П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11556/24
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 15.11.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про:
- визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу період проходження військової служби з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року та період навчання у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період проходження військової служби з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року роки та період навчання у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року роки нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 969 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), має загальний медичний стаж більше 33 років. При призначені пенсії позивачу не виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій, яка передбачена п.7 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, на яких робота дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пп."е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та мають стаж на таких посадах для чоловіків 35 років. Позивач зазначає в позові, що звернувся 13 лютого 2024 року до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату грошової допомоги, але в нарахуванні та виплаті було відмовлено з посиланням на недостатність страхового стажу. При цьому позивач вважає, що йому неправомірно не зарахували період служби в Радянській армії та період навчання у вищому учбовому закладі до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем заяву подано без дотримання вимог Порядку №22-1, її розгляд здійснено відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та листом від 28 лютого 2024 року №6617-4903/М-02/8-1500/24 надано відповідь, яка мала інформаційно-роз'яснювальний характер. Рішення про відмову не виносилось, оскільки позивач із заявою не звертався. Позивач не відповідає вимогам п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві і положення" Закону №1058 та затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві і положення" Закону №1058 (далі - Порядок №1191). До стажу для визначення права позивача на виплату грошової допомоги не зараховані періоди проходження військової служби з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року роки та період навчання у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року, оскільки навчання та військова служба не враховується до стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до Переліку №909. Періоди військової служби та навчання у вищому навчальному закладі зараховані до страхового стажу відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII . Тому підстави для призначення та виплати вищезазначеної грошової допомоги відсутні.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року задоволений позов ОСОБА_1 частково.
Визнана протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 у розгляді заяви від 13 лютого 2024 року про зарахування до спеціального стажу періоду проходження військової служби та періоду навчання для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії .
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2024 року про зарахування до спеціального стажу періоду проходження військової служби, періоду навчання та про нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій , та прийняти рішення за результатом розгляду заяви з урахуванням правової позиції, викладеної у даному рішенні суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт вказує, що з урахуванням того, що за період проходження служби в Реєстрі відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу та заробітної плати, то підстави для проведення перерахунку пенсії позивача "зміна надбавки" відповідно до норм ч.2 ст. 24 та ст. 40 Закону №1058-IV відсутні.
- апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що зарахувати на пільгових умовах один місяць служби за три місяці за участь у бойових діях можливо виключно при визначенні розміру пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , перебуває з 14 червня 2023 року на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
14 лютого 2024 року засобами електронного зв'язку позивачем направлено до Головного управління заяву щодо зарахування стажу та виплати грошової допомоги, в якій просив зарахувати до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058, період проходження військової служби з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року та період навчання у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року та нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
На електронне звернення позивач отримав відповідь від 28 лютого 2024 року №6617-4903/М-02/8-1500/24 , в якій відповідач вказав, що до стажу для визначення права позивача на виплату грошової допомоги не зараховані періоди проходження військової служби з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року роки та період навчання у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року, оскільки навчання та військова служба не враховується до стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до Переліку №909. Періоди військової служби та навчання у вищому навчальному закладі зараховані до страхового стажу відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII . Таким чином, оскільки зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періодів навчання у вищих навчальних закладах та проходження військової служби не передбачені Законом №1058, Порядком №1191 та Переліком №909, підстави для призначення та виплати вищезазначеної грошової допомоги відсутні.
Рішення про відмову у нарахуванні та виплаті допомоги відповідачем не приймалось, відповідач це пояснює тим, що позивач із заявою в порядку, передбаченому постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, не звертався.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що період військової служби позивача в армії СРСР до 01 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п."е" ст. 55 Закону №1788-XII, оскільки на час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 24, 40, 42, 45, 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 2, 8, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Вказане право деталізоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (також Закон №1058-IV).
За приписами ч.1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спірним у цій справі є наявність у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Пунктом 7 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е"-"ж" ст. 55 Закону №1788-XII , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я. Відповідно до п."е" ст. 55 Закону №1788-XII , право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців (ст. 55 Закону 1788).
Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191). Згідно п.1 Порядку №1191 він визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е" і "ж" ст. 55 Закону №1788-XII , що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п."е" - "ж" ст. 55 Закону №1788-XII , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7 Порядку №1191)
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік №909).
Відповідно до Переліку право на пенсію за вислугу років мають, зокрема лікарі та середній медичний персонал в лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічнізаклади, діагностичні центри.
Відповідно до примітки 3 вищезазначеного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
ОСОБА_1 , досяг пенсійного віку, перебуває з 14 червня 2023 року на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До цього іншу пенсію не отримував.
Заява позивача від 13 лютого 2024 року не була розглянута відповідачем саме як заява щодо зарахування стажу та виплати грошової допомоги в передбаченому Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, та не було прийнято рішення про відмову у призначенні вказаної допомоги, а була розглянута як звернення громадянина відповідно до Закону України "Про звернення", про що він зазначає у відзиві на позовну заяву. Такі дії відповідач пояснює недотриманням позивачем вимог п.1.1 Порядку №22-1, яким передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу ПФУ через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування громадян або через вебпортал електронних послуг ПФУ з використанням кваліфікованого електронного підпису. Позивач звернувся засобами електронного зв'язку, а не через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до п.4.1 Порядку 22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п.4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідач стверджує. що оскільки заяву подано без дотримання вимог Порядку №22-1, її розгляд здійснено відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та листом від 28 лютого 2024 року №6617-4903/М-02/8-1500/24 надано відповідь, яка мала інформаційно-роз'яснювальний характер.
Такі дії відповідача колегія суддів вважає протиправними, оскільки заява позивача була прийнята ГУ ПФУ в Одеській області, позивача не було повідомлено щодо необхідності подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія, тому за результатом розгляду заяви відповідач мав прийняти рішення встановленої форми за підписом керівника.
Колегія суддів приймає до уваги, що у листі-відповіді відповідач жодним чином не роз'яснив позивачу про порушення порядку подання заяви, а розглянув її по суті, вказавши на відсутність у позивача права на отримання допомоги, яка передбачена п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві і положення" Закону №1058 .
При цьому, єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті допомоги відповідач визначив недостатню кількість спеціального стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності.
При дослідженні питання, чи має позивач необхідний страховий стаж, суд встановив наступне.
Позивачу зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років , стаж роботи у стоматологічних поліклініках з 01 серпня 1989 року по 30 червня 2023 року, а саме:
01 серпня 1989 року по 01 серпня 1990 року (один рік), 02 серпня 1990 року по 31 грудня 2003 року (13 років 5 місяців), 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року (4роки), 01 січня 2008 року по 30 вересня 1009 року (1 рік 9 місяців), 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2022 року (13років), 01 грудня 2022 року по 30 червня 2023 року (8 років), що становить понад 33 років.
Щодо зарахування до спеціального стажу, який дає право на пенсію по вислузі років, періоду служби в лавах Радянської Армії з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року (2 роки 20 днів) та періоду навчання в Одеському медичному інституті 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року (4 роки 10 місяців), суд вважає, що відмова відповідача в зарахуванні періоду навчання та періоду проходження строкової військової служби є протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству України з таких підстав.
Апелянт не заперечує, що відповідно до п."в" ч.3 ст. 56 Закону України №1788, до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Що стосується зарахування військової служби до пільгового стажу, то відповідно до ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно п.4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1397 від 17 грудня 1959, учителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров'я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що період військової служби позивача в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п."е" ст. 55 Закону №1788-XII .
Відтак, оскільки позивач в період з 28 квітня 1982 року по 17 травня 1984 року роки проходив службу в рядах радянської армії, то наведений період підлягає зарахуванню до його спеціального страхового стажу.
У відповідності до вимог чинного законодавства (п."д" ст. 56 Закону №1788-XII ), до страхового стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (надалі - Порядок №590). Підпунктом "і" п.109 Порядку №590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т. д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. Також вказаною постановою передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди вказані у пп."і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Апелянт не заперечує, що період навчання має бути включений до страхового стажу, а посилається на відсутність підстав для включення періоду навчання до пільгового стажу.
Позивач в період з 01 вересня 1984 року по 30 червня 1989 року роки навчався у Одеському медичному інституті ім. М.І. Пирогова, період навчання підтверджується дипломом НОМЕР_1 , то в силу приписів п."д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII, наведений період навчання підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Так, на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про народну освіту" від 28 червня 1974 року №2778-VIII, норми якого не передбачали включення періоду навчання у вищому заклді освіти до стажу, який дава право на пенсію за вислугу років. Не передбачено таких норм і Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-XII, Законом України "Про вищу освіту", а також Порядком виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердж. постановою КМУ від 29 грудня 2009 року №1418, Порядком №1191.
З огляду на наведене, колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшла висновку, що період навчання позивача в інституті до стажу, який дає право на пенсію по вислузі років, не включається.
Колегія суддів також вважає неприйнятними посилання апелянта на те, що позивач станом на час призначення пенсії не працював в закладі або установі державної та комунальної форми власності , оскільки цей аргумент не був викладений в листі-відповіді на заяву позивача, а з'явився тільки у тексті відзиву на позовну заяву.
На день призначення пенсії за віком працював лікарем-стоматологом-хірургом госпрозрахункової стоматологічної поліклініки комунального некомерційного підприємства "Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня". Чи є цей заклад лікарняним закладом комунальної форми власності, суду невідомо, оскільки сторонами не надано відповідних доказів, а відповідачем при розгляді заяви не пропонувалось позивача надати додаткові документи.
Колегія суддів зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною першою та другою ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача від 13 лютого 2024 року не була розглянута у відповідності до чинного законодавства, з обґрунтуванням та викладенням мотивів відмови, відповідь надана не у формі рішення, не роз'яснено порядку оскарження такої відмови.
Підсумовуючи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та обраним способом захисту порушених прав позивача.
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.