П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24501/24
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.. Дата і місце ухвалення: 07.11.2024р.,м.Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості, картку відмови, -
У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000002/2 від 22.07.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2024/000135.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, оскільки, документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. У позивача не існувало обов'язку із надання відповідачу страхового полісу або іншого доказу страхового покриття. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 08.11.2024 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, а тому просить відмовити в її задоволенні.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2024 року на митному пості «Орлівка» Одеської митниці, а саме: в пункті пропуску Орлівка, МП Придунайський ВМО №5, 68831, Одеська обл., Ренійський район, Сільрада Орлівська, Поромна Дорога, 1, ФОП ОСОБА_1 (надалі митний брокер), що діяв від імені Позивача на підставі договору доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 4-056 від 20.06.2024 року, для митного оформлення Товару: прильованої аміачної селітри AN33%N сільськогосподарського призначення (код УЗТ ЗЕД 3102 30 90) в біг-бегах вагою по 1000 кг (+-2%) на умовах FOB Gemport, Gemlik-Bursa/Turkiye, засновуючись на правилах Інкотермс 2020, в кількості 2883,548 MT за ціною 743 955,38 доларів США, придбаного Позивачем у Компанії GEMLIK GUBRE SAN. A.S., яка є й виробником Товару, згідно контракту від 14.06.2024 року № EX24JUN09 (Товар відповідно до розділів 1, 2 Контракту: прильована аміачна селітра AN33%N сільськогосподарського призначення (код УЗТ ЗЕД 3102 30 90) в біг-бегах вагою по 1000 кг (+-2%) на умовах FOB Gemport, Gemlik-Bursa/Turkiye, засновуючись на правилах Інкотермс 2020, в кількості 6000 MT(+-10% на розсуд Покупця)), на підставі рахунку-фактури IHG2024000000077 від 17.07.2024 року (надалі Товар, Контракт, Рахунок відповідно), подав Відповідачу електронну митну декларацію № 24UA500420000734U5 (надалі МД) з додатками з урахуванням всіх поданих додатків та повідомлень від митного брокера.
Разом із декларацією позивачем надано додатки: 0003 Сертифікат якості 089/T24 від 17/07/24 0325 Проформа-інвойс EX24JUN09 від 14/06/24; 0380 Інвойс № IHG2024000000077 від 17/07/24; 0705 Bill of loading (коносамент) від 16/07/24; 0785 Cargo manifest від 16/07/24; 0861 Сертифікат походження B 1470024 від 17/07/24 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 489576019 від 25.06.2024; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491044217 від 09/07/24; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491258501 від 11/07/24; 3002 Платіжна інструкція про оплату за Товар № 491805002 від 17/07/24; 3004 Інвойс на фрахт № 00000000143 від 17/07/24; 3007 Платіжна інструкція про оплату за фрахт № 491919169 від 18/07/24 згідно інвойсу № 00000000143 від 17/07/24; 3008 Платіжна інструкція про оплату за страхування від 17/07/24; 3016 Висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» щодо ринкової ціни Товару № 3-1/749 від 17/07/24; 3530 Страховий сертифікат № 40-1509-00519/0009 від 16/07/24; 4104 Контракт EX24JUN09 від 14/06/24; m4207 договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 4-056 від 20.06.2024 року; 4301 Договір морського перевезення № FH08/2021 від 29/07/21; 4319 Додаткова угода до договору морського перевезення № 10 від 12/07/24; 9000 Лист № 20/07-5 20/07/24 9000 Лист № 22/07-3 22/07/24 9610 Декларація країни відправника 24160400EX00065028 від 12/07/24.
Митне оформлення Товару проводилось Позивачем, в особі митного брокера, шляхом електронного декларування в програмі MD OFFICE: MD Declaration, яка є програмним комплексом, працюючим згідно чинного законодавства України, тобто подання МД разом із всіма вищевказаними додатками відбулось 20.07.2024 року та 22.07.2024 року за допомогою вказаної програми.
Після подання МД разом із додатками митним брокером було зазначено про надання дозволу на продовження часу митного оформлення МД через необхідність надання додаткових документів, у зв'язку із чим 20.07.2024 року митним брокером в порядку ч.3 ст.53 МК України відповідачу було подано лист вих. № 20/07-5 від 20.07.2024 року.
22.07.2024 року об 11:35:09 та о 14:29:49 Позивачем, в особі митного брокера, Відповідачу було надіслано 2 листи із додатками, в яких містились відповідно: 9610 Декларація країни відправника 24160400EX00065028 від 12/07/24; 4301 Договір морського перевезення № FH08/2021 від 29/07/21; 4319 Додаткова угода до договору морського перевезення № 10 від 12/07/24.
22.07.2024 року о 20:23:49 митному брокеру в програмі MD OFFICE: MD Declaration від відповідача у відповідь на надіслані листи та документи надійшло повідомлення, згідно з яким у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:
1) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № IHG2024000000077 від 17.07.2024 року зображення печатки продавця розпливчасте і не чітке, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів;
2) декларація країни відправлення 24160400EX00065028 має дату 12.07.2024 року, у той же час як рахунок-фактура (інвойс) № IHG2024000000077 датується датою 17.07.2024 року. Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа;
3) згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника;
4) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) про надання транспортно-експедиційних послуг №00000000143 від 17.07.2024 зображення печатки надавача послуг має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.
З огляду на вищевикладене, відповідно до п.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати.
22.07.2024 року митним брокером у відповідь на Повідомлення 1 Відповідача було надіслано лист вих. №22/07-3, згідно якого митний брокер зазначив, що ним надані всі документи, необхідні для визначення митної вартості Товару за МД.
22.07.2024 року о 21:24:35 митному брокеру в програмі MD OFFICE: MD Declaration від Відповідача у відповідь на лист №22/07-3 надійшло повідомлення, згідно з яким Декларантом було надіслано листа №2207 від 22.07.2024 року про продовження митного оформлення і неможливість надання додаткових документів. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.
В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В органу доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статті 60 МКУ буде застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За результатом проведеної консультації було обрано метод визначення митної вартості другорядний: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, виявлених під час здійснення митного огляду, та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: По товару 0,311075 дол. США/кг (МД від 21.04.2024 №UA500370/2024/004102), ніж заявлено декларантом (0,2853 дол. США/кг); Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано. Декларанту роз'яснено права викладені у ч.3 ст.52 МКУ та роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.
Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500420/2024/000135 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №24UA500420000747U7 від 23.07.2024 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 853 771,16 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Згідно ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Так, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2, 3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «ХІМАГРО» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначила про те, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) №IHG2024000000077 від 17.07.2024 року зображення печатки продавця розпливчасте і не чітке, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з цього приводу, що на Рахунку, окрім іншого, стоїть штамп відповідача «Під митним контролем», що в порядку ч.2 ст.248 МК України свідчить про прийняття відповідачем Товару під митний контроль без зауважень та заперечень. Комбінація слів «може свідчити» не являє собою наявність беззаперечного доведення факту підроблення, про можливість чого вказує відповідач, не маючи жодного належного, достатнього, достовірного доказу на підтвердження цього.
Стосовно тверджень митного органу, що декларація країни відправлення 24160400EX00065028 має дату 12.07.2024 року, у той же час як рахунок-фактура (інвойс) №IHG2024000000077 датується датою 17.07.2024 року. Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа, судова колегія зазначає.
Декларація країни відправлення була оформлена в країні продавця, у Туреччині відповідно до умов законодавства Туреччини, вона є документом який складається продавцем та покупець не може вплинути на правильність її заповнення.
Окрім того, судова колегія враховує, що уповноваженими представниками турецької митниці Товар був випущений за межі митного кордону Туреччини, та суду не надано докази щодо порушення позивачем правил митного оформлення передбаченого законодавством Туреччини. Тому такі доводи відповідача є безпідставними та недоведеними, а отже відхиляються правильно відхилені судом першої інстанції.
Щодо зауважень стосовно того, що згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що до МД позивачем надані копії платіжних інструкцій: № 489576019 від 25.06.2024, № 491044217 від 09.07.2024 року, № 491258501 від 11.07.2024 року, № 491805002 від 17.07.2024 року, згідно яких Позивач сплатив за Товар відповідно Контракту та Рахунку, роздруковані із системи клієнт-банк АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», обслуговуючого банку Позивача, який проводив платежі за Контрактом та Рахунком в іноземній валюті. При цьому, Відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти, конкретно не вказує, яких саме відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника не містять вказані платіжні інструкції.
Щодо тверджень митного органу, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) про надання транспортно-експедиційних послуг №00000000143 від 17.07.2024 зображення печатки надавача послуг має ознаки притаманні використанню графічного редактора, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів, варто зауважити, що вказане твердження являє собою виключно суб'єктивну думку представника відповідача, що складав рішення про коригування митної вартості товару. Зазначення митним органом «може свідчити» не являє собою наявність беззаперечного доведення факту підроблення, про можливість чого вказує відповідач, не маючи жодного належного, достатнього, достовірного доказу для цього.
Митний орган зобов'язаний обґрунтовано довести, що такі ознаки дійсно унеможливлюють ідентифікацію іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) або свідчать про підробку документів. У випадку відсутності об'єктивних доказів та експертного аналізу, який би підтверджував підробку, таке зауваження є безпідставним та необґрунтованим.
У даному випадку позивач надав додаткові документи, що підтверджують законність походження товару. У свою чергу, зазначені зауваження митного органу не вливають на митну вартість товару. Рішення митного органу повинно базуватися на достовірних фактах та документальних підтвердженнях, а не лише на припущеннях щодо можливого редагування зображення печатки.
При цьому ідентифікація іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) здійснюється на підставі офіційних документів та інформації, що підтверджують його легітимність і надійність як контрагента. В даному випадку інвойс № 0000000143 містить реєстраційний номер 204582774 Компанії «РОЯЛ СМАК» ЕООД (болгарською мовою «РОЯЛ СМАК»), яка зареєстрована 9 травня 2017 року у Варні, Болгарія. Вказана компанія займається широким спектром діяльності, що включає зовнішньоторговельні та внутрішньоторговельні операції, транспортні послуги, будівництво і виробництво. Зазначена інформація є вільному доступі, тому у митного органу були всі інструменти ідентифікації іноземного суб'єкта ЗЕД.
Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з вимогами ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.
Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.
Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.
Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.
Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.
Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Отже, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.
Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.
Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук