Справа № 320/6299/23 Суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.
03 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 5 наказу від 30.06.2022 №809 в частині щодо притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошової суми солідарно в розмірі 95 565,22 грн, організації стягнення коштів за втрачене майно з старшого солдата ОСОБА_1 солідарно в розмірі 95 565,22 грн, здійснення стягнення сум завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 в розмірі визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується факт ознайомлення позивача, щодо якої також відсутні докази несення чергування у відповідний період, з рішенням про переміщення до захищеного пункту управління комплектуючих елементів, зазначених в акті від 30.06.2022, наказу про евакуацію майна служби охорони державної таємниці позивач не отримувала, а матеріали службового розслідування не містять доказів того, що саме з вини ОСОБА_1 завдано державі збитків. Окремо суд наголосив на неврахуванні відповідачем бойового імунітету військовослужбовців.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свою позицію обґрунтовує, зокрема, тим, що судом неправильно обчислено належну до сплати позивачем суму судового збору за подання позовної заяви, не враховано неможливість застосування до позивача бойового імунітету, адже майно втрачене внаслідок неналежного виконання обов'язків, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що свідчить про правомірність наказу у спірній частині та відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу командувача Сил підтримки Збройних Сил України від 23.03.2021 №9-РС ОСОБА_1 призначена на посаду спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , а наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2021 №3 позивач з 25.03.2021 зарахована до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, вважається такою, що справи і посаду 25.03.2021 прийняла та приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 №562 «Про призначення службового розслідування» комісією у складі: голови комісії майора ОСОБА_2 ; членами комісії: майора ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_4 , старшого солдата ОСОБА_5 та старшого солдата ОСОБА_6 було проведено службове розслідування з метою встановлення ступеню вини посадових осіб бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність призвели до даного випадку.
За результатами проведення службового розслідування складено акт службового розслідування, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 30.06.2022, щодо відсутності майна служби охорони державної таємниці, на базі зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
На підставі висновків акту службового розслідування від 30.06.2022 відповідачем прийнято наказ від 30.06.2022 №809 «Про результати проведення службового розслідування», пунктами 2, 3, 5 якого приписано:
- притягнути до повної матеріальної відповідальності командира відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення сержанта спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_8 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_9 та стягнути грошову суму солідарно в розмірі 95 565,22 грн;
- помічнику командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби молодшому лейтенанту ОСОБА_10 організувати стягнення коштів за втрачене майно з командира відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення сержанта, спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата, спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_11 , спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки роти охорони та забезпечення старшого солдата ОСОБА_9 грошову суму солідарно в розмірі 95 565,22 грн;
- стягнення сум завданої шкоди здійснювати щомісяця із грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_12 , сержанта старшого солдата ОСОБА_11 , старшого солдата ОСОБА_9 в розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Вважаючи пункти 2, 3, 5 наказу від 30.06.2022 №809 в частині, що її стосуються, протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України,
За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160- IX (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частиною 1 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За приписами ч. 2 ст. 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розміні завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною сьомою статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Службове розслідування за фактами невиконання (неналежного виконання) службових обов'язків стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, завдання шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок №608), та положень Закону №160-IX.
Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються голова та члени комісії з проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 12 розд. ІІІ Порядку №608 заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам-співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Згідно п. 1 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
За правилами п. 3 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктом 1 розділу V Порядку №608 передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно п. 1 розд. VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язковою передумовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є доведення його вини у порушенні дисципліни та спричиненні цим матеріальної шкоди.
Як було встановлено раніше, підставою для прийняття спірного наказу від 30.06.2022 №809 стали висновки службового розслідування щодо відсутності майна служби охорони державної таємниці, на базі зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , зафіксовані в акті, що затверджений 30.06.2022 командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 (далі - Акт службового розслідування).
У вказаному Акті зазначено, що майно служби охорони державної таємниці (далі - служби ОДТ) комплексу протидії технічним засобам розвідки «НОТА» зав. №0318 а саме: кабель живлення 24V (К2) - 1 шт, захищений ноутбук ENDURO-14i (ВТО) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12В 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабанного типу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. знаходилось на відповідальному зберіганні командира роти охорони та забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_13 , приймалось на тимчасове зберігання при заступанні на бойове чергування на пункті управління бази зберігання старшим чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки та використовувалось протягом доби старшим оператором та оператором посту протидії технічним засобам розвідки.
У ході службового розслідування встановлено, що згідно пояснень начальника бази зберігання інженерних боєприпасів та майна, у зв'язку з загрозою виникнення надзвичайної ситуації, 25.02.2022 до початку бойових дій на території бази зберігання інженерних боєприпасів та майна Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з метою виконання заходів збереження від знищення військового майна, ним було прийнято рішення перемістити до захищеного пункту управління наступні комплектуючі елементи виробу: «НОТА» зав. №0318 а саме: кабель живлення 24V (К2) - 1 шт, кабель керування поворотного пристрою (К6) - 1 шт, захищений ноутбук ENDURO-14і (BTO) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12В 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабанного типу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. На той час майно служби ОДТ знаходилось на бойовому чергуванні та приймалось на тимчасове зберігання відповіло до наказу командира Військової частини від 22.02.2022 №35-БЧ старшим чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки, яка в свою чергу рапортом доповідає про справність комплексу ПТЗР «Нота» та приймає його.
Також із слів підполковника встановлено, що з 24.02.2022 зміну чергових сил бази зберігання не проводив в тому числі бойове чергування з прикриття повітряного простору, з метою недопущення захоплення ворогом документації чергової зміни (інструкцій, схеми, книги та журнали) були знищені в період з 25.02.2022 по 01.03.2022 шляхом спалення в твердопаливній котельні на території бази.
Щодо прийому бойового чергування 23.02.2022 старший лейтенант та старший солдат стверджують, що заступаюча зміна чергування приймали, але особисті підписи в журналах прийому-здачі чергування не ставили, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не отримували.
Щодо прийому бойового чергування 24.02.2022 сержант та старший солдат ОСОБА_9 стверджують, що чергування приймали, але особисті підписи в журналах прийому-здачі чергування не ставили, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не отримували.
Зі слів капітана встановлено, що за усним наказом начальника бази зберігання був відправлений на відбиття можливого нападу окупантів від території бази зберігання, наказу на евакуацію майна служби ОДТ не отримував та його місцезнаходження не відоме.
Із рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_12 , після вибуття зі шпиталю в/ч НОМЕР_2 11.03.2022 прибув до бази зберігання засобів РХБ захисту с. Селещина, при поверненні до виконання службових обов'язків за посадою майно служби ОДТ не виявив.
Відповідно до листа командира Військової частини НОМЕР_3 старший лейтенант ОСОБА_14 вибув за сімейними обставинами 24.02.2022 з Харківського обласного протитуберкульозного диспансеру, що в свою чергу свідчить про те, що старший лейтенант ОСОБА_14 з період з 24.02.2022 по 10.03.2022 проводив свій час на власний розсуд та самоусунувся від виконання службових обов'язків.
Враховуючи вищезазначене та поверхневий підхід до прийому та здачі бойового чергування відповідальними за майно служби ОДТ, а саме, захищений ноутбук ENDURO-14і (BTO) - 1 шт, кабель живлення 24V (K2) - 1 шт, бензиновий генератор - 2 шт, акумуляторна батарея 12B 100 А/ч - 4 шт, зарядний пристрій акумуляторної батареї - 1 шт, подовжувач барабанного тилу (25м) - 2 шт, ящик тарний - 1 шт. приписано вважати старших чергової зміни посту протидії технічним засобам розвідки старшого солдата ОСОБА_8 , старшого солдата ОСОБА_9 .
Викладене свідчить, що рішення про переміщення до захищеного пункту управління комплектуючих елементів, зазначених в акті від 30.06.2022, було прийнято начальником бази зберігання інженерних боєприпасів та майна.
Разом з тим, доказів, що позивача було ознайомлено із вказаним рішенням, матеріали справи не містять, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідне рішення не було доведено до відома ОСОБА_1 . До того ж висновки Акта службового розслідування свідчать про те, що наказ на евакуацію майна служби ОДТ позивач не отримувала.
Поміж іншого, як правильно зауважив Київський окружний адміністративний суд, матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням нею службових обов'язків щодо втрати вказаного майна на суму 95 565,22 грн, яка підлягала стягненню солідарно.
Крім того, службовим розслідуванням не було встановлено і прямого причинного зв'язку між порушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а посилання відповідача на те, що позивача слід вважати відповідальним за втрачене майно служби ОДТ, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що саме під час чергування позивача відповідне майно було втрачене.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Указана правова позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Як вже було зазначено вище, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться як у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою. Однак матеріали справи дотримання таких вимог в/ч НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 не містять.
Суд першої інстанції також правильно зауважив, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Законом України від 15.02.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.
Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указаний закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.
Абзацом 3 частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, а також підтверджується матеріалами справи, при прийнятті спірного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховано як і не надано доказів врахування бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
При цьому, всупереч доводів апелянта, наявність правових підстав для поширення на позивача бойового імунітету мала перевірятися відповідачем під час прийняття спірного наказу, а не судом першої інстанції під час вирішення питання про відповідність такого наказу положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття спірного у цій справі наказу в частині, що стосується позивача.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не було сплачено судовий збір в установленому Законом України «Про судовий збір» як за вимогу майнового характеру розмірі колегія суддів зазначає, що, враховуючи положення пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору, який належав до сплати позивачем, складав 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн), адже 1% від 995 565,22 грн складає 995,57 грн, що менше, ніж 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Повне рішення виготовлено 03 червня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев