справа № 380/10917/25
з питань забезпечення позову
03 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої Мричко Н.І., розглянувши в м. Львові у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Шипшина» ЄДРПОУ 35145549, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357 (далі за текстом позивач) до Державної служби з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51 (далі за текстом відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000081;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000082.
Одночасно із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, № 000079, № 000080, № 000081, № 000082 до набрання законної сили судовим рішення у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що оскаржувані постанови є виконавчими документами, а посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області є недобросовісними до ПП «ШИПШИНА» та незважаючи на оскарження винесених постанов, може подати на примусове виконання ці постанови до виконавчої служби, а остання в свою чергу накладе арешт на усі грошові кошти та майно, що зупинить роботу ПП «ШИПШИНА». У такому випадку, позивач не зможе сплачувати митні платежі, адже, товар систематично заходить на митницю для подальшого розмитнення, не зможе виплачувати заробітну плату працівникам, яких у ПП «ШИПШИНА» налічується близько 75-ти осіб, включаючи людей з інвалідністю, зупиняться видаткові операції по арештованих рахунках. На думку заявника, це призведе до шалених збитків ПП «ШИПШИНА», що є неспівмірним із сумою накладених штрафів. Адже, зняття арешту з рахунків та майна займає багато часу. Також, це призведе до відсутності наповнення державного та місцевого бюджетів, що у період війни є неприпустимим і потік коштів до бюджету не повинен зупинятися через необґрунтовані та непрофесійні дії посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.
Оскільки, судове оскарження постанов не зупиняє її виконання, то, не застосування заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав та інтересів ПП “ШИПШИНА» та призведе до шалених збитків.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Підсумовуючи викладене вище суд висновує, що якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 15.06.2022 у справі №440/12985/21, від 01.06.2023 у справі №640/10260/22.
Як видно з позовної заяви, предметом позову у цій справі є визнання протиправними та скасування постанов иданих Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, № 000079, № 000080, № 000081, № 000082.
Суддя враховує, що представник позивача, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначає про необхідність тимчасової заборони застосування передбачених спірними постановами заходів. Разом з тим, жодних доказів, які підтверджували б, що станом на час розгляду цієї справи у органах Державної виконавчої служби перебувають виконавчі провадження з виконання спірних постанов матеріали справи не містять.
Суддя також зауважує, що сама по собі можливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Крім цього, суддя враховує, що долучені до заяви про забезпечення позову докази не містять в собі відомостей щодо неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу.
Таким чином, суд уважає, що відсутні обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, суддя висновує, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суддя
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Мричко Н.І.