ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2025 р. справа № 300/9535/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Позиції сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо не оформлення документів на звільнення позивача відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 9, 14, 18, 19 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 2 підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», абз.2 п.п.2 п.255 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, п.п. 12.9, 12.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України № 170 від 10.04.2009 та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 531 від 06.08.2024 наказом МО України № 531; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » оформити документи на звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 18, 19 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 2 підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», абз.2 п.п.2 п.255 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, п.п. 12.9, 12.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України № 170 від 10.04.2009 та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 531 від 06.08.2024 наказом МО України № 531.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивача звернувся з рапортом від 02.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з інвалідністю ІІ групи. За результатом розгляду рапорта від 02.11.2024 листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 № 1472/2/1035 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення, оскільки 17.06.2022 закінчився термін дії довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021. Позивач 03.12.2024 звернувся з повторним рапортом, в якому зазначив, що інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. ОСОБА_1 не отримав відповіді за результатом розгляду рапорта від 03.12.2024, а тому вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 24.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2025 № 1472/2/23 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що до рапорта від 02.11.2024 ОСОБА_1 долучив довідку до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021, термін дії якої закінчився 17.06.2022. Іншої довідки, яка б підтверджувала наявність в позивача інвалідності, ОСОБА_1 надано не було. Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 № 1472/2/1035 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення. Щодо долученого до позовної заяви рапорта від 03.12.2024, то представник відповідача повідомив, що Військова частина НОМЕР_1 такого рапорта не отримувала. Щодо продовження строку встановленої інвалідності та втрати професійної працездатності до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд, то таке продовження можливе лише за умови неможливості направлення особи для проходження медико-соціальної експертизи. ОСОБА_1 не прибув згідно припису командира Військової частини НОМЕР_2 у розташування Військової частини НОМЕР_2 для оформлення документів на звільнення з військової служби, жодних доказів існування обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 пройти повторний огляд медико-соціальної експертизи не надано. Згідно доповіддю командира військової частини від 24.11.2024 позивач самовільно залишив військову частину, а саме не повернувся з відрядження, яке було йому надано для оформлення документів для звільнення з військової служби. За вказаних обставин представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 28-40).
21.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача від 20.01.2025 на відзив. Так, ОСОБА_1 вказав на наявність роз'яснення Міністерства охорони здоров'я від 22.11.2024 № 10495, згідно якого якщо з поважних причин особи не змогли раніше пройти повторний огляд протягом 2022-2024 років, то повторний огляд та оцінювання потрібно буде пройти: чоловікам 25-60 років з 2 або 3 групою інвалідності - до 1 листопада 2025 року. Винятки - неможливість повторного огляду через такі причини: чинні військовослужбовці, для яких статус інвалідності залишається чинним на період проходження військової служби та протягом 60 календарних днів з дати звільнення з військової служби. Позивач вважає, що він має статус ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому відповідно до абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» має право на звільнення з військової служби під час воєнного стану (а.с. 42-48).
14.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача від 14.04.2025 про долучення доказів, до якого долучено копії матеріалів службового розслідування щодо факту самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини (дизертирства) від 04.11.2024 (а.с. 50-91).
18.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача від 18.04.2025 про долучення доказів, до якого долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.03.2025 (а.с. 92-94).
28.05.2025 відповідачем подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу по особовому складу від 26.04.2025 № 87 (а.с. 95-97).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.02.2022 № 5 призначений на посаду начальника групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 61).
Згідно з наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №238 від 27.11.2024, ОСОБА_1 , який в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , звільнений з посади начальника групи розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 та призначений начальником групи розвідки штабу НОМЕР_4 окремого батальйону НОМЕР_5 окремої бригади сил територіальної оборони.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №306 від 01.11.2024 ОСОБА_1 вибув у відрядження на підставі припису з 01.11.2024 до 03.11.2024 з метою оформлення документів на звільнення з військової частини НОМЕР_2 для виконання наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №238 від 27.11.2024
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 309 від 04.11.2024 ОСОБА_1 не прибув з відрядження у розташування військової частини НОМЕР_2 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) у АДРЕСА_2 у встановлений термін - 03.11.2024.
Позивач звернувся з рапортом від 02.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з інвалідністю ІІ групи. До рапорта від 02.11.2024 долучив нотаріально засвідчені копії: паспорта громадянина України; реєстраційного номеру облікової картки платника податків; довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021; посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_6 від 24.06.2021 (а.с. 13-18).
За результатом розгляду рапорта від 02.11.2024 листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 № 1472/2/1035 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення, оскільки 17.06.2022 закінчився термін дії довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021 (а.с. 19).
Позивач 03.12.2024 звернувся з повторним рапортом, в якому зазначив, що інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд (а.с. 20-21).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не оформлення документів на звільнення позивача, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » оформити документи на звільнення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 18, 19 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 2 підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», абз.2 п.п.2 п.255 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, п.п. 12.9, 12.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом МО України № 170 від 10.04.2009 та Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 531 від 06.08.2024 наказом МО України № 531.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а в частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 02.11.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як наявність інвалідності. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом, позивач на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 направив поштовим зв'язком рапорт від 02.11.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з інвалідністю ІІ групи (а.с. 17-18).
До вказаного рапорта від 02.11.2024 позивач долучив нотаріально засвідчені копії: паспорта громадянина України; реєстраційного номеру облікової картки платника податків; довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021; посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_6 від 24.06.2021 (а.с. 13-18).
09.11.2024 тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_2 направив до командира Військової частини НОМЕР_1 клопотання про звільнення ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з інвалідністю ІІ групи (а.с. 36).
На вищевказаному клопотанні від 09.11.2024 міститься запис про непогодження клопотання та підставу такого непогодження: закінчення терміну дії довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021.
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2024 № 1472/2/1035 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для звільнення, оскільки 17.06.2022 закінчився термін дії довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021 (а.с. 19).
Щодо повторного рапорта позивача від 03.12.2024, то такий рапорт долучений до матеріалів службового розслідування щодо факту самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини (дизертирства) від 04.11.2024 (зворотній бік а.с. 82, 83).
Що стосується закінчення терміну дії довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021, то суд звертає увагу на таке.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021, копія якої була долучена до рапорта від 02.11.2024 про звільнення з військової служби, встановлено ІІ групу інвалідності до 01.07.2022. Дата чергового переогляду 17.06.2022 (а.с.15).
Частиною першою статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 за №2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) визначено, що особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Нормами частини першої статті 7 Закону №2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (надалі по тексту також - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення №1317).
Приписами пункту 3 Положення № 1317 регламентовано, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення №1317).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 за № 225 затверджено Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України (далі - Постанова № 225).
Згідно з пунктом 3 Постанови № 225 повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
З огляду на зміст довідки до акту огляду медико-соціальної комісії серії 12ААВ № 234332 від 17.06.2021, дата чергового переогляду ОСОБА_1 - 17.06.2022, тобто припадає на період дії воєнного стану на території України.
Водночас, відповідно до пункту 3 Постанови № 225, повторний огляд осіб з інвалідністю переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу.
Таким чином, коментована норма містить певну умову, за якою повторний огляд осіб з інвалідністю медико-соціальною експертизою переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану лише за умови неможливості направлення таких осіб для проходження МСЕК.
В спірному випадку суду не надано жодних доказів на підтвердження обставини неможливості проходження позивачем повторного огляду медико-соціальною експертизою для підтвердження (продовження) інвалідності, як 02.11.2024, так і пізніше. Сам факт проходження позивачем військової служби за мобілізацію не є такою поважною підставою неможливості направлення його для проходження МСЕК. В матеріалах справи відсутні рапорти позивача до відповідача щодо надання йому можливості для проходження МСЕК та відмови командування військової частини. в реалізації ОСОБА_1 такого права.
Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 3 Постанови № 225, за яким інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд, оскільки ОСОБА_1 не довів перед судом неможливість направлення на повторний огляд медико-соціальною експертизою для підтвердження (продовження) інвалідності.
Окрім цього, суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 306 від 01.11.2024, ОСОБА_1 вибув у відрядження на підставі припису з 01.11.2024 до 03.11.2024 з метою оформлення документів на звільнення з військової частини НОМЕР_2 для виконання наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) № 238 від 27.11.2024.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 309 від 04.11.2024, позивач не прибув з відрядження у розташування військової частини НОМЕР_2 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) у АДРЕСА_2 у встановлений термін - 03.11.2024 (а.с. 67).
Відповідно до рапорту штаб-сержанта 3 категорії групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_2 (вх. №12488 від 04.12.2024) відомо, що старший лейтенант ОСОБА_1 , який в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , не прибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 згідно припису № 344 від 31.10.2024.
Згідно рапорту заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_3 (вх. № 13185 від 23.11.2024), о 18 год 00 хв 23.11.2024 під час проведення перевірки наявності особового складу військової частини НОМЕР_2 на одному із пункті базування в районі міста Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, виявлено незаконну відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 - старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) № 788 від 23.11.2024 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим лейтенантом ОСОБА_1 , який в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , шляхом неприбуття згідно припису у район ведення бойових дій військовою частиною НОМЕР_2 - АДРЕСА_2 (а.с. 81).
Згідно з пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) № 788 від 23.11.2024, призупинено виплату грошового забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_1 з 23.11.2024 відповідно до абзацу 8 пункту 15 Розділу І, абзацу 2 пункту 15 Розділу XXXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018.
20.12.2024 складено акт службового розслідування щодо факту самовільного залишення військової частини (дезертирства) 04.11.2024 ОСОБА_1 , згідно висновків якого датою самовільного залишення військової частини (дезертирства) НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_1 вважати 04.11.2024, а запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувору догану» за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини 1 статті 4, частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з причин особистої безвідповідальності (а.с. 55-60).
21.12.2024 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 за № 299 затверджені результати службового розслідування (а.с. 91).
17.03.2025 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100001971 відносно ОСОБА_1 внесені відомості про скоєння ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за таких обставин: ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від військової служби, 04.11.2024 не з'явився до місця несення служби в районі АДРЕСА_2 та без поважних причин відсутній по теперішній час (а.с. 94).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 за № 87 від 26.04.2025 призупинено військову службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України (підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.03.2025 за № 62025080100001971).
Отже, як встановлено судом зі змісту відзиву на позов та оцінених судом вище доказів, після 04.11.2024 ОСОБА_1 не повернувся до місця несення служби для продовження виконання обов'язку військової служби.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено наступне:
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, з дня початку відбування такого покарання військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Військовослужбовці, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 і 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону, крім випадків, передбачених цим Законом.
Під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до військових частин (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах сьомому, дев'ятому та дванадцятому цієї частини, з дня призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Так, згідно пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до час тини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-2 цього Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Пунктом 144-4 Положення визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Згідно пункту 144-5 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту VI пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
З системного аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах єдиною підставою для винесення командиром військової частини наказу про звільнення особи з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини, окрім призупинення військової служби, є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили та яким особі, якій призупинено військову службу, призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
При цьому ні Закон № 2232-ХІІ, ні Положення № 1153/2008 не містять норм, які передбачають можливість звільнення із військової служби за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовців, служба яким призупинена.
Натомість звільнення за нормами підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" можливе лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Тобто звільнення особи із військової служби за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії в Державі воєнного стану, в разі призупинення військової служби через самовільне залишення місця служби, можливе лише в разі ухвалення щодо неї виправдувального вироку, закриття кримінального провадження, призначення судовим рішенням, що набрало законної сили кримінального покарання у виді штрафу, звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнення від відбування покарання на підставі амністії, звільнення від відбування покарання з випробуванням, після прибуття особи до розташування військової частини та поновлення наказом командира проходження військової служби відповідним військовослужбовцем, зарахування його на відповідну посаду, та подання ним рапорта в загальному порядку.
Як встановлено судом вище, з 17.03.2025 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100001971 відносно ОСОБА_1 внесені відомості про скоєння ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, за таких обставин: ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від військової служби, 04.11.2024 не з'явився до місця несення служби в районі н.п. Гуляйполе Запорізької області та без поважних причин відсутній по теперішній час (а.с. 94).
Станом на дату ухвалення судового рішення у справі, позивачем не подано суду доказів завершення досудового розслідування та наявності щодо позивача остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні № 62025080100001971.
Також судом встановлено, що військова служба позивача відповідним наказом командира Військової частини НОМЕР_2 не поновлена, з призначенням на відповідну посаду.
Відтак, з урахуванням положень статей 24, 26 Закону № 2232-ХІІ, пунктів 144-1 - 144-5 Положення № 1153/2008, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не має правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби з підстави, передбаченої підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач діяв на підставі закону, обгрунтовано, вчасно та добросовісно.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Регіонального управління Сил ТрО “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.