03 червня 2025 р. № 400/3752/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та просить суд:
-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні та нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі призначених десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я, протиправним;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі призначених десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я.
В обґрунтування позову зазначає, що впродовж трудової діяльності працював лікарем. Відповідач частково зарахував трудовий стаж у подвійному розмірі. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 року по справі №400/2654/24 відповідач зарахував період роботи з 01.01.2004 року по 16.11.2019 у подвійному розмірі. На звернення позивача з проханням призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу Прикінцевих положеньЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач відмовив. Позивач вважає таку відмову протиправною.
Ухвалою від 17.04.2025 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Аргументував свою позицію тим, що грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону не призначено, у зв'язку з відсутністю 35 років стажу, що підтверджує роботу Позивача в закладах державної або комунальної власності на відповідних посадах на день досягнення пенсійного віку.
Дослідивши докази, суд, -
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком з 13.09.2019 року відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №400/2654/24, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №400/2654/24, Головним управлінням в добровільному порядку, в межах покладених судом зобов'язань, зараховано до страхового стажу Позивача період роботи з 01.01.2004 по 16.11.2019 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради у подвійному розмірі з дати призначення пенсії, а саме з 13.09.2019.
16.11.2024 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі призначених десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я.
Листом від 24.12.2024 №18115-16128/А-02/8-1400/24 відповідач відмовив у призначенні такої допомоги у зв'язку із відсутністю 35 років страхового стажу на посадах в закладах державної абокомунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до п.п. "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що дає право на виплату такої допомоги.
Позивач вважає такі дії такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим і звернувся із позововм до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191.
Згідно п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до п. 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п. 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Пенсійне забезпечення" (у редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі по тексту Перелік №909).
Розділом 2 "Охорона здоров'я" Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: Лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив-служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Судом встановлено, що позивач працював у Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (раніше Миколаївська обласна лікарня) лікарем-ансетезіолоіом відділення анестезіології і інтенсивної терапії.
Лікарня та відділення, де працював позивач, декілька разів змінювало назву. Миколаївська обласна лікарня перейменована у Миколаївську обласну клінічну лікарню Миколаївської обласної ради, підстава рішення МОР № 40 від 22.12.2016 року. У подальшому Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (далі - КНП "Миколаївська обласна клінічна лікарня" МОР) на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 18.09.2019 року № 1.
Відділення анестезіології і інтенсивної терапії КНП "Миколаївська обласна клінічна лікарня" МОР, де працював позивач, у зазначений період мала назву центр інтенсивної терапії та анестезіології з відділенням ГБО та еферентних методів, перейменовано у центр анестезіології і реанімації (наказ від 30.12.2005 року № 2461-к), а у подальшому змінена назва на теперішню назву. Але при цьому відділення залишилось структурним підрозділом лікарня з постійними функціями роботи.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі та раніше за текстом - Закон № 1788), період роботи у реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується у подвійному розмірі.
Судом встановлено, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі №400/2654/24 відповідачем було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 16.11.2019 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології і інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради у подвійному розмірі з дати призначення пенсії, а саме з 13.09.2019.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Отже, враховуючи встановлені судом факти та аналізуючи норми закону, встановлено, що позивач працював на посаді лікаря як працівник закладу охорони здоров'я у складі установи державної форми власності та виконував трудові функції, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В постанові від 15 червня 2022 року по справі № 200/854/19-а Верховний Суд вказав, що суть грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Основною умовою, з якою законодавець пов'язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", саме в день досягнення пенсійного віку. Зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 15.06.2022 року по справі №200/854/19-а вказав, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в призначенні та нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі призначених десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я, протиправним.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі призначених десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як працівнику охорони здоров'я.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), сплачений квитанцією 15.04.2025 №0.0.4311294919.1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар