П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18446/24
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
повний текст судового рішення
складено 31.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155950019686 від 03.05.2024 «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди з 15.05.1986 до 02.02.1987 року та з 23.12.1996 до 29.03.2024, перевести з 29.04.2024 позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 23.04.2024 за №№156/15-32-10-02- 12, 157/15-32-10-02-12 та 158/15-32-10-02-12.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що вона перебуває на обліку в Ізмаїльському ОУ ПФУ Одеської області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 29.04.2024 року позивач звернулася із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155950019686 від 03.05.2024 року позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», посилаючись на відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 23.12.1996 року до 29.03.2024 року обіймала посади в органах державної податкової служби, що підтверджено трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (записи 9-43) (а.с.13-21).
29.04.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» (а.с.68).
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155950019686 від 03.05.2024 р. (а.с.51) позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою відмови є відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, оскільки посади працівників державної податкової інспекції (які мають спеціальні звання) до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723, не відносяться.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення №889-VIII, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані та з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 23.04.2024 за №№156/15-32-10-02-12, 157/15-32-10-02-12 та 158/15-32-10-02-12.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон від 10.12.2015 №889-VIII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі - Закон від 16.12.1993 №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до цього закону.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Пунктом 4 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».
Так, статтею 46 цього Закону визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, згідно з п.342.4 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до ст.1 Закону №3723-ХІІ, який був чинним від початку спірного періоду трудової діяльності позивача (23.12.1996 року) до набрання чинності Законом Закон №889-VIII (01.05.2016 р.), державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155950019686 від 03.05.2024 р. (а.с.51) позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою відмови є відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, оскільки посади працівників державної податкової інспекції (які мають спеціальні звання) до категорій посадо державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723, не відносяться.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачка у період з 23.12.1996 року до 29.03.2024 року займала посади, віднесені до посад державної служби, в органах податкової служби, їй було присвоєно персональні та спеціальні звання, ранги державного службовця (записи 9-43) (а.с.13-21).
Таким чином, позивачка у період з 23.12.1996 року до 29.03.2024 року працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016 року.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі №21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Зважаючи на те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, сформульований за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - у справі, що розглядається, спір також стосується зарахування до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, то висновок суду першої інстанції про те, що, враховуючи також Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, є правильним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди роботи позивачки з 23.12.1996 року до 29.03.2024 року на посадах державної служби, в органах державної податкової служби України, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач, звернувшись до відповідача із заявою від 29.04.2024 року №2062, надала органу Пенсійного фонду усі документи, необхідні для здійснення переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Згідно правил, встановлених Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622, позивачем до заяви від 29.04.2024 року додані видані ГУ ДПС в Одеській області від 23.04.2024 за №№156/15-32-10-02-12, 157/15-32-10-02-12 та 158/15-32-10-02-12.
При цьому, позивачкою також надано трудову книжку серії НОМЕР_2 .
Матеріалами справи підтверджується, що позивачкою разом із заявою від 29.04.2024 року, поданою у встановленому порядку та у відповідній формі, надано органу Пенсійного фонду усі необхідні документи для прийняття рішення про переведення позивачки на пенсію державного службовця, єдиною спірною підставою стало відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи відповідача щодо неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права необґрунтованими.
Зокрема, відповідач не навів вагомих аргументів проти заявлених похідних позовних вимог, обмежившись загальним описом власних повноважень та правом вчинення певних дій, однак, маючи у своєму розпорядженні пенсійну справу, доступ до необхідних державних реєстрів та заяву позивача з доданими документами, відповідач свої доводи не обґрунтував, належними та допустимими доказами їх не підтвердив. Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший, а матеріалами справи підтверджено, що у відповідача, як територіального органу Пенсійного фонду, відсутні інші варіанти правомірної поведінки ніж ухвалення позитивного рішення за результатами розгляду заяви від 29.04.2024 року, належним способом захисту позивачки є зобов'язання відповідача перевести позивача з 29.04.2024 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Правильність обрання такого способу захисту порушеного права у підтверджена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а щодо бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ у зв'язку із наявністю у позивача, якому під час служби присвоєно спеціальне звання, стажу на посаді державного службовця та більше 20 років на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2016).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька