Справа № 559/1634/25
Провадження № 1-кп/559/192/2025
03 червня 2025 року м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181040000157, розпочате 26.03.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 2-ї групи, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 ,-
ОСОБА_3 26 березня 2025 року близько 16 год. 45 хв перебуваючи в кімнаті №427 на четвертому поверсі КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» РОР відділення №2 Рівненської обласної ради, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 3, м. Дубно Рівненської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, реалізовуючи свій злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень і бажаючи їх настання, в ході словесного конфлікту наніс один удар ножем, що тримав у правій руці, в область грудної клітки ОСОБА_6 Унаслідок злочинних дій ОСОБА_3 , потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у виді: проникаючого колото-різаного поранення правої половини грудної клітки, яке супроводжувалось ушкодженням міжреберної парієтальної плеври та гемотораксом, що згідно п. 2.1.3.й. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.), відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
ОСОБА_3 своїми діями, що виразилися в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.
Під час підготовчого судового засідання 03.06.2025, за згодою потерпілого ОСОБА_6 , між прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисниці ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості. Згідно угоди обвинувачений зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в судовому провадженні та виконати призначене йому судом покарання. Сторони узгодили покарання в виді позбавлення волі зі звільненням із випробуванням з іспитовим строком.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав вину, фактичні обставини справи не оспорює, щиро розкаюється у вчиненому. З потерпілим він товаришував, той приїхав до нього в кімнату і розбудив, підняв його, під'їхав на своєму інвалідному візку ззаду до його інвалідного візка і казав, що він нічого не може. То схопив зі столу правою рукою ніж і вдарив рухом справа на ліво ОСОБА_6 ножем, не дивлячись, куди б'є. Дуже шкодує, що так зробив, розуміє, що це небезпечно і більше так не буде. В потерпілого вибачення просив, але той не пробачає. Вони обидва живуть в інтернаті за станом фізичного здоров'я, сам залишився без ніг з 2013 року, відморозив, родичів не має, бо сирота, непогашених судимостей не має. Пояснив суду, що угоду уклав добровільно, наслідки її укладання та затвердження зрозумілі. Захисниця підтвердила добровільність укладення угоди.
Потерпілий надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтвердив це, претензій не має і просить затвердити угоду, але показання давати відмовився, користуючись конституційною гарантією ст. 63 Конституції України.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких чи тяжких злочинів. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.
На підставі вищевикладеного суд робить висновок, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законів України, діям обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація за ч.1 ст.121 КК України. Тому наявні правові підстави для затвердження угоди та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання, яка є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання. Враховуючи, що ОСОБА_3 щиро кається, не судимий в силу ст. 89 КК України, проживає в спеціальному закладі, бо не має нижніх кінцівок і має інвалідність ІІ групи, за місцем проживання характеризується негативно, дієздатний і на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком середнім терміном. Однак, для покрашення контролю емоцій і досягнення мети покарання, ОСОБА_3 необхідно пройти пробаційну програму.
Запобіжний захід не застосовувався, судові витрати відсутні. Долю речових доказів вирішити згідно ст.100 КПК України, для чого скасувати арешт. накладений ухвалою слідчого судді 28.03.2025 згідно ч.4 ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.75-76, ч.1 ст.121 КК України, ст.100, 174, 314, 370, 374, 469, 473-475, ч.15 ст.615 КПК України, суд -
затвердити угоду про визнання винуватості від 03 червня 2025 року між прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , захисницею ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025181040000157 від 26.03.2025.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; 3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28.03.2025, - скасувати.
Речові докази в справі: змиви плям темно-бурого кольору, контрольний зразок змиву з поверхні підлоги, ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, футболку з нашаруванням речовини бурого кольору, - знищити.
На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники мають право на отримання копії вироку. Прокурору, обвинуваченому та захиснику повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1