03 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5174/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо невиплати позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2018, 2019, 2021 роки у розмірі 15 913, 80 грн; стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2018, 2019, 2021 роки у розмірі 15 913, 80 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2021 роки. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2021 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що спеціальним законодавством не передбачено право поліцейського при звільненні на компенсацію за не отримані дні додаткової відпустки за попередні роки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції, з якої був звільнений відповідно до наказу ГУНП в Кіровоградській області № 60 о/с від 03.02.2022.
На звернення представника позивача ГУНП в Кіровоградській області листом від 26.07.2024 повідомило про періоди використання відпусток під час проходження служби ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 вважає, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій при звільненні за 2018, 2019 та 2021 роки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особа не може бути позбавлена права на відпустку. В разі невикористання відпустки у поточному році вона переноситься на наступний рік. Відтак, особа має право й на компенсацію невикористаних відпусток за весь період проходження служби, адже останні вважаються невикористаними в році звільнення.
Верховним Судом створена стала судова практика у справах подібної категорії, як приклад - постанови ВС від 18.01.2024 у справі № 160/18304/22, від 23.04.2025 у справі № 160/20631/23, і суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для відступу від такої практики.
При цьому не є слушними посилання апелянта на окремі правові позиції Верховного Суду щодо застосування певних положень законодавства, оскільки, по-перше, спір має вирішуватися з урахуванням предмету та підстав позову, системного аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, по-друге, врахуванню підлягають більш нові правові висновки суду касаційної інстанції, адже підхід до вирішення спору може змінитися з урахуванням змін у чинному законодавстві та переоцінці тлумачення норм права.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомого в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Як встановлює закон, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку обставин, у тому числі обґрунтованість та пропорційних розміру таких витрат до предмета спору. При цьому суд законом наділений правом зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції не вважає заявлену позивачем суму 3 000,00 грн для відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції обґрунтованою, адже справа розглядалася в порядку письмового провадження, з процесуальних документів позивачем подавався лише відзив на апеляційну скаргу, який не має додаткового правового обґрунтування, яке не було покладено в основу позовної заяви.
Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження сторони проводять менший за обсягом правовий аналіз спірних правовідносин. Основні зусилля адвокат направляє на підготовку матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції: вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, тощо. Відтак, розмір витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи не може бути більшим, ніж присуджений розмір витрат до відшкодування судом першої інстанції.
Отже суд апеляційної інстанції, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, а також враховуючи розмір присуджених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, доходить висновку, що стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року в адміністративній справі № 340/5174/24 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з 03 червня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 03 червня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров