03 червня 2025 року Справа № 320/4274/20 ЗП/280/786/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Фонду державного майна України
про визнання протиправною бездіяльість дій та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду позовом до Фонду державного майна України (далі ФДМУ, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ФДМУ щодо ненадання повної та розгорнутої відповіді від 03.03.2020 року №10-51-4377 на Запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 28.02.2020 року.;
- зобов'язати ФДМУ надати повну та вичерпну відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 28.02.20202 року та надати копії усіх запитуваних ОСОБА_1 документів.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зазначає, відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у доступі до публічної інформації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 справу було передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2020 було відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач позов не визнав, 30.11.2020 надав до суду відзив (вх. №03-14/83368/20), в якому зауважує, що переліки об'єктів, на які претендує Республіка Молдова відповідно до Угоди від 11.08.1994, були сформовані державним органом влади Республіки Молдова; розпорядником запитуваної інформації щодо переліків об'єктів, на які претендує Республіка Молдова відповідно до Угоди від 11.08.1994, є орган державної влади Республіки Молдова, і тому розповсюдження інформації щодо вказаного Переліку може завдати істотної шкоди відносинам з Республікою Молдова, що переважатиме суспільний інтерес в її отриманні. Також, посилається на те, що Департамент контррозвідки Служби безпеки України листом від 14.02.2020 № 2/1/3-3038дск рекомендував Фонду державного майна України запобігти витоку даних про протокольні рішення державних установ України стосовно об'єктів, що є предметом домовленостей між Україною та Молдовою. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 було витребувано від Служби безпеки України належним чином завірену копію листа Департаменту контррозвідки Служби безпеки України №2/1/3-3038 дск від 14.02.2020.
29.01.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Служби безпеки України на виконання ухвали суду надійшла копія вищевказаного листа.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
31 .03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Стрельніковій Н.В.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікової Н.В. від 07.04.2025 прийнято справу №640/4274/20 до свого провадження. Ухвалено розгляд справи проводити спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Запропонувано позивачу актуалізувати позовні вимоги у справі (виказати актуальну свою позицію щодо підтримання позовних вимог); запропонувано відповідачу надати актуальний відзив у справі (за необхідності).
Однак жодних заяв або клопотань від сторін до суду не надходило.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
28.02.2020 року до ФДМУ надійшов запит на доступ до публічної інформації від громадянина ОСОБА_1 про надання переліку об'єктів, розташованих на території України, на які Республікою Молдова висунуто майнові претензії, із зазначенням найменування таких об'єктів, адреси їх розташування, функціонального призначення, балансоутримувача чи власника, наявності або відсутності протоколу про взаємне визнання права власності, реквізитів такого протоколу. Окремо запитувач просив вказати інформацію відносно вказаних протоколів про взаємне визнання права власності між Урядами Молдови та України, зазначивши кількість відповідних протоколів, дати їх укладання, порядковий номер та об'єктів відносно яких вони складені (а.с. 10).
Листом ФДМУ від 03.03.2020 № 10-57-4377 ОСОБА_1 була надана відповідь, у якій зазначалось, що передача запитуваної інформації щодо Переліку об'єктів, на які претендує Республіка Молдова відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року, який був сформований державним органом влади Республіки Молдова, не передбачена вказаною Угодою (а.с. 11).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону № 2939-VI).
Частиною 2 ст. 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Стаття 23 Закону № 2939-VI передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, згідно із пунктами 3, 4 частини другої якої запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію, а також надання недостовірної або неповної інформації.
При цьому, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 23 Закону № 2939-VI).
Отже, системний аналіз норм п. 2 ч. 1 і п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI дає підстави для висновку, що відмова у наданні інформації у зв'язку з тим, що остання належить до категорії інформації з обмеженим доступом, допускається лише з одночасним обґрунтуванням розпорядником публічної інформації того, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (так званий "трискладовий тест").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18 та постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №554/11837/14-а.
Згідно з преамбулою Закону України "Про доступ до публічної інформації", остання регулює відносини щодо забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Втім, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію".
Відповідно до ст. 5 реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до вимог ст. 20, 21 Закону "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Департамент контррозвідки Служби безпеки України листом від 14.02.2020 № 2/1/3-3038дск рекомендував Фонду державного майна України запобігти витоку даних про протокольні рішення державних установ України стосовно об'єктів, що є предметом домовленостей між Україною та Молдовою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що реалізація права на витребувану позивачем у відповідача інформацію може потенційно порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, відповідно право на інформацію в даному випадку може бути обмежене в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
Також, суд враховує, що переліки об'єктів, на які претендує Республіка Молдова відповідно до Угоди від 11.08.1994, були сформовані державним органом влади Республіки Молдова; розпорядником запитуваної інформації щодо переліків об'єктів, на які претендує Республіка Молдова відповідно до Угоди від 11.08.1994, є орган державної влади Республіки Молдова, і тому розповсюдження інформації щодо вказаного Переліку може завдати істотної шкоди відносинам з Республікою Молдова, що переважатиме суспільний інтерес в її отриманні.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач надаючи відповідь на запит позивача про доступ до публічної інформації про неможливість надання такої інформації діяв правомірно, отже, підстави ля задоволення позовних вимог відсутні.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, б. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова