснила ОСОБА_1 порядок його огляду на стан сп'яніння який передбачає в тому числі застосування газоаналізатора з інтервалом в 20 хвилин. На це ОСОБА_1 відмовився та наполягав на здачі аналізів. Вказану поведінку лікар розцінила як відмову від огляду про що зазначила у висновку.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не було інкриміновано перебування в стані сп'яніння внаслідок вживання наркотичного засобу або психотропної речовини та він не був учасником ДТП, проведення лабораторних досліджень у даному випадку не було обов'язковим. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованої лікарем процедури огляду, апеляційний суд вважає в повній мірі підтвердженим факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання ОСОБА_1 на те, що його дії не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у даному випадку відмова проходити огляд пов'язана з діями працівника медичної установи, який відмовив у відібранні біологічного матеріалу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову, особи яка керує транспортним засобом, від огляду на стан сп'яніння незалежно від мотивів такої відмови.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що наявні в матеріалах провадження відомості в повній мірі підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 29 квітня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства.
Згідно з положеннями ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
В той же час, згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що на суд покладено обов'язок здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення у межах розумного строку та забезпечити можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності реалізувати своє право на захист.
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд в повній мірі дотримався вказаних вимог законодавства.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 перебувала в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 03 травня 2024 року (а.п.2).
За час перебування справи в провадженні судом було призначено 9 судових засідань
(25 червня 2024 року, 18 липня 2024 року, 26 вересня 2024 року, 30 жовтня 2024 року, 21 січня 2024 року, 04 березня 2025 року, 09 квітня 2025 року, 14 квітня 2025 року, 17 квітня 2025 року), про що учасники провадження, зокрема ОСОБА_1 повідомлялися належним чином.
Фактично відбулися лише судові засідання 18 липня 2024 року (за участю захисника Душенко В.А.) та 09 квітня 2025 року (за участю ОСОБА_1 та захисника Душенко М.В.).
Більшість судових засідань було відкладено за клопотанням сторони захисту з різних підстав: 25 червня 2024 року - відсутність у захисника електроенергії (а.п.22), 26 вересня 2024 року - через безпекову ситуацію (а.п.40), 21 січня 2025 року - зайнятість захисника в кримінальному провадженні (а.п.51), 04 березня 2025 року - перебування захисника у відрядженні (а.п.47), 14 квітня 2025 року - госпіталізація ОСОБА_1 до КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР та розірвання договору із захисником (а.п.69).
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року та 17 квітня 2025 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов ряд клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з госпіталізацією ОСОБА_1 до медичного центру «Neuro Cardio Lab», призначення експертизи, залучення свідка, повернення протоколу та заява про відвід судді (а.п.74-82).
Заяву про відвід судді Корольчук Н.В. розглянуто 17 квітня 2025 року суддею Єпішиним Ю.М. та у задоволенні такої заяви відмовлено (а.п.83).
Що стосується поданих до суду клопотань, про відкладення розгляду, призначення експертизи, залучення свідка, повернення протоколу то суд надав їм належну оцінку в оскаржуваній постанові.
Так, місцевий суд обґрунтовано критично оцінив клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи від 16 квітня 2025 року, оскільки до нього не долучено документів, які б підтверджували викладені у ній обставини щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні в медичному центрі «Neuro Cardio Lab».
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він надав до суду докази про те, що перебував на лікуванні, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки матеріали провадження таких відомостей не містять.
Так, в матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справі від 14 квітня 2025 року, до якого долучена довідка №77/35 пре перебування ОСОБА_1 на лікуванні в КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР з 14 квітня 2025 року (а.п.62-64). Вказана обставина стала підставою для відкладення судового засідання 14 квітня 2025 року (а.п.69).
В той же час, у відповідь на запит суду в КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР надало інформацію, що орієнтовний строк лікування ОСОБА_1 5 діб. При цьому, за станом здоров'я він може приймати участь в судових засіданнях особисто (а.п.73а).
Будь-яких відомостей, які б підтверджували госпіталізацію ОСОБА_1 до медичного центру «Neuro Cardio Lab», матеріали справи не містять. Зокрема їх не долучено ОСОБА_1 до клопотання від 17 квітня 2025 року. Не надано таких відомостей і апелянтом в ході апеляційного розгляду.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд не вжив заходів для з'ясування можливості участі ОСОБА_1 у судовому засіданні 17 квітня 2025 року на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки судовий розгляд здійснюється на засадах змагальності сторін, які самостійно обстоюючи свою позицію, надають суду відповідні докази на її обґрунтування. У даному випадку до клопотання ОСОБА_1 не було долучено жодних доказів щодо його госпіталізації до медичного центру «Neuro Cardio Lab»
З огляду на викладене, враховуючи попередні численні відкладення розгляду справи за клопотанням сторони захисту, суд обґрунтовано критично віднісся до клопотання від 17 квітня 2025 року, оскільки до нього не долучено доказів на його обґрунтування.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він не був повідомлений про розгляд справи, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, що був призначений на 17 квітня 2025 року на 08:30 год (а.п. 70).
Твердження ОСОБА_1 , що вказане судове засідання не відбулося через повітряну тривогу, апеляційний суд вважає непереконливим, оскільки апелянтом не надано жодних доказів, щодо оголошення в Херсонській міській територіальній громаді 17 квітня 2025 року з 08:30 год. повітряної тривоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про відвід судді Корольчук Н.В. розглянуто 17 квітня 2025 року об 11:00 год., однак ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи за ч.1 ст.130 КУпАП після розгляду даної заяви, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки матеріали провадження не містять відомостей про відкладення судового засідання, що призначене на 17 квітня 2025 року на 08:30 год. з підстав заявленого судді Корольчук Н.В. відводу та визначення іншого часу судового засідання. Чинні норми КУпАП не перешкоджають оголошенню перерви в судовому засіданні до вирішення питання про заявлений судді відвід.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд не мотивував свого рішення з приводу поданих клопотань, то вони спростовуються змістом оскаржуваної постанови з якої вбачається, що суд, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідка, про повернення протоколу та проведення експертизи навів мотиви такого рішення із посиланням в тому числі на практику Верховного Суду.
Твердження апелянта про ідентичність оскаржуваної постанови іншій постанові у справі №766/6853/24 на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними.
Зі змісту постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що вона стосується безпосередньо ОСОБА_1 , та містить посилання на досліджені судом першої інстанції докази, що наявні в матеріалах справи та мотиви прийнятого судового рішення.
Ідентичність структури вказаного судового рішення з постановою в іншій справі жодним чином не свідчить про необ'єктивність чи не повноту судового розгляду.
Щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю.
Положеннями ст.22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
В той же час, приміткою до даної норми передбачено, що положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені положення ст.22 КУпАП, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю задоволенню не підлягає, оскільки даною нормою встановлено заборону щодо такого звільнення при вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП.
Крім того, слід зазначити, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не є малозначним, адже діяння передбачені ст.130 КУпАП є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху, через те, що пов'язані із можливим настанням значних суспільно небезпечних наслідків для суспільства, як то шкода життю та здоров'ю громадян внаслідок ДТП, скоєних водіями в стані сп'яніння. Тому адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП втратило значення дрібного делікту, а вид і міра адміністративного стягнення за скоєння такого правопорушення постійно посилюються.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Щодо стягнення.
Що стосується застосованого до ОСОБА_1 адміністративного стягнення то апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно з положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частиною першою статті 130 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, що наведене в диспозиції цієї статті для водіїв передбачене безальтернативне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Вирішуючи питання щодо визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції вірно врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин та таких, що її пом'якшують, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів.
Апеляційний суд враховує відомості щодо волонтерської діяльності ОСОБА_1 , які підтверджені долученими до клопотання грамотами та подяками. Разом із цим, в силу імперативних приписів закону (ч.1 ст.130 КУпАП) щодо виду та розміру стягнення, вказані обставини не є такими, що є підставами для зміни постанови суду першої інстанції в частині застосованого адміністративного стягнення.
Твердження сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_1 для надання стоматологічних послуг, зокрема військовим, повинен мати доступ до керування транспортним засобом апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки в ході апеляційного розгляду не доведено факт надання ОСОБА_1 стоматологічних послуг із використанням транспортного засобу, як не доведено і існування обставин, які викликають виключну необхідність у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом.
З огляду на вищевикладене, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи чи звільнення ОСОБА_1 від відповідальності не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі та стороною захисту в судовому засіданні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Коровайко