ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" червня 2025 р. справа № 640/21840/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та у відповідності до редакції ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 він має право на разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Однак відповідач листом повідомив про відсутність правових підстав для нарахування разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №310-рп/2008 та від 27.02.2020 №3-р/2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» прийнята постанова КМУ від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". При цьому вказана постанова не суперечить Конституції України та прийнята з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань». Також зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин були чинними нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня. Водночас Конституцією України не встановлено пріоритету застосування того чи іншого закону, а Закон, який би регулював питання подолання колізій норм права відсутній. Зазначає, що КМУ регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Конституції України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021 запропоновано позивачу надати свої пояснення стосовно клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №640/21840/21.
На виконання вищезазначеної ухвали позивачем подано пояснення. У поясненнях позивач наголошує, що пропущено строк звернення до суду із поважних причин. Крім того стверджує, що саме з 22.05.2008 у нього виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір разової допомоги до 5 травня, для учасників бойових дій, в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у справі №640/21840/21 відмовлено.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 адміністративна справа №640/21840/21 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/21840/21 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
15.04.2025 на адресу суду від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов відзив на позовну заяву. Представниця відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві від 07.10.2021. Просила суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що позивачу правомірно здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, в порядку та у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Ухвалою суду від 02.06.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням МВС України у Луганській області (а.с.10).
На звернення позивача від 16.02.2021, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 25.03.2021 №051-Н-160-04-044 повідомив позивача, що виплата разової грошової допомоги у 2018-2020 роках проводилася в розмірах, встановлених чинним законодавством, тому підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги немає (а.с.11-12).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату грошової допомоги за 2018-2021 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон України №3551-XII).
Відповідно до статті 12 частини 5 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме:
- від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн.,
- від 20.03.2019 №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.,
- від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1390 гривень,
- від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1491 гривень.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже, виплата Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу у 2020 та 2021 роках разової грошової допомоги не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Щодо позовних вимог позивача щодо виплати допомоги до 5 травня за 2018 - 2019 роки у розмірі, передбаченому статті 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, суд зазначає про таке.
Судом встановлено вище, що в той час коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2018 - 2019 роки діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи із вказаного нормативного регулювання спірних правовідносин, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати протягом 2016 - 2019 років зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
У даному випадку, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2018-2019 роках визначав її розмір саме із урахуванням норм вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.
Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 27.02.2020 дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто Рішення Конституційного Суду, на думку позивача, є застосовним і до виплат, проведених в 2018-2019 роках. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.
Разом із тим, суд критично оцінює наведені вище твердження позивача, з огляду на таке.
Так, згідно із частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Норма аналогічного змісту міститься у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законами, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення про їх неконституційність. Проте винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому Рішенні Конституційного Суду України.
Згідно з частиною першою статті 97 Закону від 13.07.2017 № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Отже, встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2018 - 2019 роках, розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався саме на підставі постанов Кабінету Міністрів України.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та здійснення соціальних виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки, в розмірі, передбаченому статті 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, задоволенню не підлягають.
Також суд зазначає, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
У рішенні від 29 вересня 2020 року у справі № 440/2722/20 Верховний Суд зазначив, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
З наведеного слідує, що саме Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має здійснити перерахунок позивачу разової грошової допомоги до 05 травня у 2020, 2021 роках в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та виплатити недоотриману суму.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020, 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня за 2020, 2021 роки, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.
З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020, 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 22886300, проспект Любомира Гузара, 7, м.Київ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) разової грошової допомоги до 05 травня за 2020, 2021 роки, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.