03 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/1437/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними,-
07 березня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі по тексту - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач 2), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) (далі по тексту - відповідач 3), яким просить суд: « 1. Визнати протиправними дії посадових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, які перебувають у підпорядкуванні Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного виклику працівників Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з метою доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 2. Визнати протиправними дії працівників Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо безпідставного доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3. Визнати протиправними дії працівників Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо тимчасового обмеження права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на свободу пересування і місцезнаходження; 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 67 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
В обґрунтування позову указано, що 11 жовтня 2024 року на залізничній станції у селі Кострино, Ужгородського району, Закарпатської області позивача було затримано чоловіками у військовій формі, які не давали йому змогу сісти у транспортний засіб, який мав його завезти в купольний готель DoReMi Space. У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до Національної поліції України на телефонний номер « 102», повідомив про факт незаконного позбавлення волі і утримання та просив прибути посадових осіб Національної поліції України до місця його позбавлення волі. Після прибуття посадових осіб Національної поліції України, на місце затримання прибули посадові особи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які змусили позивача сісти в транспортний засіб і відвезли його до селища Великий Березний, Ужгородського району, Закарпатської області, де його утримували. При цьому, працівники поліції, які прибули на виклик, перевіряли військово-облікові документи позивача і не виявили факту перебування позивача у «розшуку» чи інших порушень правил військового обліку. Також, посадовими особами відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144379 від 11 жовтня 2024 року про спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон з України в Словацьку Республіку, в умовах воєнного стану; протокол про адміністративне затримання від 11 жовтня 2024 року; протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 11 жовтня 2024 року. В подальшому, за викликом посадових осіб прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », до місця його затримання прибули працівники ГУ НП в Закарпатській області та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , які доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вказує, що протиправним є твердження відповідачів, що на вимогу працівників поліції він не надав для перевірки військово-облікові документи, оскільки позивачем було пред'явлено військовий квиток серії НОМЕР_4 . Позивач вказує, що керівник органу охорони державного кордону або його структурних підрозділів має право здійснити виклик поліцейського лише у разі наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про подання такої особи щодо розшуку в Національну поліцію, при цьому позивач не перебував в розшуку Національної поліції і виконав вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 щодо проходження медичного огляду ВЛК та вимоги Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» щодо оновлення військово-облікових даних. У зв'язку із протиправністю дій відповідачів позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 365,67 гривень 67 копійок в якості відшкодування моральної шкоди, у розмірі вартості квитків на потяг «№059 Київ-ЧОП».
Відповідачем 1 подано до суду відзив, у якому суб'єкт владних повноважень просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому, зазначив, що 11 жовтня 2024 року громадянин ОСОБА_1 на потягу «Київ-Чот» прибув на станцію «Кострино», де до нього підійшли працівники ДПСУ, представилися та попросили пред'явити документ що посвідчують його особу, а також військово-облікові документи, на їх вимогу позивач пред'явив паспорт у додатку «Дія», однак позивач не пред'явив військово-облікових документів оскільки вважав, що у працівників ДПСУ немає на те повноважень. В подальшому працівники ДПСУ запросили ОСОБА_1 до відділення прикордонної служби у АДРЕСА_2 де було складено відносно нього протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду та вилучення, протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 14437 від 11 жовтня 2024 року, а в подальшому ОСОБА_2 був переданий працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому працівниками поліції протокол про адміністративне затримання не складався, оскільки ОСОБА_1 добровільно погодився прослідувати з представником РТЦК та СП до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де в подальшому пройшов ВЛК та був направлений для несення служби у військовій частині. Разом з цим відповідач 1 звернув увагу, що в інформаційно - комунікаційній системі Інформаційного порталу Національної поліції України відділенням поліції № 2 Ужгородського РУП зареєстровано події щодо незаконного позбавлення волі та викрадення людини за повідомлення гр. ОСОБА_1 на телефонний номер « 102», які були зареєстровані 0 11 год. 12 хв. ЄО за № 3042 від 11 жовтня 2024 року, о 15 год. 01 хв. ЄО за № 3050, 0 19 год. 56 хв ЄО за № 3054 від 11 жовтня 2024 року. За результатом опрацювання вказаних звернень, факти незаконного позбавлення волі не підтвердились.
На адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача 2 надійшов відзив, з якого вбачається, що у зв'язку із вчиненням правопорушення передбаченого статтею 204-1 частиною 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 11 жовтня 2024 року о 14 год 00 хв на околиці населеного пункту Кострино (територія Костринської сільської ради громади Ужгородського району Закарпатської області), в межах прикордонного контрольованого району на відстані близько 5000 метрів до державного кордону України, в районі 44 прикордонного знаку був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Зазначив, що уповноважена особа Державної прикордонної служби України діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій, надання є необґрунтованими, у задоволені яких слід відмовити в повному обсязі.
Відповідачем 3 подано до суду відзив, у якому суб'єкт владних повноважень просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 рухаючись потягом «Київ-Чоп», прибув на станцію «Кострино» де був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України.
Як вказують відповідачі, що документ який посвідчує особу позивача, на їх вимогу позивач пред'явив у додатку «ДіЯ», однак не пред'явив військово-облікових документів оскільки вважав, що у працівників Державної прикордонної служби України немає на те повноважень, а тому був затриманий останніми.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до Національної поліції України на телефонний номер « 102», повідомив про факт незаконного позбавлення волі і утримання.
В інформаційно - комунікаційній системі Інформаційного порталу Національної поліції України відділенням поліції № 2 Ужгородського РУП зареєстровано події щодо незаконного позбавлення волі та викрадення людини за повідомлення гр. ОСОБА_1 на телефонний номер « 102», які були зареєстровані об 11 год. 12 хв. ЄО за № 3042 від 11 жовтня 2024 року, об 15 год. 01 хв. ЄО за № 3050, об 19 год. 56 хв ЄО за № 3054 від 11 жовтня 2024 року. За результатом опрацювання вказаних звернень, факти незаконного позбавлення волі не підтвердились. (а.с.а.с. а.с.а.с. 122-127).
Посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144379 від 11 жовтня 2024 року за спробу незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон з України в Словацьку Республіку, в умовах воєнного стану; протокол про адміністративне затримання від 11 жовтня 2024 року; протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 11 жовтня 2024 року (а.с.а.с. 42-45).
Як вказують учасники справи, в подальшому, за викликом посадових осіб прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », працівниками ГУ НП в Закарпатській області та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), було доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), а в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно із статтею 106 частиною 1 пунктом 20 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до статті 106 частини 1 пункту 20 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Дія воєнного стану та загальна мобілізація неодноразово продовжувалася. Як на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, так і станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи, воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" № 389, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" вирішено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі по тексту - Указ № 69/2022).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон України № 1777-ХІІ) державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Статтею 8 Закону України № 1777-ХІІ визначено, що режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України.
Згідно із статтею 22 Закону України № 1777-ХІІ, з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються зокрема: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.
Статтею 20 пунктом 1 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено права Державної прикордонної служби України, а саме органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право зокрема: розташовувати прикордонні наряди, пересуватися під час виконання службових обов'язків на будь-яких ділянках місцевості, перебувати на земельних ділянках, у житлових та інших приміщеннях громадян за їх згодою або без їх згоди у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, з повідомленням про це протягом двадцяти чотирьох годин прокурора, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності з повідомленням про це їх адміністрації; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з'ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з'ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях; подавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду пропозиції щодо припинення порушень законодавства з питань охорони державного кордону України та усунення передумов до їх вчинення.
Так, положенням статті 22 частини 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Постановою Кабінету Міністрів Україна від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 560 керівники органів охорони державного кордону (крім авіаційної частини) з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують проведення у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та у пунктах пропуску через державний кордон України перевірку в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. У разі відсутності у таких осіб військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) та/або наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про подання таких осіб до розшуку в Національну поліцію уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють їм у перетинанні (на виїзд з України) державного кордону. Про виявлення розшукуваної особи представники органів охорони державного кордону або його структурних підрозділів інформують найближчий орган або підрозділ, що входить до системи поліції, для здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 49 Порядку № 560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Пунктом 25 Порядку № 560 встановлено, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно із пунктом 51 Порядку № 560, перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби.
Також згідно із частини 1 пунктом 10-1 Додатку №1 (Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні зокрема мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що працівники ДПСУ уповноважені перевіряти військово-облікові документи у контрольованих прикордонних районах, а військовозобов'язані повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою представника Держприкордонслужби. В свою чергу не виконання військовозобов'язаним вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме не пред'явлення на вимогу уповноваженої особи військово-облікового документу - є порушенням Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 рухаючись на потягу «Київ-Чоп», прибув на станцію «Кострино» де був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до Національної поліції України на телефонний номер « 102», повідомив про факт незаконного позбавлення волі і утримання.
В інформаційно - комунікаційній системі Інформаційного порталу Національної поліції України відділенням поліції № 2 Ужгородського РУП зареєстровано події щодо незаконного позбавлення волі та викрадення людини за повідомлення гр. ОСОБА_1 на телефонний номер « 102», які були зареєстровані об 11 год. 12 хв. ЄО за № 3042 від 11 жовтня 2024 року, об 15 год. 01 хв. ЄО за № 3050, об 19 год. 56 хв ЄО за № 3054 від 11 жовтня 2024 року. За результатом опрацювання вказаних звернень, фактів незаконного позбавлення волі не підтвердилось (а.с.а.с. 122-127).
Окрім того, вказаними довідками про результати розгляду звернень ОСОБА_1 було встановлено, що документ, який посвідчує особу позивача, на вимогу працівників ДПС позивач пред'явив у додатку «Дія», однак не пред'явив військово-облікових документів оскільки вважав, що у працівників Державної прикордонної служби України немає на те повноважень, а тому був затриманий останніми.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що був затриманий працівниками ДПС з метою виявлення виконання військовозобов'язаним вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки судом не встановлено, що позивач пред'явив військово-облікових документів працівникам ДПС.
Разом із тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 11 жовтня 2024 року, як на доказ пред'явлення військово-облікових документів працівникам ДПС, оскільки протокол свідчить виключно про наявність у позивака вказаного документу, а не про його пред'явлення.
Отже, вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що уповноважена особа Державної прикордонної служби України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб відділу прикордонної служби щодо безпідставного виклику працівників Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з метою доставлення ОСОБА_1 до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є необґрунтованими, у задоволені яких слід відмовити в повному обсязі.
У пункті 54 Порядку № 560 вказано, що у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже з вказаної норми вбачається, що адміністративне затримання здійснюється поліцією виключно у разі відмови військовозобов'язаного прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, викладені позивачем у позові обставини, у тому числі щодо примусового затримання не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, а є лише твердженням позивача, яке не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.
В даній ситуації, дії відповідачів, вчинені згідно з положеннями приведених вище правових норм, які прямо зобов'язують громадян виконувати покладені за цим Законом обов'язки, не можуть бути визнані судом протиправними, а така поведінка відповідачів спрямована на виконання обов'язків, покладених на осіб, які перебувають на військовому обліку.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає, що за результатами розгляду справи, заявлені позивачем вимоги до відповідачів - суб'єктів владних повноважень визнані такими, що не підлягають задоволенню та у їх задоволенні відмовлено, а тому задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової та моральної шкоди з відповідачів належить відмовити.
Єдиною необхідною і достатньою обов'язковою умовою відшкодування майнової та моральної шкоди державним органом є протиправні рішення, дії чи бездіяльність посадової або службової особи органу державної влади. Враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи не підтвердились доводи позивача про протиправність дій відповідачів, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ця вимога є похідною від первинної та вирішення такого питання можливе лише у випадку встановлення протиправності рішень, дій та/або бездіяльності відповідача.
Отже, за відсутності належних доказів, які б спростовували правомірність дій відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із статтею 2 частинами 1 та 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржувані дії (рішення) суб'єктів владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у статті 2 частині 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) поведінка відповідачів відповідає критеріям зазначеним у статті 2 частині 2 КАС України.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання дій протиправними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко