Справа № 563/621/25
02 червня 2025 року м. Корець
Суддя Корецького районного суду Рівненської області Сірак Д.Ю., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
16 квітня 2025 року в провадження суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 336680, відповідно до змісту якого, 07 квітня 2025 року, приблизно о 21:19 год., в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який вже протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, повторно вчинив насильство в сім'ї відносно своєї співмешканки, ОСОБА_2 , зокрема ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та шарпав за одяг.
Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що того вечора з дружиною виникла побутова суперечка, тому вони між собою голосно розмовляли, жодної сварки чи конфлікту між ними не було. Поліцейських викликали діти співмешканки, які не правильно зрозуміли ситуацію. По приїзду патрульних він та його співмешканка ОСОБА_3 одразу роз'яснили, що ніякої сварки фактично не було, а діти не правильно зрозуміли ситуацію, проте поліцейський всеодно склав протокол.
ОСОБА_2 також засвідчила достовірність пояснень ОСОБА_1 , вказуючи, що такий жодних неприйнятних дій не вчиняв, про що вона одразу ж повідомила співробітникам поліції, а також про те, що виникло непорозуміння. Проте, поліцейський змусив її написати заяву про притягнення свого співмешканця до адміністративної відповідальності та підписати пояснення. Вказав, що в іншому випадку складатимуть матеріали за неправдивий виклик здійснений дітьми.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу правопорушення. Так, склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 та п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, самі по собі, сімейно-побутові суперечки, в тому числі нецензурні висловлювання, якщо такі і були, не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Отже, домашнє насильство суттєво відрізняється від звичайних конфліктних відносин.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Так, на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення до протоколу серії ВАД № 336680 від 07 квітня 2025 року додано письмову заяву та письмові пояснення ОСОБА_2 , а також, на запит суду долучено Рапорт про реєстрацію ЄО за № 3816, де зазначено, що 07 квітня 2025 року о 21:19 надійшло повідомлення зі служби «102» від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вітчим вчиняє домашнє насильство відносно матері.
До матеріалів справи також не долучено доказів того, що ОСОБА_1 є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 чи ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, крім відмітки в протоколі «притягався за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП».
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б могли вказувати на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у справі відсутні.
Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено що між ОСОБА_1 та його співмешканкою виникла звичайна сімейна суперечка під час якої розмова велась на підвищених тонах, що не може розцінюватись як домашнє насильство.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП не доведена, поза розумним сумнівом, матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Корецький районний суд Рівненської області.
Суддя: