02 червня 2025 року Справа № 317/704/25 ЗП/280/572/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду, за підсудністю з Новомиколаївського районного суду Запорізької області, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні військового звання «прапорщик» при проходженні військової служби позивачем;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату сум грошового забезпечення, а також всіх належних до виплати сум при звільненні з військової служби позивача, зазначені у наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160 зі змінами, внесеними на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225, обчисливши їх, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням «прапорщик», за період з 30.03.2022 по 28.06.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки за 2024 рік як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення за військовим званням «прапорщик».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 30.03.2022 по 28.06.2024 захищав Україну та її території від нападу російської федерації. У військовому квитку від 20.11.1985 серії НОМЕР_1 зазначено, що з 21.11.1985 по 25.11.1987 позивач проходив строкову військову службу на посаді командира відділення у в/ч НОМЕР_2 , з 25.11.1987 зарахований на сверхстрокову службу старшим сержантом цієї в/ч, з 18.11.1988 по 08.02.1990 знаходився на військовій службі в якості прапорщика у в/ч НОМЕР_2 . В посвідченні про закінчення школи прапорщика від 18.11.1988 №2454 зазначено, що навчання в школі прапорщиків проходив з 01.06.19888 по 18.11.1988, яку закінчив на відмінно та присвоєно звання «прапорщик» за №026-ПМ начальником школи в/ч НОМЕР_3 . В посвідченні сверхстроковика старшого сержанта від 12.05.1988 серії НОМЕР_4 зазначено, що звання «прапорщик» від 18.11.1988 присвоєно командиром в/ч НОМЕР_3 за №026-ПМ, де закінчив школу прапорщиків. Військова частина НОМЕР_2 на підставі зазначеного посвідчення про закінчення школи прапорщика видала посвідчення прапорщика, яке позивач здав у в/ч НОМЕР_2 перед звільненням, а у військовому квитку здійснено запис, що з 18.11.1988 по 08.02.1990 знаходився на військовій службі в якості прапорщика у в/ч НОМЕР_2 . Звання «прапорщик» з 30.03.2022 по 28.06.2024 2, 3 р. приховувалося в/ч НОМЕР_5 , в/ч НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач звільнився в званні «прапорщик» 28.06.2024 по інвалідності ІІІ групи (безстрокова) внаслідок контузії, яку отримав 23.12.2022 на позиції «цунамі» біля н.п. Стельмахівка Луганської області, що підтверджується довідкою акту огляду медико-соціальною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії 12 ААГ №825036 від 02.05.2024. Перебуваючи на посаді головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160, звільнився в званні «прапорщик». 26.04.2024 позивач подав рапорт з додатками до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням здійснити перерахування за звання «прапорщик». В червні 2024 року позивач дізнався, що рапорт зник, 13.06.2024 позивач написав повторний рапорт з додатками, на підставі якого начальник ІНФОРМАЦІЯ_7 22.06.2022 підписав звільнення позивача в званні «прапорщик» під №225. 10.10.2022 перебуваючи на посаді головного сержанта командир першого відділення окремого взводу розвідки в/ч НОМЕР_6 з своїм помічником, здали всі рапорти з додатками з 2 фото, щоб військовослужбовці змогли отримати посвідчення УБД, за яке додатково нараховуються кошти кожного місяця. Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_8 в грудні 2023 року, позивач зателефонував у в/ч НОМЕР_6 дізнався де його посвідчення УБД, на що отримав відповідь, що всі рапорти з додатками зникли. В/ч НОМЕР_6 повторно надіслано позивачу довідку безпосередньої участі з додатками. 19.02.2024 позивач особисто відвозив рапорт з додатками в ІНФОРМАЦІЯ_9 , для того щоб отримати посвідчення УБД, але рапорт з додатками зник, про що позивач дізнався 28.06.2024 при звільненні. В подальшому, 21.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач отримав своє посвідчення УБД із зазначенням звання «прапорщик». В посвідченні УБД зазначено, що його виписали 15.07.2024, а повідомили позивача про виготовлення посвідчення лише 20.08.2024. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_10 були переглянуті документи, надані позивачем щодо присвоєння військового звання «прапорщик», проведено службове розслідування, після чого було внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.06.2024 №160 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.09.2024 №225 в частині військового звання. Листом №575 від 12.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 просить вважати запис у військовому квитку в п.20 присвоєння військових звань та класів за фахом запис «прапорщик» недійсним. У зв'язку з наведеним було внесено зміни до грошового атестату та довідок про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у відповідності до звання «старший сержант». ІНФОРМАЦІЯ_11 у своєму листі №11/ВФЗ від 03.01.2025 посилається на те, що позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_12 з військової частини НОМЕР_6 у званні старший сержант, де проходив військову службу з 18.07.2023 по 15.02.2024. Далі проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_13 теж як старший сержант. У військовому квитку в п.20 не було зроблено запис «прапорщик» після закінчення відповідної школи прапорщиків. Про наявність звання «прапорщик» повідомив ІНФОРМАЦІЯ_9 за день до звільнення і надав свідоцтво з неспівпадінням дати його видачі та дати закінчення школи прапорщиків. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_11 підтвердив, що позивач все ж отримав військове звання «прапорщик», однак, у зв'язку з тим, що у п.20 у військового квитка не було зроблено відповідний запис, зміни до грошового атестату та довідок про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення внесені не були. Позивач звертає увагу, що дотримання усіх формальних вимог при заповненні військового квитка несе уповноважена особа на внесення таких відомостей, а не позивач. Не врахування звання «прапорщик» при проходженні військової служби лише з причин не заповнення належним чином військового квитка, вважає неправомірним. Також в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 28.06.2024 №160 зазначено виплатити грошову компенсацію за невикористані 13 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Однак, не зазначено нічого про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку у цей період, адже посвідчення УБД отримане позивачем 21.08.2024, а виписане 15.07.2024, рапорт позивачем про надання статусу УБД направлено 19.02.2024. Таким чином, відповідач неправомірно позбавив позивача права на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2024 рік. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у даній справі. Відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач прибув для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_10 з ІНФОРМАЦІЯ_14 у званні старший сержант, де проходив військову службу на посаді головного сержанта командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 . 28.06.2024 року було видано наказ від 28.06.2024 року №160 начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 про звільнення ОСОБА_1 з військової службу у запас відповідно підпункту б за станом здоров'я п. 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у вищезазначеному наказі було допущено помилку, а саме в наказі вказано звання «прапорщик», в подальшому було проведено службове розслідування по даному факту, за результатами службового розслідування встановлено: у свідоцтві на момент прийняття на навчання у школу прапорщиків в/ч НОМЕР_7 вже зазначається військове звання-прапорщик, яке видано також на період початку навчального періоду 18.06.1988 року, закінчення навчального періоду листопад 1988 року; після закінчення школи прапорщиків відповідно порядку видачі військово-облікових документів військовослужбовців видається посвідчення прапорщика (мічмана), яке не було надано; Також слід зазначити, що у військовому квитку ОСОБА_1 від 20.11.1985 НОМЕР_1 в пункті 20 «Присвоєння військових звань та класів за фахом» не було зроблено запис «прапорщик» після закінчення ним відповідної школи прапорщиків, а зазначається останній запис щодо присвоєння військового звання «старший сержант» у 1987 році. Відповідно до абзацу 3 пункту 1.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.03.2022 року №91- посвідчення прапорщиків (мічманів) підлягають заміні на військові квитки рядового, сержантського та старшинського складу встановленого зразка. Оскільки ОСОБА_1 не було надано вищезазначеного посвідчення при перегляді документів, тому після проведення службового розслідування було внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 28.06.2024 року №160 в частині військового звання. Тому запис у військовому квитку у пункті НОМЕР_8 присвоєння військових звань та класів за фахом «прапорщик» вважати не дійсним. Підсумовуючи вищенаведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку і виплату сум грошового забезпечення, а також всіх належних до виплат сум при звільненні з військової служби ОСОБА_1 за військовим званням «прапорщик». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів справи судом установлено, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160, прапорщика ОСОБА_1 , головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 від 22.06.2024 №36-рс з військової служби у запас відповідно пп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_10 та всіх видів забезпечення з 28.06.2024.
На відповідне звернення позивача, листом від 12.12.2024 №2426/ВФЗ ІНФОРМАЦІЯ_17 повідомив, зокрема, що старший сержант ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_12 з військової частини НОМЕР_6 у званні старший сержант, де проходив військову службу з 18.07.2023 по 15.02.2024. Далі ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_13 теж як старший сержант. Але при виданні наказу №160 від 28.06.2024 була допущена помилка в частині військового звання та вказано «прапорщик». Вже після звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідальними особами ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено помилку в наказі №160 від 28.06.2024, проведено службове розслідування, внесено зміни до наказу про виключення із списків особового складу ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №225 від 09.09.2024, про що було повідомлено заявника та повторно надіслано з листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.12.2024 №575. У військовому квитку ОСОБА_1 від 20.11.1985 НОМЕР_1 в пункті 20 «Присвоєння військових звань та класів за фахом» не було зроблено запис «прапорщик» після закінчення ним відповідної школи прапорщиків. Про наявність у ОСОБА_1 звання «прапорщик» повідомляє відповідальних осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 за день перед звільненням та надав Свідоцтво з неспівпадінням дати видачі свідоцтва та дати закінчення школи прапорщиків. Повідомлено про відсутність підстав для внесення змін до грошового атестату та довідок про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії на ім'я ОСОБА_1 .
Листом від 12.12.2024 №575 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив, зокрема, що у вересні 2024 року проведено службове розслідування по даному факту, за результатами службового розслідування встановлено: у свідоцтві на момент прийняття на навчання у школу прапорщиків в/ч НОМЕР_7 вже зазначається військове звання-прапорщик, яке видано також на період початку навчального періоду 18.06.1988 року, закінчення навчального періоду листопад 1988 року; після закінчення школи прапорщиків відповідно порядку видачі військово-облікових документів військовослужбовців видається посвідчення прапорщика (мічмана), яке не було надано. В пункті 20 «Присвоєння військових звань та класів за фахом» у військовому квитку позивача зазначається останній запис щодо присвоєння військового звання - «страший сержант» у 1987 році. Відповідно до абзацу 3 пункту 1.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.03.2022 №91- посвідчення прапорщиків (мічманів) підлягають заміні на військові квитки рядового, сержантського та старшинського складу встановленого зразка. Оскільки ОСОБА_1 не було надано вищезазначеного посвідчення при перегляді документів, тому після проведення службового розслідування було внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 28.06.2024 №160 в частині військового звання. Тому запис у військовому квитку у пункті НОМЕР_8 присвоєння військових звань та класів за фахом «прапорщик» вважати не дійсним.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225, внесено зміни у пункт 12 до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 від 28.06.2024 №160, та викладено в наступній редакції: старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 від 22.06.2024 №36-рс з військової служби у запас відповідно пп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_10 та всіх видів забезпечення з 28.06.2024.
Листом від 20.12.2024 №2467/ВФЗ ІНФОРМАЦІЯ_17 повідомив, що старший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_18 , далі в ІНФОРМАЦІЯ_13 , звідки і був звільнений як старший сержант згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №160 від 28.06.2024 зі змінами від 09.09.2024 №225. Нарахування грошового забезпечення та інших виплат при звільненні ОСОБА_1 були здійснені відповідно до звання «старший сержант».
Позивач, не погодившись з діями відповідача, які полягають у незастосуванні військового звання «прапорщик» при проходженні військової служби позивачем, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Ключовим у даній справі є питання чи набув позивач військового звання «прапорщик» та чи мав відповідач підстави не визнавати звання «прапорщик» при звільнення позивача з військової служби.
Позивач у позовній заяві зазначив, зокрема: «… з 18.11.1988 по 08.02.1990 знаходився на військовій службі в якості прапорщика у в/ч НОМЕР_2 . … Військова частина НОМЕР_2 на підставі посвідчення про закінчення школи прапорщика видала посвідчення прапорщика, яке позивач здав у в/ч НОМЕР_2 перед звільненням, а у військовому квитку здійснено запис, що з 18.11.1988 по 08.02.1990 знаходився на військовій службі в якості прапорщика у в/ч НОМЕР_2 . …».
Судом досліджено копію військового квитка НОМЕР_1 , в якому містяться, зокрема, наступні записи: «… ІV. Служба в запасе.
23.Категория учета - 1. 24. Група учета - СА. 25. Состав - «прапорщик» закреслено та виправлено на «сержант».
23.Категория учета - І. 24. Група учета - НПО. 25. Состав - сержансько-старшинський. …
… п.20 Присвоение воинских званий и классности по специальности:
Присвоено воинское звание или классная квалификация - рядовой; кем присвоєно, дата и номер приказа - в/ч НОМЕР_2 №225 від 21.11.1985;
Присвоено воинское звание или классная квалификация - мл. сержант; кем присвоєно, дата и номер приказа - в/ч НОМЕР_2 ;
Присвоено воинское звание или классная квалификация - сержант; кем присвоєно, дата и номер приказа - в/ч НОМЕР_2 ;
Присвоено воинское звание или классная квалификация - ст. сержант;
Присвоено воинское звание или классная квалификация - прапорщик; кем присвоєно, дата и номер приказа - командир в/ч НОМЕР_3 №026 ПМ від 18.11.1988 …».
Вказані записи засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою.
У військовому квитку НОМЕР_1 також міститься запис: «…з 18 ноября 1988 года по 08 декабря 1990 года находился на военной службе в качестве прапорщика. Начальник штаба в/ч НОМЕР_2 …». Вказаний запис засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою.
Судом досліджено копію посвідчення військовослужбовця надстрокової служби НОМЕР_4 , в якому містяться, зокрема, наступні записи: «… воинское звание - старший сержант; в/ч НОМЕР_2 25 марта 1988 года. Командир военной части НОМЕР_2 …
воинское звание - прапорщик, ком. в/ч НОМЕР_3 . Присвоено приказом №026 ПМ от 18 ноября 1988 год. Нач. строевой части …».
Вказані записи засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою.
Судом досліджено копію свідоцтва від 18.06.1988 №2454, видане прапорщику ОСОБА_1 про те, що він у червні 1988 року вступив та в листопаді 1988 року закінчив школу прапорщиків в/ч НОМЕР_7 по ВУС №837945А з загальною оцінкою відмінно. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 18.11.1988 №026 ПМ.
На посвідченні міститься підпис начальника школи та печатка.
Дослідивши вищевказані докази, які наявні в матеріалах справи, суд висновує, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано належні та допустимі докази, а саме: копію військового квитка НОМЕР_1 , в якому наявні записи про присвоєння військового звання «прапорщик» наказом командира військової частини НОМЕР_3 №026 ПМ від 18.11.1988. Відповідний запис засвідчено підписом уповноваженої посадової особи та печаткою. Також, у військовому квитку НОМЕР_1 наявний запис про проходження військової служби з 18.11.1988 по 08.12.1990 у званні прапорщика, що також підтверджено підписом начальника штабу військової частини НОМЕР_2 та відповідною печаткою. Копією посвідчення військовослужбовця надстрокової служби НОМЕР_4 підтверджується присвоєння позивачу військового звання «прапорщик» наказом №026 ПМ від 18.11.1988. Свідоцтво про закінчення школи прапорщиків у листопаді 1988 року, видане прапорщику ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.11.1988 №026 ПМ.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вищезазначені документи є офіційними та такими, що мають юридичну силу, їх достовірність відповідачем не спростована, не заявлено про їх фальсифікацію, а відтак вони є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73-78 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що позивача зараховано до школи прапорщиків, що передбачає підготовку для присвоєння звання «прапорщик». Позивач проходив навчання з метою присвоєння вказаного звання, та після успішного завершення навчання йому присвоєно звання прапорщика.
Зі змісту зазначених документів убачається, що позивачу було присвоєно військове звання «прапорщик» наказом командира військової частини ще 18.11.1988 після закінчення школи прапорщиків та в подальшому позивач проходив військову службу у званні прапорщик.
Суд критично оцінює доводи відповідача, які зводяться до відсутності посвідчення прапорщика, як підставу для невизнання цього звання. Оскільки військове звання присвоюється наказом відповідного командира, а відповідний запис у військовому квитку є основним документом, що підтверджує військове звання.
Таким чином, відсутність у позивача окремого посвідчення прапорщика не впливає на факт набуття ним відповідного звання у встановленому порядку, що підтверджується низкою документів, наданих суду.
Стосовно посилань відповідача у відзиві: «запис у військовому квитку у пункті НОМЕР_8 присвоєння військових звань та класів за фахом «прапорщик» вважати не дійсним», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пункт 20 військового квитка - це розділ, де фіксується офіційне присвоєння військових звань, із зазначенням: найменування звання, ким присвоєно, дата та номер наказу.
У військовому квитку позивача НОМЕР_1 наявний запис про присвоєння звання «прапорщик» наказом командира військової частини НОМЕР_3 №026 ПМ від 18.11.1988, засвідчений підписом посадової особи та печаткою.
Такий запис є доказом факту присвоєння військового звання, внесений належним органом (військова частина, яка видала наказ), відповідає іншим документам (свідоцтву про закінчення школи прапорщиків, посвідченню військовослужбовця надстрокової служби тощо).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_19 не є тим органом, який видавав наказ про присвоєння військового звання позивачу та, відповідно, не має правових підстав оцінювати чи визнавати недійсним запис у військовому квитку позивача, який внесено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 №026 ПМ від 18.11.1988.
За таких обставин, суд вважає позицію відповідача про недійсність запису у військовому квитку про присвоєння військового звання «прапорщик» необґрунтованою, та такою, що не підтверджена жодними належними доказами.
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" присвоєння військових звань та пониження у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Військові звання присвоюються довічно. Позбавлення військових звань та поновлення у військовому званні здійснюються за рішенням суду.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 76 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців із військовими званнями молодшого сержанта (старшини 2 статті) та молодшого лейтенанта) можуть бути понижені у військовому званні на один ступінь у дисциплінарному порядку. Військовослужбовці сержантського і старшинського складу можуть бути понижені у військовому званні не нижче військового звання молодшого сержанта (старшини 2 статті) із призначенням на нижчу посаду.
Відповідно до пункту 77 Положення, військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання за вироком суду у зв'язку із засудженням за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Відповідно до пункту 234 Положення, перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Таким чином, вимогами Положення № 1153/2008 передбачено уточнення даних про проходження особою військової служби перед її звільненням.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з військової служби без урахування присвоєного йому військового звання «прапорщик» є втручанням у реалізацію його прав як військовослужбовця. Факт проходження навчання та наявність підтверджуючих документів свідчить про набуття позивачем звання прапорщик.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав доказів, які б свідчили про скасування наказу №026 ПМ від 18.11.1988, визнавали запис недійсним, спростовували повноваження військової частини на присвоєння військового звання прапорщик позивачу. У даному випадку таких доказів не надано, а сам запис у квитку узгоджується з іншими документами в справі.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату сум грошового забезпечення, а також всіх належних до виплати сум при звільненні з військової служби позивача, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням «прапорщик», за період з 30.03.2022 по 28.06.2024.
Разом з цим суд зауважує, що в період з 30.03.2022 по 08.05.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , в період з 09.05.2022 по 16.07.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , у період з 18.07.2023 по 15.02.2024 позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_18 .
В подальшому, відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_1 , позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_20 з 16.02.2024 по 28.06.2024.
Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин надається оцінка діям відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_15 , а не військовій частині НОМЕР_5 , військовій частині НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , які не є відповідачами у даній справі.
Оскільки у період з 30.03.2022 по 08.05.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , в період з 09.05.2022 по 16.07.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , у період з 18.07.2023 по 15.02.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_18 , які не є відповідачами у справі, позовні вимоги в частині періоду з 30.03.2022 по 15.02.2024, заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_15 не належать до задоволення.
З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225 в частині внесення змін щодо військового звання ОСОБА_1 , визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні військового звання «прапорщик» при проходженні військової служби позивачем та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату сум грошового забезпечення, а також всіх належних до виплати сум при звільненні з військової служби позивача, зазначені у наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160 зі змінами, внесеними на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225, обчисливши їх, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням «прапорщик», за період військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_20 з 16.02.2024 по 28.06.2024.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки за 2024 рік як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення за військовим званням «прапорщик», суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160, прапорщика ОСОБА_1 , головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_16 від 22.06.2024 №36-рс з військової служби у запас відповідно пп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_10 та всіх видів забезпечення з 28.06.2024.
ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_9 , яке видане 15.07.2024.
Позивач стверджує, що при звільненні не отримав грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій.
Пункт 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" визначає види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Як убачається зі змісту абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, у разі невикористання військовослужбовцями до часу звільнення щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Разом з тим, як установлено з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160 позивач був виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення з 28.06.2024.
На момент виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 - 28.06.2024 позивач не набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій позивача, яке видане 15.07.2024, тобто позивач набув статусу учасника бойових дій вже після виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інших відомостей, які б свідчили про наявність у позивача статусу учасника бойових дій до моменту виключення зі списків особового складу позивачем не було надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши виплату позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, діяв на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на час звільнення позивача зі служби, останній не набув статусу учасника бойових дій.
Позивачем не підтверджено правомірність заявлених позовних вимог в цій частині, а тому, в їх задоволенні необхідно відмовити.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_10 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у незастосуванні військового звання «прапорщик» при проходженні військової служби ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_15 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225 в частині внесення змін щодо військового звання ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_19 здійснити перерахунок і виплату сум грошового забезпечення, а також всіх належних до виплати сум при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , зазначені у наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №160 зі змінами, внесеними на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №225 (за винятком внесених змін щодо військового звання ОСОБА_1 ), обчисливши їх, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням «прапорщик», за період військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.02.2024 по 28.06.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова