02 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11010/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23.
22.05.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт щодо судового контролю, в якому зазначено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 виконано всі можливі заходи стосовно виконання судового рішення від 28.11.2023 у справі №440/11010/23.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження питання щодо розгляду звіту про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд бере до уваги, що Військовою частиною НОМЕР_1 разом із звітом про виконання рішення суду надано копію листа від 22.05.2025 №8906, адресованого позивачу, в якому зазначено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 в межах компетенції розглянуто рапорт ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/11010/23 від 08 квітня 2025 року.
У листі зауважено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 11.07.2023 року нижчепойменованих військовослужбовців вирішено зняти з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з відпустки: солдат ОСОБА_1 , гранатометник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Вирішено зняти з грошового забезпечення 11 липня 2023 року. ОСОБА_1 у копії проекту рапорту, долученому до матеріалів справи від 12.06.2023 року, звертається безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , що є порушенням Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 потрібно звернутися до розташування військової частини, для здачі посади та подати рапорт, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з відповідними додатками.
Вирішуючи питання про те, чи свідчить лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 про фактичне повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23, суд виходить з такого.
Суд акцентує увагу на тому, що рішенням Полтавського від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 чітко зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У свою чергу у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 зазначено, що "зважаючи на те, що право видавати накази по особовому складу відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, тощо, тобто саме ці посадові особи можуть вирішити питання про звільнення з військової служби, то позивач обґрунтовано звернувся із рапортом безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 .
Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач у зв'язку з самовільним залишенням військової частини не повернувся з відпустки, тому для розгляду документів ОСОБА_1 потрібно повернутися до розташування військової частини, для здачі посади та подати рапорт відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" з відповідними додатками, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.
Жодний законодавчий акт не забороняє військовослужбовцю надіслати рапорт про звільнення з військової служби засобами поштового зв'язку та не встановлює перешкод для розгляду такого рапорту військовою частиною. Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, передбачаючи необхідність подання військовослужбовцем, який бажає звільнитися з військової служби, рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення, не визначає спосіб такого подання, зокрема, безпосередньо у військовій частині".
Разом з тим, у листі від 22.05.2025 №8906 Військовою частиною НОМЕР_1 констатовано, що рапорт від 12.06.2023 року подано безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 , що є порушенням Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та фактично не розглянуто рапорт по суті.
При цьому у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23 зазначено, що "позивачем подано до рапорту належні документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та /або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І або ІІ групи)".
Виходячи з викладеного, суд констатує, що лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 не свідчить про розгляд рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а відтак не підтверджує виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.11.2023 по справі №440/11010/23.
При цьому відповідачем не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
Посилання відповідача на здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави , що у свою чергу спричиняє додаткове навантаження на відповідних посадових осіб, не можуть бути розцінені як поважні причини невиконання судового рішення у справі № 440/11010/23, оскільки позиція Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджує фактичне ухилення від виконання судового рішення, викладена у листі від 22.05.2025 № 8906, і жодним чином не пов'язана із виконанням заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України.
Суд зауважує, що ситуація щодо невиконання рішення суду у справі № 440/11010/23 триває вже більше року (рішення суду набрало законної сили 29.12.2023).
Водночас відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги викладене, суд не вбачає підстав для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.
Згідно з частинами 3, 4 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19 виклав правову позицію, в якій зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних заходів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідності вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому важливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Суд зазначає, що лист Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2025 №8906 не свідчить про наявність об'єктивних перешкод для розгляду рапорту ОСОБА_1 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» по суті та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, натомість містить посилання на формальні обставини, оцінку яким надано у судовому рішенні, що фактично підтверджує свідоме ігнорування суб'єктом владних повноважень висновків суду у рішенні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що має місце умисне невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 18.11.2023 по справі №440/11010/23 з боку Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, наявні підстави для накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, оскільки всі можливі способи впливу у спірних правовідносинах були застосовані і відповідач, незважаючи на вказане, продовжує ухилятися від виконання судового рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року (тобто на дату розгляду питання про вжиття заходів судового контролю) становить - 3028 грн. 00 коп.
Визначаючи розмір штрафу, суд прийшов до висновку про необхідність його застосування у мінімальному розмірі, тобто, на рівні двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір буде достатнім для спонукання відповідача виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.
Також відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України суд вважає за необхідне встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.
Достатнім строк для подання звіту про виконання судового рішення з урахуванням обставин виконання Військовою частиною НОМЕР_1 заходів і повноважень, передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану", суд вважає три місяці з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали.
Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд
У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 28.11.2023 у справі №440/11010/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.
Половину штрафу у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Іншу половину штрафу у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (службова адреса: смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321, РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України (отримувач ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету - 21081100)).
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/11010/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.
Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя М.В. Довгопол