П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17713/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ НП в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 7.11.2015р. по 1.11.2017р.;
- зобов'язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 7.11.2015р. по 1.11.2017р.;
- визнати протиправними дії ГУ НП в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ НП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахування індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ НП в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025р. апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024р. - без змін.
20.05.2025р. апеляційним судом зареєстрована заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, яка була подана через ЄСІТС 19.05.2025р..
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, заяву про ухвалення додаткового рішення можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для винесення додаткового судового рішення у даній справі, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2-7 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі №820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції до суду надано: копію Договору про надання правової допомоги від 22.12.2022р. за №1-93, копію додаткової угоди за №1 від 27.12.2023р. до Договору про надання правової допомоги від 22.12.2022р. за №1-93, копію додаткової угоди за №2 від 23.12.2024р. до Договору про надання правової допомоги від 22.12.2022р. за №1-93, копію акту за №6 приймання-передачі наданих правових послуг від 14.02.2025р..
Згідно із актом за №6 приймання-передачі наданих правових послуг від 14.02.2025р. вбачається, що АО «Щит» в порядку та на умовах, передбачених договором про надання правової допомоги від 22.12.2022р. №1-93, надало Клієнту, тобто позивачу, комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 2 700грн., а саме:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2024р. №420/17713/24, в тому числі, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогійних правовідносин - 3 год. - 2 700грн..
У п.3 вказаного акту зазначено, що Клієнт зобов'язується здійснити оплату за даним актом протягом 30 днів.
З наведеного слідує, що оплата послуг адвоката мала бути здійснена позивачем до 16.03.2025р..
При цьому, звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення 20.05.2025р., представник позивача не надав до суду доказів оплати наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для стягнення судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оскільки позивачем та його представником не надано документів, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Згідно з положеннями ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,139,241,252,325,328,329 КАС України, колегія суддів
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко