Номер провадження: 11-сс/813/942/25
Справа № 523/3198/25 1-кс/523/2288/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21 травня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисникаОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, в рамках кримінального провадження№ 62025150020000514, внесеного до ЄРДР 31 січня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваногоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 27.06.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі - 400 (чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень.
У клопотанні сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді передачі підозрюваного на поруки т.в.о. начальника логістики - заступника командувача військ оперативного командування ОСОБА_12 » ОСОБА_13 , а також полковнику запасу ОСОБА_14 - відмовлено.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та сума збитків, свідчить про виключний випадок, що дозволяє при визначенні розміру застави вийти за межі її розміру, передбаченого законом для осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст. 370, 372 КПК України, а висновки слідчого судді не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених під час судового розгляду та досліджених в суді першої інстанції матеріалах, виходячи з наступного:
- ухвала слідчого судді не відповідає вимогам статті 372 КПК України, а саме: у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 372 КПК України у вступній частині ухвали відсутні відомості про місце постановлення ухвали і місце народження підозрюваного; у порушення вимог ч. 2 ст. 372 КПК України в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не зазначив наявність яких саме ризиків, з наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України, нібито було встановлено та відсутні посилення на докази, які підтверджують нібито наявність встановлених судом ризиків;
- пред'явлене повідомлення про підозру є необґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно договору купівлі-продажу 26 листопада 2024 року, внесеного до реєстру за № 2170, колишній власник зазначеної квартири мала передати її покупцю лише 26 грудня 2024 року, що виключає можливість виконання будь-яких робіт представниками покупця. Факт того, що станом на 01 січня 2025 року ніяких ремонтних робіт у зазначеній квартирі не здійснювалося підтверджується наявними у сторони захисту фотографіями. Крім того, у суді першої інстанції досліджені рапорти слідчого про те, що у продовж лютого-березня 2025 року військовослужбовці ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ухилялися від військової служби та в їх діях наявний склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 409 КК України, що само по собі виключає висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у тому, що вказані військовослужбовці були ним незаконно усунуті від виконання обов'язків військової служби внаслідок перевищення ОСОБА_7 своїх службових повноважень шляхом їх залучення до проведення ремонтних та будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 ;
- докази долучені стороною обвинувачення є неналежними та недопустимими, оскільки: 1) особи, які зафіксовані у протоколі за результати НСРД (відеоконтролю осіб), незрозуміло ким ідентифіковані як ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ; 2) протоколи обшуку квартири та автомобіля сфальсифіковані, з вказаних документів убачається, що слідчий, підозрюваний та поняті одночасно брали участь у двох слідчих (розшукових) діях, які проводилися у різних місцях, що є фізично неможливим. При цьому, обшук автомобіля проводився без захисника, участь якого є обов'язковою.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або застави у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисники підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою засотувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступні обставини.
Відповідно до клопотання у проваджені Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150020000514 від 31 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 28 квітня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, якщо ці дії заподіяли істотної шкоди, вчинені в умовах воєнного стану.
За версію органу досудового розслідування, ОСОБА_7 у період з грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, більш точний час у ході досудового розслідування не вдалось встановити, проходячи військову службу за контрактом на посаді заступника командира військової частини з озброєння - начальника механічної частини військової частини НОМЕР_1 , що пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (більш точна адреса не підлягає розголошенню, у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану), у військовому званні «підполковник», діючи в порушення вимог ст. ст. 16, 59, 66, 67, 101,102, 107, 108, 132, 182 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, у період з грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи надані йому службові повноваження, у власних цілях, як військова службова особа, будучи начальником для підлеглих військовослужбовців ввіреного йому підрозділу за військовим званням та посадою - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , незаконно залучив, вказаних військовослужбовців у відведений для виконання обов'язків військової служби час, в умовах повномасштабного вторгнення країни агресора, до проведення ремонту та будівельних робіт у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_19 , яка є матір'ю цивільної дружини ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , чим фактично незаконно усунув їх від виконання обов'язків військової служби та завдав істотної шкоди у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_17 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 145016 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_18 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 137509 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_21 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 136493 грн., нарахованого та виплаченого фінансовим підрозділом ОСОБА_15 грошового забезпечення за період відсутності на військовій службі з грудня 2024 по 31 березня 2025 року, більш точний період на теперішній час встановити не надалось можливим, в сумі 168244 грн.
Вказаними діями ОСОБА_7 спричинив істотну шкоду Державі Україна на загальну суму 587262 грн., а також істотну шкоду суспільству у вигляді підриву авторитету держави, створення уявлення суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань сил оборони, зокрема щодо своєчасного та повного забезпечення функціювання та підтримки інших військових формувань для відбиття збройної агресії російської федерації проти України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , на даному етапі досудового розслідування, підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема, протоколами НСРД, у яких зафіксовано неодноразове та тривале перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_19 , яка є матір'ю цивільної дружини ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , у період нарахування вказаним військовослужбовцям заробітної плати і додаткових виплат за виконання бойових завдань.
Отже, з огляду на долученими до клопотання матеріали, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності в матеріалах кримінального провадження такого об'єму зібраних доказів, які на день складення повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв'язку відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)», закріпленому в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та дали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Остаточна оцінка вчинених підозрюваним дій та їх кваліфікація буде надана за результатом розгляду кримінального провадження по суті, у ході якого будуть відкриті всі матеріали досудового розслідування та надані суду для оцінки як ті докази, що обвинувачують, так і ті, що виправдовують особу.
Що стосується посилань захисника про те, що докази долучені стороною обвинувачення є неналежними та недопустимими, апеляційний суд наголошує на передчасності таких доводів, натомість, оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, надається судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, при цьому, за результатами проведення судового розгляду також вирішенню підлягає питання стосовно наявності або відсутності в діях особи складу конкретного кримінального правопорушення, натомість, на теперішній час слідчий суддя лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для застосування певного запобіжного заходу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України; 2) очікування можливого суворого покарання, так, за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваному може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 10 років; 3) характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, за фактичних обставин справи, підозрюваний ОСОБА_7 , який є діючим військовослужбовцем, перебуваючи на посаді командира військової частини, залучив військовослужбовців, які є підлеглими останнього, до проведення ремонтних робіт у особистих цілях в умовах воєнного стану, що фактично призвело до істотної шкоди матеріального характеру, а також створення уявлення у суспільства про вседозволеність та безкарність службових осіб військових частин, неналежне здійснення покладених завдань сил оборони для відбиття збройної агресії російської федерації проти України; 4) данні, які характеризують особу підозрюваного.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку здійснення військовими командирами своїх функцій. Наразі, законність і правопорядок української армії - це найважливіше завдання держави в умовах військово-збройної агресії. Належний стан військової дисципліни в умовах війни, є важливою запорукою забезпечення боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань,як наслідок обороноздатності країни, що свідчить про наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту про те, що ОСОБА_7 , який безпосередньо приймав участь у бойових діях, зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим та відповідальним військовослужбовцем, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
У даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, специфіку та суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення та відомості про особу підозрюваного, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застава у розмірі 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не знаходить законних підстав для зміни розміру застави у бік зменшення.
Відсутність у вступній частині ухвали відомостей про місце постановлення ухвали і місце народження підозрюваного, жодним чином не впливає назаконність оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, в рамках кримінального провадження № 62025150020000514, внесеного до ЄРДР 31 січня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4