29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32234/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 20.01.2025 року) у адміністративній справі №160/32234/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення про звільнення з військової служби, суд -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення його з військової служби за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років; зобов'язати відповідача прийняти рішення про його звільнення за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, а саме: у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральний штаб Збройних сил України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» п.2 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, а саме: у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
З рішенням суду першої інстанції не погодилася військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 при направленні рапорту не надав доказів про те, що він не має боргу по сплаті аліментів на дітей та утримує ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише до суду надав повний текст рішення суду, копію заяви від ОСОБА_3 про начебто матеріальне утримання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію руху рахунків, з яких неможливо встановити, що саме ці кошти перераховувалися ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з ненаданням достатніх доказів було прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 01.03.2022 року є військовослужбовцем, та з 11.05.2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 18.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся з відповідним рапортом до військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби за підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу), а саме у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Після погодження даний рапорт 18.07.2024 року передано до військової частини НОМЕР_1 для прийняття рішення. 21.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відмову та не про погодження рапорт з посиланням: рішення суду не у повному обсязі, відсутній повний текст; з тексту рішення суду видно, що з сім'єю (дітьми також) не проживає з 2023 року, спільного бюджету не має; факт утримання дітей не визначено. Суд врахував, що ОСОБА_1 подано разом з рапортом: свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.05.2024року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 , відповідно до якої вона зазначає, що з червня 2024 року ОСОБА_1 утримує дитину ОСОБА_2 . Претензій до ОСОБА_1 щодо утримання ОСОБА_2 не має; копії банківської виписки - про рух коштів на карті від 12.08.2024 року (за період з 08.06.2023 року по 12.07.2024 року); копії платіжної квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0032810076 від 08.08.2024 року. До позову надано довідку відділу реєстрації місця поживання фізичних осіб від 08.09.2024 року, відповідно до якої зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження відсутності заборгованості з аліментів ОСОБА_1 надано довідку Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відсутність на виконанні документів про стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів на утримання дітей. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався частинами 1, 2 ст.1, частинами 1, 2, 6 ст.2, підпунктом «г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; пунктами 233, 241, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (зі змінами); Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин); частинами 2, 4 ст.3, статтями 141,181, 183 Сімейного кодексу України та прийшов до висновку про те, що надані докази суду та надані до рапорту документи підтверджують те, що ОСОБА_1 є батьком трьох дітей до 18 років та утримує їх відповідно до вимог Сімейного кодексу України.
Матеріалами справи встановлено, що згідно військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.03.2022 року проходив військову службу та з 11.05.2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 10.09.2023 року №2967 ОСОБА_1 в період з 11.06.2022 року по 04.11.2022 року, з 21.12.2022 року по 21.09.2023 року, з 02.10.2023 року по 03.04.2024 року брав участь у заходах , необхідних ля забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресіє Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Волноваському районі та в Запорізькій області Пологівському районі, Тернуватській, Гуляйпільській та Воздвиженській громадах.
Встановлено, що 18.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби за підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу), а саме у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Встановлено, що ОСОБА_1 разом з рапортом про звільнення з військової служби надав: свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.05.2024року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 , відповідно до якої вона зазначає, що з червня 2024 року ОСОБА_1 утримує дитину ОСОБА_2 . Претензій до ОСОБА_1 щодо утримання ОСОБА_2 не має; копії банківської виписки - про рух коштів на карті від 12.08.2024 року (за період з 08.06.2023 року по 12.07.2024 року); копії платіжної квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0032810076 від 08.08.2024 року. До позову надано довідку відділу реєстрації місця поживання фізичних осіб від 08.09.2024 року, відповідно до якої зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження відсутності заборгованості з аліментів ОСОБА_1 надано довідку Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відсутність на виконанні документів про стягнення з ОСОБА_1 аліментних платежів на утримання дітей.
Встановлено, що 21.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено у погодженні звільнення з військової служби з ненаданням доказів про утримання дітей, відсутності заборгованості по виплаті аліментів.
Відповідно до ч.6 ст.2, пункти 1, 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» види військової служби, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану); під час воєнного стану.
Встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). У воєнний стан військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частин 2, 4 ст.3, ст.141,ст.181 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб. У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані до позову та до рапорту документи підтверджують те, що ОСОБА_1 є батьком трьох дітей до 18 років та утримує їх відповідно до вимог Сімейного кодексу України. Матеріалами справи не підтверджено наявність заборгованості ОСОБА_1 по виплаті аліментів на утримання дітей.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у адміністративній справі №160/32234/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова