30 травня 2025 року Справа № 280/2201/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 № 0236068-2411-0829- UА23060070000082704, № 0236069- 2411-0829- UА23060070000082704, № 0236072-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236071-2411-0829-UА23060070000082704.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, так як підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік та 2024 рік немає з огляду на те, що належна позивачу житлова нерухомість підпадає під пільгу із сплати податку, а саме нульову ставку податку для квартир площа яких не перевищує 120 кв. метрів, встановлену рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 14 квітня 2025 року подав відзив на позов, в якому Головне управління ДПС у Запорізькій області заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015 (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради) затверджено «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки)». Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне вiд земельної ділянки, для фізичних осіб у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності таких осіб - платників податку, визначені незалежно вiд їx соціального статусу, майнового стану та рівня доходів. Ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. При прийнятті рішень, з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими Податковим кодексом України. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
21 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача твердження Головного управління ДПС у Запорізькій області у відзиві заперечує, оскільки предметом оскарження у даній справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій та повноважень, визначених Податковим кодексом України. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження у справі. Запорізькою міською радою не зменшувалась база оподаткування, відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України, а встановлювалась спеціальна пільга, відповідно до повноважень, які делеговані за підпунктом 266.4.2 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_3 ) є власником об'єктів нерухомого майна:
- квартира загальною площею 53,27 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
- частка в квартирі загальною площею 68,48 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю в розмірі часток 3/4 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .
Сумарна площа об'єктів житлової нерухомості (частки), які знаходяться в приватній власності позивача складає 70,39 кв.м.: 53,27 кв. м +17,12 кв.м.= 70,39 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- №0236068-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2024 рік, в сумі 2465,98 грн;
- №0236069-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2024 рік, в сумі 1918,27 грн;
- №0236072-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2023 рік, в сумі 1810,20 грн;
- №0236071-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2023 рік, в сумі 2327,05 грн.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, подала до суду позовну заяву, у якій просить їх скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані податкові повідомлення-рішення: №0236068-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2024 рік, в сумі 2465,98 грн; №0236069-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2024 рік, в сумі 1918,27 грн; №0236072-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2023 рік, в сумі 1810,20 грн; №0236071-2411-0829-UA23060070000082704, за податковий період 2023 рік, в сумі 2327,05 грн.
Обґрунтовуючи правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган повідомив, що при розрахунку податкового зобов'язання слід керуватись правилами, встановленими ПК України.
Суд враховує, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до пункту 2.5 Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у цій справі.
З матеріалів справи встановлено та не є спірним, що позивачу на праві приватної власності належить: квартира загальною площею 53,27 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_1 ; частка в квартирі загальною площею 68,48 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю в розмірі часток 3/4 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .
Суд звертає увагу, що контролюючим органом при визначенні бази оподаткування у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях вказана частка позивача у квартирі загальною площею 68,48 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_2 в розмірі 51,36 кв. м, та відповідно зазначена загальна площа об'єктів - 104,63 кв.м.
При цьому, у наданих відповідачем розрахунках податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік та 2024 рік контролюючим органом вказана сумарна загальна площа об'єктів або їх часток - 121,75 кв.м.
Тобто, розрахунок здійснений відповідачем з урахуванням загальної площі вказаних квартир, без врахування того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 належить частка в квартирі загальною площею 68,48 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_2 у розмірі 3/4, відповідно частка позивача становить 17,12 кв.м.
У відзиві на позовну заяві відповідач такі обставини визнає та повідомляє, що відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» за громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковуються об'єкти житлової нерухомості: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 53,27 м2,; частка в квартирі, розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 68,48 м2, частка власності 3/4, тобто позивачу в цій квартирі належить частка - 17,12 кв.м.
Таким чином, загальна площа об'єктів житлової нерухомості позивача становить 70,39 м2.
Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, то податок на квартиру/квартири, знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, наприклад - від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18 (адміністративне провадження №К/9901/15199/19); від 27.06.2023 у справі №804/15401/15 (адміністративне провадження №К/9901/24913/18).
Крім того, суд завертає увагу, що на офіційному сайту ДПС України розміщена зведена інформація щодо об'єктів оподаткування та ставок податку на нерухоме майно (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/ - 08 м.Запоріжжя Запорізька ТГ 2310100000, https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2024/, - 08 Запорізька міська рада UA23060070000082704), у якій відповідач повідомляє ставки податку з урахуванням вищевказаного рішення Запорізької міської ради (з урахуванням змін), ГУ ДПС в Запорізькій області зазначено, зокрема, про ставки податку на нерухоме майно, встановлені для міста Запоріжжя:
Будинки багатоквартирні масової забудови: для фізичних осіб (ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати):
000,0000 (0 м2- 120 м2 заг.площі квартири/ квартир),
001,0000 (понад 120 м2 заг.площі квартири/квартир);
000,0000 (0 м2- 250 м2 заг.площі будинку/будинків),
001,0000 (понад 250 м2 заг.площі будинку/будинків);
000,0000 (0 м2- 370 м2 заг.площі змішаних типів об'єктів),
001,0000 (понад 370 м2 заг.площі змішаних типів об'єктів).
За таких обставин, оскільки у власності позивача перебувають квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, ставка податку для такого об'єктів житлової нерухомості у місті Запоріжжі (квартира загальною площею 53,27 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_1 ; частка (17,12 кв.м.) в квартирі загальною площею 68,48 кв. м, розташована за адресою АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю в розмірі часток 3/4 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 ), у 2023 та 2024 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо таких об'єктів нерухомості у 2023 та 2024 році відсутні.
Суд також вказує, що лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 за вих.№5849/0/20-21, на який посилається контролюючий орган, не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки будь-які листи міністерств та відомств мають рекомендаційний характер та не є нормами права.
Лист є лише доказом листування між конкретними особами, зокрема, в листі може висвітлюватися власна позиція Державної регуляторної служби України.
Водночас, суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою Рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), оскільки це не є предметом спору у цій справі.
Суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день Рішення міської ради м.Запоріжжя №5 від 28.01.2015 про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зі зімнами), якими встановлено нульову ставку податку для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, площа яких не перевищує 120 кв.м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на постанови суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 № 0236068-2411-0829- UА23060070000082704, № 0236069-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236072-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236071-2411-0829-UА23060070000082704, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законом, а тому вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнена від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому такі витрати відсутні.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката Прийменко О.Г., в розмірі 3000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії:
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001268 від 20.09.2022,
- договору про надання правничої допомоги адвоката №14/03/2025-05д від 14.03.2025, з додатком 1,
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1228421 від 14.03.2025,
- акту від 18.03.2025 прийняття виконаних робіт по Договору №14/03/2025-05д від 14.03.2025.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Як вже зазначено судом вище, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.
В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
Відповідно до наданих документів, адвокатом надані наступні послуги:
1. Проведено аналіз та вивчення документів, що стосується даного спору, дослідження та аналіз судової практики по аналогічних справах та збір доказів для формування правової позиції.
2. За результатами дослідження підготовлено адміністративний позов (позовну заяву) до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішень від 07.02.2025р. № 0236068-2411-0829- UА23060070000082704, № 0236069-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236072-2411-0829- UА23060070000082704, № 0236071-2411-0829-UА23060070000082704 (7 сторінок).
Загальна вартість послуг (позовна заява - 1 док. 3000,00 грн) - 3000 грн.
Суд враховує, що зазначена справа є справою незначної складності, розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціну позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 07.02.2025 № 0236068-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236069-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236072-2411-0829-UА23060070000082704, № 0236071-2411-0829-UА23060070000082704.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Повне судове рішення складено 30.05.2025.
Суддя Б.В. Богатинський