03 червня 2025 року № 320/27262/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А. Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Гапона Сергія Васильовича звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Вказана заява мотивована тим, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Однак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено, про що його повідомлено засобами електронного зв'язку.
Представник заявника зазначає, що всупереч вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560, ТЦК та СП не було направлено ОСОБА_1 повідомлення за формою № 7 та протокол, яким оформлено рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки у зв'язку з чим він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із адвокатським запитом.
Представник заявника вказує, що станом на 30.05.2025 відповідь на адвокатський запит та запитувані документи не було надано. Неотримання зазначених доказів унеможливлює належну підготовку та обґрунтування позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки невідомі підстави прийняття зазначеного рішення.
Зазначені докази необхідні для встановлення підстав відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що необхідно для належного обґрунтування підстав для звернення до суду та позовних вимог.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно ст. 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема: обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Як вбачається з поданої заяви про забезпечення доказів, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 114, 116 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначив обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Обставини, які, на думку заявника, вказують на необхідність застосування механізму забезпечення доказів полягають у тому, що представник заявника не отримав відповідь на адвокатський запит та копії окремих документів, які можуть містити інформацію що стосується предмета спору в цій справі, а не того, що такі документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі.
Суд зазначає, що такі обставини не свідчать про необхідність забезпечення доказів в порядку статті 114 КАС України.
Суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Таким чином, подана заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим.
Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає вимогам, визначеним статтею 116 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 КАС України до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, зважаючи на невідповідність заяви встановленим законом вимогам щодо не зазначення у заяві про забезпечення доказів обґрунтування необхідності їх забезпечення, у суду наявні підстави для висновку про не відповідність такої заяви вимогам статті 116 КАС України, що має наслідком залишення її без руху.
Невиконання вимог ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без руху у встановлений судом строк за визначенням, наведеним у пункті 1 частини 4 стаття 169 КАС України є підставою для повернення такої заяви.
Керуючись ст.ст. 114, 116, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишити без руху.
Надати заявнику 2 - денний строк для усунення недоліків заяви про забезпечення доказів з дня вручення йому копії ухвали про залишення заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява про забезпечення доказів буде повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із заявою про забезпечення доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Діска А.Б.