Справа № 524/8992/24 Номер провадження 22-ц/814/1550/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
21 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дашко Максима Володимировича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2024 року, ухваленого в м. Кременчуці під головуванням судді Мельник Н.П., дата складення повного рішення суду - 26 грудня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Веселовський Анатолій Григорович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та право власності в порядку спадкування на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310436100:02:002:0919, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позов мотивовано тим, що він є сином ОСОБА_4 , проте на момент народження він був записаний на прізвище ОСОБА_5 , а батьком у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_6 . В 13 років він дізнався, що його біологічним батьком є ОСОБА_4 , а тому у 1997 році у віці 15 років він змінив прізвище на ОСОБА_7 та по батькові на ОСОБА_8 , однак процедуру всиновлення вони вирішили не проводити через тривалість та складеність процедури. Згодом він познайомився з родичами по батьковій лінії та був зареєстрований і став проживати за адресою проживання дідуся і бабусі по АДРЕСА_2 .
Вказував, що завершивши будівництво будинку, батько запропонував йому жити разом, а тому з 27.02.1998 по 07.02.2019 він був зареєстрований у будинку батька за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав до укладення шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,100 га за вказаною адресою з кадастровим номером 5310436100:02:002:0919, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
09.04.2024 він звернувся до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовського А. Г. із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а 15.08.2024 подав до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна, проте отримав відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ним не надано доказів на підтвердження родинних зв'язків з померлим спадкодавцем.
З метою встановлення факту родинних відносин він звертався до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, але ухвалою суду від 29.07.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку із наявністю спору про право.
Посилаючись на практику Верховного Суду, вважав, що йому не потрібно заявляти окрему вимогу про встановлення факту родинних відносин, а тому визнання права власності в порядку спадкування є належним способом захисту прав спадкоємця, якщо вбачаються перешкоди в оформленні його спадкових прав у нотаріальному порядку.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_2 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 5310436100:02:002:0919 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дашко М. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач народився у шлюбі громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , його батьком записаний ОСОБА_6 , а тому при народженні позивач мав прізвище ОСОБА_5 та по батькові ОСОБА_10 . При цьому ні матір позивача, ні ОСОБА_4 за життя не вчиняли дій щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 по відношенню до позивача та внесення змін до актового запису про народження. Таких дій не вчиняв і сам позивач по досягненню повноліття. Крім того, з померлим ОСОБА_4 позивач не проживав та ним не виховувався.
Вказує, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на показах свідків, оскільки позивач не заявляв клопотання про проведення судово-медичної експертизи встановлення батьківства. Відтак матеріали справи не містять жодного належного доказу, на підставі якого суд міг беззаперечно встановити батьківство між позивачем та померлим ОСОБА_4 .
Звертає увагу суду на те, що сама по собі зміна позивачем свого прізвища та по батькові не є підставою вважати, що померлий ОСОБА_4 є біологічним батьком позивача та, як наслідок, позивач є спадкоємцем померлого.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Олійник Л. М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в суду апеляційної інстанції в сумі 20 000 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дашко М. В. подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відзиву та наголошує на неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кременчуці помер ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218, 1220 ЦК України).
Спадщина ОСОБА_4 складається з житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,100 га за вказаною адресою з кадастровим номером 5310436100:02:002:0919, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
09.04.2024 до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовського А. Г. із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_4 звернулися його дочки - відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та позивач ОСОБА_2 , який заявив, що є сином спадкодавця.
За заявою позивача приватним нотаріусом Веселовським А. Г. було заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за № 51/2024 від 09.04.2024.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторного 25.04.2024 Автозаводським ВДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які з 26.09.1979 по 15.12.1993 перебували у зареєстрованому шлюбі.
30.09.1997 позивач змінив прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_7 та по батькові ОСОБА_10 на ОСОБА_8 , після чого став ОСОБА_2 , про що Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області складено відповідний актовий запис № 64, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого повторно 25.04.2024 ВДРАЦС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
08.07.2024 приватним нотаріусом направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення про неможливість оформлення спадкових прав у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 , що унеможливлює достовірне встановлення родинних відносин позивача зі спадкодавцем.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2024 року у справі № 524/7621/24 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин у зв'язку з наявністю спору про право.
Постановою приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовського А. Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2024 № 513/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна у зв'язку з відсутністю доказів родинних чи інших відносин заявника зі спадкодавцем ОСОБА_4 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено підстав ставити під сумнів обставини, викладені позивачем у своїй позовній заяві, а саме те, що померлий ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 та зазначені особи перебували в родинних відносинах, як рідні батько та син, вказаний факт не заперечувався ніким та визнається відповідачами, є достеменно доведеним, а тому суд дійшов висновку про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності за позивачем на частку у спадковому майні.
Проте, таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини; походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (стаття 125 СК України).
Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) про народження є основним документом, що підтверджує походження дитини.
У свідоцтві про народження позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_3 , виданого повторно Автозаводським відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області 25.04.2024 на підставі актового запису № 251 від 20.02.1980, у графі «Батько» вказаний ОСОБА_6 , у графі «Мати» - ОСОБА_11 , які на момент його народження перебували у шлюбі між собою.
Із позовом про визнання свого батьківства у порядку, встановленому статтею 129 СК України, ОСОБА_4 за життя не звертався, а зміна позивачем прізвища на ОСОБА_7 та по батькові на ОСОБА_8 за рішенням ОСОБА_4 , як стверджувала у судовому засіданні представник позивача, не є доказом батьківства останнього.
Не є таким доказом і факт реєстрації місця проживання позивача у квартирі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - батьків ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 з 18.05.1993 по 27.02.1998, а також у будинку, що належав ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.02.1998 по 07.02.2019, що само по собі не доводить факт походження позивача від спадкодавця та не дає йому право на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у першу чергу спадкоємців за законом.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про встановлення факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнання за позивачем права на 1/3 частку спадщини останнього, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та за відсутності заявлених в установленому порядку позовних вимог та належних і допустимих доказів, які підтверджують факт походження позивача від спадкодавця, засвідчені органом державної реєстрації актів цивільного стану або рішенням суду із внесенням відповідних змін до актового запису про народження, безпідставно присудив позивачеві спірне нерухоме майно.
Оскільки позивачем в установленому порядку не доведено юридичних фактів, що підтверджують наявність родинних відносин першого ступеню споріднення із спадкодавцем, підстав стверджувати про наявність у нього права на спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі немає.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за безпідставністю.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дашко Максима Володимировича задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Веселовський Анатолій Григорович, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 805,02 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна