03 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9652/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року (суддя Р.В. Сацький)
у справі № 280/9652/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Згідно із витягом з наказу № 280 від 16.09.2024 позивача звільнено у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я. Позивач звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив здійснити всі розрахунки перед звільненням. Відповідно до витягу з наказу № 280 від 16.09.2024 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Позивач вважає бездіяльність відповідача у невиплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення протиправною.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком відповідача, рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Суд встановив відсутність доказів звернення позивача до командування із відповідною заявою/рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Посилання позивача на те, що ним було направлено заяву, в якій позивач просив виплатити всі належні йому виплати перед звільненням, суд відхилив, оскільки документальне підтвердження цього у суду відсутнє.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник зазначає, що він звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом, в якому просив виплатити всі належні йому виплати перед звільненням. Позивач зауважує, що він звільнявся зі служби і писав рапорт на звільнення, до рапорту було надано весь пакет документів, який підтверджує інвалідність позивача внаслідок війни, а отже відповідач повинен був здійснити позивачу виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність спеціального рапорту при звільненні для нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік є недоцільними.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 280 від 16.09.2024 позивача, відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 11.09.2024 № 32-РС звільненого у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що з 16.09.2024 справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із вищевказаним наказом матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не надавалась.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 3074 від 06.08.2024 встановлено, що травми отриманні позивачем, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Також, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, де зазначено - ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 169999 від 28.12.2023.
Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не виданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Ані вказаним Законом № 2011-XII, ані постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не визначений.
В той же час, частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п. 7 розділу XXIV Порядку №260).
Відповідно до п.9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
На 2024 рік виплата такої допомоги передбачена окремим дорученням Міністра оборони від 16 січня 2024 № 183/уд у розмірі місячного грошового забезпечення (до якого включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги) та за наявності однієї із визначених у цьому окремому дорученні підстав.
За встановлених у справі обставин, судом з'ясовано, сторонами не спростовано, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивачу не надавалась.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік безпосередньо під час звільнення чи під час проходження військової служби.
Суд першої інстанції визнав помилковим твердження позивача, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем направлено заяву, в якій він просив відповідача виплатити всі належні йому виплати перед звільненням.
За наведеного вище правового регулювання матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця, тому в будь-якому випадку подана позивачем заява про виплату всіх належних йому виплат перед звільненням не може свідчити про вчинення дій, направлених на реалізацію права на отримання такої допомоги.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що у відповідача не виник обов'язок здійснювати виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, адже згідно положень п.9 розділу XXIV Порядку №260 право ініціювати таку виплату належить виключно військовослужбовцю, а позивач з відповідним рапортом до відповідача не звертався.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 280/9652/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров