іменем України
Справа № 126/1101/25
Провадження № 2-о/126/106/2025
"29" травня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців з забороною: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає в одному домогосподарстві разом із чоловіком ОСОБА_2 та трьома малолітніми дітьми. З березня 2024 року їх сімейне життя не ладиться і постійно погіршується. В результаті постійних незгод між сторонами почали виникати суперечки, які переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка ОСОБА_2 почала бути занадто агресивною, він почав погрожувати ОСОБА_1 розправою, спричиняти побої, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя.
Так, в період часу з 20 березня 2024 року по 30 грудня 2024 року ОСОБА_2 перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , систематично вчиняв відносно ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство, що призвело її до психологічних страждань та погіршення якості життя. Заявниця двічі зверталася до поліції а саме: 19.10.2024 року, 24.12.2024 року. За результатами вказаних повідомлень відносно ОСОБА_2 складалися адміністративні протоколи за ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства) та виносилися термінові заборонні приписи. Постановами Бершадського районного суду від 26.11.2024 року, 11.03.2025 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу. Однак ОСОБА_2 ніяких належних висновків для себе не зробив та продовжує вчиняти відносно ОСОБА_1 домашнє насильство.
З огляду на все вищевикладене, заявниця вважає, що вона є особою, яка систематично зазнає домашнього насильства. Тому за захистом своїх прав вона звернулась до суду.
Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі № 126/2670/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19.10.2024 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 .
Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 126/3074/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24.12.2024 ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_1 .
14.05.2025 заявниця ОСОБА_1 звернулася до ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення ОСОБА_2 відносно нього домашнього насильства.
Згідно зі ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких колишнє подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 26.09.2019 року по справі № 452/317/19-ц.
Положеннями частин першої, другої статті 350-6 ЦПК України встановлено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути вказані обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та докази, що їх підтверджують (за наявності).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 21 ЦПК України, постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, а тому з метою захисту її прав та інтересів слід видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , встановивши обмеження про які просить заявниця.
В той же час, суд не погоджується з необхідністю встановлення максимального строку дії обмежувального припису про який просить заявниця та вважає необхідним та доцільним визначити дію припису на строк 2 місяці.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 350-1-350-8, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком на 2 (два) місяці, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 та покласти на нього такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Копію рішення направити до Відділу поліції №1 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для взяття ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 громадянина України, на профілактичний облік та до виконавчого комітету Бершадської міської ради.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя В. І. Губко