Справа № 320/47790/23 Суддя першої інстанції: Кочанова П.В.
03 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування старшому лейтенанту по мобілізації ОСОБА_1 , заступнику командира 3 зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за жовтень, грудень 2022 року та лютий, березень 2023 року в загальному розмірі 810 311,93 грн;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування старшому лейтенанту по мобілізації ОСОБА_1 , заступнику командира 3 зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за жовтень, грудень 2022 року та лютий, березень 2023 року в загальному розмірі 810 311,93 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами не підтверджується наявність у позивача права на отримання за спірні періоди додаткової винагороди у розмірі, виходячи з 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань. Крім того, суд відхилив посилання позивача на довідку 27.02.2020 №372, оскільки остання не стосується спірних у цій справі періодів та була надана ОСОБА_1 для отримання статусу учасника бойових дій.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Свою позицію обґрунтовує тим, що наявні у матеріалах справи копії витягів з журналів бойових чергувань оперативного чергового ПУ ППО в/ч НОМЕР_1 підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, а саме у бойових чергуваннях, що з огляду на зміст окремих доручень Міністра оборони України від 23.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29 свідчить про те, що виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у тому числі поза межами районів ведення бойових дій) належить до участі у бойових діях, за що військовослужбовцю виплачується додаткова винагорода у підвищеному розмірі до 100 000 грн пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань.
У відзиві на апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивач не надав суду достатніх доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у спірні місяці. Довідка від 27.02.2020 № 372, яка підтверджує його участь в операції об'єднаних сил у 2019- 2020 роках, не має відношення до спірного періоду (жовтень, грудень 2022 року та лютий, березень 2023 року). Суд правильно вказав, що позивач не виконував бойові завдання у районах ведення бойових дій у спірний період.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 29.01.2020 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 .
Із змісту витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №40 вбачається, що відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 призначено старшого лейтенанта по мобілізації ОСОБА_1 , який прибув 25.02.2022 з ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , на посаду заступника командира 3 зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, НОМЕР_4 .
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 22.09.2023 №628 відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону НОМЕР_5 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2023 року №276 старшого лейтенанта по мобілізації ОСОБА_1 , заступника командира 3 зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , з 29.09.2023 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 25.04.2024 №1666 про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди та індексації, старшому лейтенанту ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду із розрахунку 30000,00 гривень на місяць пропорційно часу проходження служби за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати додаткової винагороди із розрахунку 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань за жовтень, грудень 2022 року та лютий, березень 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абз. 2 ч 4 ст. 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указаний стан неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 цієї Постанови (в редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, від 20 січня 2023 року № 43, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 та до серпня 2023 року не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно якого визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98 (застосовується з 24.02.2022) внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
У телеграмі від 25.03.2022 № 248/1298 Міністр оборони визначив, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
За пунктом 3 телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до п. 5 телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн необхідно здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
У пункті 1 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01.06.2022) Міністр оборони України визначив, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), охоплює виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Згідно п. 3 цього окремого доручення документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Колегією суддів враховується, що у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд прийшов до висновку, що при прийнятті такого рішення (окремого доручення) Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.
Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом також, зокрема, у постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 07.11.2024 у справі № 200/2297/23, від 05.12.2024 у справі № 420/19038/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 та багатьох інших.
У свою чергу, у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, Верховний Суд у межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 щодо Військової частини НОМЕР_6 як військової частини Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - безпосередня участь) охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:
- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);
- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);
- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).
Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.
Таким чином, не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовими критеріями є характер завдання та місце його виконання. До того ж, періоди виплати додаткової винагороди та підхід до їх обчислення суттєво відрізняються залежно від роду військ і характеру виконуваних бойових завдань.
Колегія суддів звертає увагу, що «безпосередньою участю» позивача може вважатися виключно виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Тобто, підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав «безпосередню участь», є фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у випадку зенітно-ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 означає дні здійснення пусків, а не дні бойового чергування чи виявлення повітряних цілей, як помилково вважає апелянт.
Саме виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).
За наявності документального підтвердження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі, однак така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.
Виконання інших завдань не може вважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23 у подібних правовідносинах.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Київського окружного адміністративного суду, що право на підвищену додаткову винагороду за виконання позивачем бойових завдань у складі в/ч НОМЕР_1 відсутнє, оскільки доказів, що у конкретні дні, в які було здійснено бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей противних, позивач перебував на бойовому чергуванні, матеріали справи не містять.
Тобто, «безпосередня участь» військовослужбовця 3 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися за фактом виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет, незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі, за умови підтвердження їх здійснення відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.
Відтак, позиція позивача про наявність у нього права на отримання щомісячної підвищеної додаткової винагороди виключно за умови участі останнього у бойових чергуваннях на посаді помічника оперативного чергового пункту управління протиповітряної оборони поза межами районів ведення бойових дій, є помилковою.
На користь такого висновку свідчить й те, що починаючи з 01.06.2022, з моменту набуття чинності Окремим дорученням № 912/з/29, правове регулювання виплати додаткової винагороди було змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей: у новому Окремому дорученні № 912/з/29 з'явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Якщо в попередньому акті (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022) було формально зазначено, що бойове завдання із вогневого ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01.06.2022 (Окреме доручення № 912/з/29) визначення стало іншим: бойове завдання із виявлення повітряних цілей визнаються такими, що становлять «безпосередню участь», лише якщо вони виконуються в районі ведення бойових дій або у складі діючих угруповань. Отже, на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022), виконання бойових завдань із виявлення повітряних цілей більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування старшому лейтенанту по мобілізації ОСОБА_1 , заступнику командира 3 зенітної ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування в зоні виконання бойових завдань, визначених Постановою №168, за жовтень, грудень 2022 року та лютий, березень 2023 року в загальному розмірі 810 311,93 грн.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Повне рішення виготовлено 03 червня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев