Справа № 486/581/25
Провадження № 2/486/680/2025
(заочне)
02 червня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.06.2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено кредитний договір №2040940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Відповідно до умов договору відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 15000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9% в день. Свої зобов'язання за кредитним договором фінансова установа виконала належним чином. Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 13.01.2025 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 49200,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 15000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами у сумі 34 200,00 грн. На підставі договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 року, укладеного між ТОВ " Лінеура Україна" та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2040940 від 18.06.2021 року в сумі 49 200,00 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати.
Ухвалою суду від 09.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові клопотав про розгляд справи у його відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи.
30.04.2025 року подав до суду заяву про розподіл судових витрат, згідно якої просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 500,00 грн., провести засідання у його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не була вручена під час доставки та була повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений.
Крім того судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу "Судова влада України". Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, про що судом постановлена ухвала.
Суд, дослідивши наявні у справі докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.06.2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено кредитний договір №2040940 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір та додаток №1 до нього підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Т424, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Ідентифікація відповідача підтверджена довідкою.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 15 000,00 грн. (п.1.2 договору) строком на 30 днів (п.1.3 договору) зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,9% в день (п.1.4.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, фінансовою установою свої зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, що підтверджується листом №31648-0403 від 04.03.2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в передбачені договором строки суму кредиту та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.
24.12.2021 року між ТОВ " Лінеура Україна" та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» був укладений договір факторингу №02-24122001. Відповідно до умов вказаного договору та витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2040940 від 18.06.2021 року в сумі 49200,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України визначено. що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що фінансова установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн.
З матеріалів справи, зокрема виписки з особового рахунку, вбачається, що відповідач не виконував своїх зобов'язань жодному з кредиторів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 13.01.2025 року в загальному розмірі 49 200,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 15 000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами у сумі 34 200,00 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунок не надав, відзив на позов до суду не надходив.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування коштами не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним документом.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року, додаткової угоди №1 від 27.12.2024 року, копію акту про отримання правової допомоги та рахунку від 28.04.2025 року, копію платіжної інструкції про оплату наданої правничої допомоги в сумі 10 500,00 грн. Також до позовної заяви позивачем додано детальний опис наданих послуг.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути документально-підтверджені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 500 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (ЄДРПОУ 42228158, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7) заборгованість за кредитним договором №2040940 від 18.06.2021 року у розмірі 49 200 (сорок дев'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких: 15 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 34 200,00 гривень заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (ЄДРПОУ 42228158, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О. О. Волощук