і м е н е м У к р а їн и
30 травня 2025 року справа 160/22062/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому проваджені в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону
ОСОБА_1 15.08.2024 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії посадових відповідача щодо прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону України;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинання державного кордону України від 04.08.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024, позов задоволений. Судом зазначено, що подані документи у повній мірі підтверджують той факт, що позивач, як заступник керівника державного підприємства, згідно пункту 214 «Правила перетинання державного кордону громадянами України», мав право перетнути державний кордон з метою відрядження до іншої країни. Також зазначено, що зміст оскаржуваного рішення не дозволяє встановити, яких саме документів не надав позивач під час проходження прикордонного контролю. Відсутність мотивів прийнятого рішення не дає змоги встановити дійсні підстави та причини, за яких орган дійшов саме таких висновків.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що приймаючи рішення про відмову в перетинання державного кордону діяли у відповідності до вимог закону.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до наказу Державного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» № 1-ОС від 23.06.2023 ОСОБА_1 призначено заступником керівника Державного унітарного підприємства “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» з 23.06.2023.
Державним підприємством Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» 29.07.2024 видано наказ № 3-ОС “Про направлення у відрядження за кордон», відповідно до якого, наказано відрядити заступника керівника ОСОБА_1 до компанії ПОІНТ “Акціонерне товариство КОШИЦЕ» (Словацька республіка), строком 29 днів з 02.08.2024 по 30.08.2024.
Позивач 04.08.2024 прибув до пункту пропуску через державний кордон “Шегині» з метою перетину державного кордону на виїзд з України. Під час здійснення прикордонного контролю пред'явив уповноваженим службовим особам наступні документи:
- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії, номер НОМЕР_2 ;
- військово-обліковий документ - витяг з програми Резерв+ на ім'я ОСОБА_1 з відміткою про дату формування 17.07.2024;
- наказ ДП “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд», № 1-ОС від 23.06.2023 “Про призначення на посаду ОСОБА_1 »;
- наказ ДП “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» № 3-ОС від 29.07.2024 “Про направлення у відрядження за кордон»;
- посвідчення про відрядження № 04/003 від 29.07.2024.
Начальником другої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) сьомого прикордонного ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим лейтенантом ОСОБА_2 04.08.2024 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України у зв'язку з тим, що позивач не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 року № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закону України «Про прикордонний контроль».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про прикордонний контроль» під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, затверджена наказом МВС України від 05.06.2023 № 457. Так, у рішенні, поміж іншого, зазначається причина відмови іноземцю, особі без громадянства або громадянину України в перетинанні державного кордону України із зазначенням підстав та строків тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України або рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю, особі без громадянства в разі наявності в базах даних Державної прикордонної служби України відомостей про таке обмеження.
Обґрунтовуючи відмову в перетинанні державного кордону, відповідач у спірному рішенні від 04.08.2024 зазначив, що позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України на підставі Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених ПКМУ №57 від 27.01.1995 року, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану.
У контексті зазначеного, колегія суддів зауважує, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).
Разом з тим, спірне рішення не визначає, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон, у зв'язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення посадової особи відповідача від 04.08.2024 не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що протиправно втручається на можливість реалізації конституційного права позивача вільно залишати територію України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 12 листопада 2024 року (справа № 380/11916/22), які відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 30.05.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова