03 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3633/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого Сагуна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності, протиправними дій та зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно розгляду та ненадання відповіді на подану ОСОБА_1 заяву від 14.04.2025;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно видачі 31.05.2024 ОСОБА_1 Мобілізаційного розпорядження та Повістки на відправку на 05.06.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити необхідні дії для видалення записів із застосунку «Резерв+» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо видачі ОСОБА_1 мобілізаційної повістки на відправку на 05.06.2025.
Разом із матеріалами позовної заяви, надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову та мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо призову на військову службу та направлення до навчального центру та/або військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Ч. 2 ст. 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, в тому числі шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отож, головним завданням інституту "забезпечення позову", є забезпечення отримання особою, в користь якої ухвалене судове рішення, присудженого права. Рішення, які приймаються за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, повинні відповідати завданню адміністративного судочинства, яке визначено частиною першою статті 2 КАС України. Тобто, гарантувати реальний захист прав особи під час виконання майбутнього судового рішення.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі в тексті - Конвенція) у статтях 6 та 13 регулює питання отримання особою належного правового захисту, в тому числі під час виконання судового акту.
Так, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі в тексті - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява №38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07, § 29).
Згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/22, зазначив, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб - позивачів та юридичних в адміністративному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана постанова Верховного Суду, є релевантною з обставинами даної справи, відтак суд враховує її під час застосування норм матеріального права.
Заява обґрунтована тим, що відповідач незаконно видав 31.05.2024 Мобілізаційне розпорядження та Повістку на відправку позивача на 05.06.2025, без проходження останнім медичного огляду та без з'ясування всіх обставин його здоров'я, а також допустив бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про здійснення необхідних дій для видалення записів із застосунку «Резерв+» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо видачі позивачу мобілізаційної повістки на відправку на 05.06.2025.
Так, суддя зазначає, що позивач оскаржує в судовому порядку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно розгляду та ненадання відповіді на подану ОСОБА_1 заяву від 14.04.2025, а також дії ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно видачі 31.05.2024 ОСОБА_1 Мобілізаційного розпорядження та Повістки на відправку на 05.06.2025, і саме в межах розгляду адміністративної справи буде перевірено правомірність даної бездіяльності та дій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в межах перевірки правомірності бездіяльності відповідача, а також його дій, або ж унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, на час розгляду заяви, суд не вбачає ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Зважаючи на викладене суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН