П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 766/22349/24
Головуючий в 1 інстанції: Шестакова Я.В. Дата і місце ухвалення: 12.05.2025р., м.Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання
та на підставі заяви позивача, справу розглянуто в порядку п.2 ч.1
ст. 311 КАС України)
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2024 року №1/1/3314, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Також, ОСОБА_1 просив стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 13 300,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його незаконно притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 виконав вимоги абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» щодо уточнення облікових даних до 16.07.2024р., що підтверджується відомостями, які містяться у застосунку «Резерв+». Також, позивач зазначав, що відповідачем не повідомлено його у встановленому порядку про розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, чим позбавлено можливості надати пояснення та скористатися правом на захист. Порушення права на захист означає істотне порушення вимог процесуального закону і є однією з беззаперечних підстав для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 12.05.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що позивач не прибув 08.07.2024р. за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення даних, а саме: для проходження військово-лікарської комісії. Судом не враховано, що неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений в повістці день є об'єктивною стороною іншого адміністративного правопорушення, аніж не уточнення персональних даних у строки, встановлені законом. При цьому, спірною постановою у справі про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2024 року №1/1/3314 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за невиконання обов'язку щодо уточнення персональних даних до 16.07.2024р., а не за неявку за викликом до ТЦК та СП.
Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що проставлення ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення підпису про повідомлення його про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, свідчить про належне повідомлення його відповідачем про розгляд справи. ОСОБА_1 зазначає, що призначивши розгляд справи про адміністративне правопорушення на 14.12.2024р. (вихідний день - субота) на 10:00 год. відповідач не надав позивачу можливості скористатися правничою допомогою адвоката, оскільки за 24 години після складання протоколу, з урахуванням часу, який необхідно витратити для пошуку фахівця, вивчення ним матеріалів справи, неможливо підготовити якісний захист особи від обвинувачення, що, в свою чергу, безумовно свідчить про порушення ІНФОРМАЦІЯ_2 конституційного права ОСОБА_1 на захист.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.12.2024р. начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол №І/1/3314 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу гр. ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючи адресою : АДРЕСА_1 , в порушення вимог абзацу другого частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу сьомого частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.04.2024р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», в умовах особливого періоду, не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р., свої персональні дані (адрес проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні дані) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Адміністративне правопорушення встановлено 13.12.2024р.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 провину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав та пояснив, що повістку не отримував.
Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснено положення ст.63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 год. 14.12.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 14.12.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №1/1/3314 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Копію вказаної постанови вручено позивачу у день її винесення, про що останній поставив свій підпис у цій постанові.
Не погоджуючись з правомірністю постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.12.2024р. №1/1/3314 ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що він 12.07.2024р. уточнив свої дані в застосунку «Резерв+», зазначивши, що ОСОБА_1 вручено повістку на 08.07.2024р. для оновлення даних, а саме: для проходження військово-лікарської комісії, однак останній за викликом не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 210-1 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ч.3 ст.210-1 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Згідно абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі ЗСУ, у запасі СБУ, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024р., який набув чинності 18.05.2024р.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487.
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані у період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме:
шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 12.07.2024р., тобто у встановлений абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» строк, уточнив свої дані в застосунку «Резерв+».
Зазначене підтвердив ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі від 13.01.2025р., наданому у відповідь на адвокатський запит від 04.01.2015р. №59-пд/2024/01.
А відтак, висновки ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р., свої персональні дані, спростовуються матеріалами справи.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що в долученій до матеріалів справи копії даних застосунку «Резерв+» відсутня дата проходження та постанова ВЛК, а тому ОСОБА_1 було вручено відповідачем повістку на 08.07.2024р. щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних, а саме: для проходження військово-лікарської комісії. Однак, позивач за повісткою не з'явився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою КМУ від 16.05.2024р. №560, передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються, зокрема, до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи розписки, повісткою №251 ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.07.2024р. о 09:00 год. для проходження військово-лікарської комісії.
Зазначеним спростовуються твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 було проінформовано, що оновлена ним в застосунку «Резерв+» інформація є неповною та, у зв'язку з цим, про необхідність йому звернутися до ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних.
Неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом для проходження військово-лікарської комісії, що мало місце у спірних правовідносинах, складає іншу об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, аніж те, за яке ОСОБА_1 спірною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його спірною постановою від 14.12.2024р. притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин та правового регулювання колегія суддів доходить висновку про скасування спірної постанови від 14.12.2024р. про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з не правильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів доходить висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2025 року, з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Часиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено 606,00 грн. судового збору (платіжна інструкція №0.0.4100176129.1 від 29.12.2024р.), а при поданні апеляційної скарги - 744,30 грн. судового збору (платіжна інструкція №0.0.4373119510.1 від 17.05.2025р.).
А відтак, у зв'язку із задоволенням позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 .
Позивачем заявлено клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених ним на стадії розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Питання, пов'язані із визначенням розміру витрат на правничу допомогу, унормовані статтею 134 КАС України.
Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 під час розгляду даної судової справи представляє адвокат Біла Т.В. на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги від 27.12.2024р. №59-пд/2024.
За умовами розділу 4 «Порядок оплати послуг адвоката» вказаного договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Сторони погодили вартість наданих послуг Адвоката, які визначені в Додатку №1 (прайс-листі), який погоджений сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. У разі надання правничої допомоги в суді (представництво, складання заяв по суті справи та з процесуальних питань) оплата послуг адвоката проводиться протягом 10-ти банківських днів після набрання судовим рішенням законної сили в незалежності від результатів розгляду справи. Сторони можуть домовитись про сплату Адвокатові гонорару успіху при позитивному для Клієнта вирішенні спору, розмір та порядок сплати якого визначається додатковою угодою. За домовленістю Сторін, оплата правничої допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.
Згідно звіту від 29.12.2024р. про наданні послуги за договором від 27.12.2024р. №59-пд/2024 Адвокатом надано послуги, вартість яких складає: 1000,00 грн. - адвокатський запит; 300,00 грн. - усна консультація щодо правовідносин; 5000,00 грн. - підготовка позовної заяви; 2000,00 грн. - клопотання про поновлення строків на оскарження. Всього 8300,00 грн.
В заяві про розподіл витрат на правничу допомогу, яка надійшла до суду першої інстанції 16.01.2025р., ОСОБА_1 окрім витрат на правничу допомогу, про які йдеться у звіті від 27.12.2024р., просить стягнути на його користь додатково 5000,00 грн., що являється погодженим сторонами договору від 27.12.2024р. №59-пд/2024 гонораром адвоката.
До вказаної заяви позивач надав додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 27.12.2024р. №59-пд/2024, якою сторони Договору погодили, що Клієнт сплачує Адвокатові гонорар в розмірі 5000,00 грн. у разі отримання позитивного для клієнта судового рішення по справі №766/22349/24.
Згідно звіту від 13.04.2025р. про наданні послуги за договором від 27.12.2024р. №59-пд/2024 Адвокатом на стадії апеляційного розгляду справи надано ОСОБА_1 послуги, вартість яких складає 6500,00 грн., а саме: 1500,00 грн. - аналіз оскаржуваного судового рішення та 5000,00 грн. - підготовка апеляційної скарги.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить стягнути на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_2 13 300,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених ним на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, та 6500,00 грн. понесених на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Варто зазначити, що представлений адвокатом на розгляд суду обсяг матеріалів був достатнім для вирішення судом справи.
Як слідує зі змісту ч.6, ч.7 ст.134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.01.2025р. по справі №540/5794/21.
У постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Однак, ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Таким чином, обов'язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених ч.5 ст.134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, на підставі ч.6, ч.7 ст.134 КАС України, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 19 800,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2024 року №1/1/3314.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1350,30 грн. судового збору та 19 800,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук