29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19778/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 ( суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/19778/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.06.2024 № 912010173450 “Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ».
визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років від 09.07.2024 за вих. №39295-26725/К-01/8-0400/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 №9055 з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з травня 1998 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 30.05.2024 вона звернулася до відповідача-1 із заявою №9055 про перехід на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991. Результат розгляду вказаної заяви оформлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.06.2024 №912010173450, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. В рішенні було зазначено, що відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один iз цих видів за її вибором; особі, яка має право на довiчну пенсiю, призначається один з видiв довiчної пенсiї за її вибором, оскiльки законодавством не передбачено змiни умов призначення одного i того ж виду пенсiї. В подальшому, 10.06.2024 позивач повторно звернулася до відповідача-1 та відповідача-2 з вимогою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. У відповідь на зазначену заяву відповідач-2 в листі від 03.07.2024 № 17422-15020/К-02/8-0500/24 повідомив, що враховуючи, що за інформацією ІКІС ПФУ: “Підсистема “Призначення та виплата пенсій», позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області, рекомендував направити повторну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем перебування на обліку. Відповідач-1 листом від 09.07.2024 за №39295-26725/К-01/8-0400/24 повторно повідомив, що відповідно до частини 2 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором, і що рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.06.2024 №912010173450 відмовлено в перерахунку пенсії згідно з заяви від 30.05.2024, зазначена відмова, з роз'ясненням причин відмови, надіслана листом від 07.06.2024 №0400-010204-8/118520. Позивач не погоджується з такою позицією відповідачів, оскільки працювала з 22.08.1962 до 17.08.2012 в навчальних, восьмирічних та середніх школах або навчальних закладах державної та комунальної форми власності. Розмір її спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ складає 51 рік 10 місяців 17 днів. На момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років позивач була звільнена з роботи, що дає право на призначення такої пенсії. За вказаних обставин, відмова відповідачів у призначенні пенсії протиправна, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.06.2024 №912010173450.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.05.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що пенсію за вислугу років призначають окремим категоріям громадян, які працюють у визначених установах на певних посадах. Пенсія за вислугу років призначається до досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058 (60, 63 та 65 років відповідно). Умови призначення та тривалість спеціального стажу роботи, за наявності якого може бути призначена пенсія за вислугу років, залежать від професій та посад, на яких працювала особа та Закону, згідно з яким призначається така пенсія. Розмір пенсії за вислугу років визначається згідно зі статтями 27, 28 Закону №1058 і залежить від тривалості набутого страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Пенсія призначається з дня звернення за умови звільнення з роботи/посади, що дає право на таку пенсію. Після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, особа має право перейти на пенсію за віком. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, наданих разом з відповідною заявою. Якщо пенсіонер після призначення пенсії за вислугу років працював, то при переведенні на пенсію за віком, за його бажанням, можуть бути враховані стаж і заробіток, набуті після призначення пенсії за вислугу років, тобто, збільшиться коефіцієнт страхового стажу та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, що у свою чергу, позитивно впливає на розмір пенсії за віком. Після досягнення пенсійного віку, встановленого чинним на той час законодавством (55 років), позивачу з 01.05.1998 призначено пенсію за віком. Пенсія за вислугу років Позивачу не призначалася та не виплачувалася. Отже, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на отримання пенсії за вислугу років, яке передбачає зниження пенсійного віку для окремих категорій осіб, а реалізувала своє право на пенсійне забезпечення лише після досягнення віку, необхідного для призначення пенсії за віком. Пенсія призначена та обчислена відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави для переведення позивача з одного виду пенсії на інший відсутні.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17.12.1996 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.1998.
30.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням №912010173450 від 06.06.2024 відмовило у переведенні позивача на інший вид пенсії.
В обґрунтування зазначеного рішення відповідач-2 зазначив наступне.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором; особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Оскільки законодавством не передбачено зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку згідно заяви №9055 від 30.05.2024.
10.06.2024 позивач звернулась до відповідачів через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявами з питань пенсійного забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом №17422-15020/К-02/8-0500/24 від 03.07.2024 повідомило позивачу, що за інформацією ІКІС ПФУ: “Підсистема “Призначення та виплата пенсій» вона не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, тому рекомендує направити повторну заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем перебування на обліку.
Листом №39295-26725/К-01/8-0400/24 від 09.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.05.1998. Відповідно до частини 2 статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Заява від 30.05.2024 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 06.06.2024 №912010173450. Зазначена відмова з роз'ясненням причин відмови надіслана листом від 07.06.2024 №0400-010204-8/118520 на поштову адресу, зазначену в електронній пенсійній справі.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 912010173450, загальний страховий стаж позивача складає 51 років 10 місяців 17 днів, до якого зараховано: з 01.09.1960 по 08.07.1962 - навчання в вищих/середніх НЗ - 1 рік 10 місяців 8 днів; з 22.08.1962 по 30.01.1964 - 1 рік 05 місяців 09 днів; з 01.02.1964 по 12.09.1967 - 3 роки 07 місяців 12 днів; з 14.09.1967 по 04.05.1998 - 30 років 07 місяців 21 день; з 05.05.1998 по 31.12.2003 - 5 років 07 місяців 27 днів; з 01.01.2004 по 31.08.2012 - 8 років 08 місяців 0 днів.
Не погодившись з рішеннями про відмову в призначенні пенсії за вислугу років №912010173450 від 06.06.2024 та №39295-26725/К-01/8-0400/24 від 09.07.2024, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, в силу вимог ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ обумовлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Як визначено п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 за № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі за текстом - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі за текстом - Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим Законом України від 03.10.2017 за № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі за текстом - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".
Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на вислугу років відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» став висновок відповідача-2 про те, що пенсія за вислугу років призначається тільки до досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV (60, 63 та 65 років відповідно), а після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, особа має право перейти на пенсію за віком. Оскільки позивач не скористалась своїм правом до досягнення пенсійного віку на пенсію за вислугу років, підстави для призначення пенсії за вислугу років після призначенні пенсії за віком відсутні.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність таких доводів, оскільки положенням пункту “е» статті 55 Закону №1788-ХІІ чітко передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення від 06.06.2024 №912010173450, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, є протиправним, прийнятим усупереч вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 в адміністративній справі №160/19778/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 травня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова