печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21098/25-ц
"02" червня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарі Романенко Ю.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Мушкало С.М. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дії, без розгляду -
05 травня 2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
08 травня 2025 року визначено суддю для розгляду справи та передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 12 травня 2025 року в справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
14 травня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Мушкало С.М. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дії, без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначала, що позивачем подано 4 ідентичні позови та вважає такі дії позивача зловживанням правом.
Дослідивши вказану заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
При їх здійсненні слід враховувати і вимоги частини четвертої статті 12 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних прав.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з'явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Таким чином на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов'язок. При цьому під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами.
При цьому за змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/2968/18, правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам судочинства, а отже зловживає ним.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Так, Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», рішення від 20.01.2011).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Як вбачається з клопотання представника відповідача та долучених до нього доказів 16 лютого 2025 року, 10 березня 2025 року та 27 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовами до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправним неналежний розгляд звернення від 12 вересня 2024 року.
Проте в матеріалах даної позовної заяви позивач просить визнати протиправним неналежний розгляд звернення від 03 січня 2025 року.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами підстави для визнання дій позивача - зловживанням правами відсутні, тобто у задоволенні клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Мушкало С.М. про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 49, 174, 258-261, 277, 279 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Мушкало С.М. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дії, без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Л. Бусик