03 червня 2025 року м. Дніпросправа № 215/1175/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (суддя Кальник Віталій Валерійович) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради
про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради розглянути заяву від 24.01.2024 вх. № 141 всупереч способу, визначеному у ст. 3, 19, 46 Конституції України, ст. 13 ЗУ «Про соціальні послуги» без заяви від 24.01.2024 вх. № 31 та визнати таку процедуру протиправною діяльністю і порушенням гарантій прав людини та зобов'язати повторно розглянути заяву разом із заявою від 24.01.2024 вх. № 31.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що на думку суду першої інстанції підставою відмови у задоволенні позову є наявність у відповідача підстав відмови у задоволенні запиту від 24.01.2024 вх. 141. Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи внаслідок іншого предмету позову і його вимог. Пунктом 5 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що повноваження суду при вирішенні справи є встановлення чи відсутності компетенції, а суд відмовив її встановити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивачем подано клопотання про повернення відзиву на апеляційну скаргу, в обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що поданий відповідачем документ є неофіційний без печатки, без дати підписання, від відповідача, який не підтвердив свої повноваження.
Суд апеляційної інстанції вважає такі зауваження позивача слушними, адже відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Поданий відповідачем відзив підписаний першим заступником начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому районної у місті ради Т. Номеровською, проте жодних документів на підтвердження повноважень до відзиву не додано, матеріали справи також не містять документів, що на час підписання відзиву на апеляційну скаргу на Т. Номеровську покладено посадові обов'язки начальника управління.
З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції не приймає поданий від імені відповідача відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, позивачем не заперечується, що 24.01.2024 ОСОБА_2 надав до управління заяву ОСОБА_1 про потребу в наданні соціальних послуг від 24.01.2024, яка була зареєстрована управлінням за вх. № 31, додатком до неї було додано заяву ОСОБА_1 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 24.01.2024, яка була зареєстрована за вх. № 141.
До заяви про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 24.01.2024 за вх. № 141 було додано наступні документи: копія паспорту (1. 2, 10, 11 стор.); копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копія довідки МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 538742 від 20.10.2006.
Станом на 24.01.2024 ОСОБА_2 не було надано на адресу відповідача довідку про проходження підготовки або перепідготовки з основ догляду, у зв'язку з чим його не включено до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.
Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради було підготовлено письмове повідомлення від 24.01.2024 за вих. № 15/23.1-22/275 про залишення заяви від 24.01.2024 за вх. № 141 без руху, в якому роз'яснено щодо подальшого розгляду заяви щодо потреби в наданні соціальних послуг з догляду на професійні основі від 24.01.2024 за вх. № 141, а саме щодо необхідності протягом 30-ти календарних днів із дати отримання повідомлення надати до управління висновок про стан здоров'я особи, яка через порушення функцій організму не може сомостійно пересуватися та сомообслуговуватися і потребує надання соціальних послуг за формою, затвердженою МОЗ.
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 25.01.2024 за № 15/231-22/273 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про згоду надавати соціальні послуги по догляду на професійній основі від 24.01.2024 за вх. 142.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням від 25.01.2024 № 15/231-22/273 в частині розгляду заяви від 24.01.2024 за вх. № 142 та вважаючи його протиправним, звернулась з даним позовом до суду.
Натомість апелянт вказує, що суд невірно встановив предмет позову і його вимоги.
З цих підстав суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у цій справі вказав, що у справі, що розглядається, у позовній заяві позивач просила встановити наявність у відповідача компетенції (повноважень) щодо розгляду її заяви з питань надання соціальних послуг всупереч визначеного Конституцією та законами України способу, визнати таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати повторно розглянути її заяву. Таке формулювання позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів вказує на те, що фактично позивач не погоджується з діями відповідача по розгляду її заяви з питань надання соціальних послуг та домагається в судовому порядку змусити відповідача повторно її розглянути. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково дійшов висновку про компетенційний характер спору, а саме собою використання позивачем у позовних вимогах формулювання «встановлення компетенції» не відносить цей спір до числа компетенційних, за відсутності інших обов'язкових для цієї категорії спорів ознак.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив предмет позову, виходячи з висновків Верховного Суду, які є обов'язковими для застосування у цій справі, доводи апелянта про порушення норм процесуального права з підстав розгляду іншого предмету позову і його вимог не є слушними.
Щодо заперечень апелянта в частині прийняття судом першої інстанції відзиву на позовну заяву, колегія суддів, зазначає, що такий документ підписано заступником начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому районної у місті ради Т. Номеровською, матеріали справи містять належні документи, які підтверджують, що у період з 01.01.2025 по 20.01.2025 на Т. Номеровську покладено посадові обов'язки начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому районної у місті ради, а відтак суд першої інстанції правомірно прийняв поданий відповідачем відзив.
Водночас апелянтом не спростовуються висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 за вх. № 141.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи ОСОБА_1 , зазначені в апеляційній скарзі, не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в адміністративній справі № 215/1175/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 03 червня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 03 червня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров