03 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/12270/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєва В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахування раніше виплаченого грошового забезпечення;
- визнати протиправною дії військової частини НОМЕР_1 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 24.02.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 24.02.2023 ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на які він мав право у вказаний період), яке повинно нараховуватись, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, що обчислюються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні (за період з 30.01.2020 по 31.12.2020), 2270 гривень (за період з 01.01.2021 по 31.12.2021), 2481 гривень (за період з 01.01.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 24.02.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.05.2025 до суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Суд, розглянувши вказану заяву зазначає наступне.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)..
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 прийшов до висновку, що період спірних правовідносин до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй грошового забезпечення без обмеження будь-яким строком. Зазначив, що спірні правовідносини у період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 зазначив, що з урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, відлік строку звернення до суду розпочинається з 01 липня 2023 року та має сплинути 30 вересня 2023 року.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 по справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Натомість, матеріалами судової справи стверджується, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 03.03.2025, у якій просив, зокрема, надати інформацію щодо розміру виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по березень 2018 року, а також надати довідку про розмір та складові (оклад, надбавки, премії тощо) фактично виплаченого йому грошового забезпечення за період з 10.06.2015 по 08.02.2023 та повідомити який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб враховувався під час обчислення посадового окладу в період з 29.01.2020 по 08.02.2023.
Листами від 03.04.2025 за №2291 та №2292 відповідач повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення за період 01.01.2016 по березень 2018 року позивачу не виплачувалася, а також про те, що Листами від 03.04.2025 за №2291 та №2292 відповідач повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення за період 01.01.2016 по березень 2018 року позивачу не виплачувалася, а також про те, що протягом 2020-2023 грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. На підтвердження зазначеного до листів долучено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 10.06.2015 по 24.02.2023, інформацію про розмір прожиткового мінімуму, згідно з яким розрахований посадовий оклад та оклад за військовим званням, а також довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.02.2023. протягом 2020-2023 грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. На підтвердження зазначеного до листів долучено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 10.06.2015 по 24.02.2023, інформацію про розмір прожиткового мінімуму, згідно з яким розрахований посадовий оклад та оклад за військовим званням, а також довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.02.2023.
Зміст вказаних вище довідок свідчить на користь того, що вони містять відомості щодо фактично нарахованих та виплачених позивачу сум грошового забезпечення (його складових) за період з 19.07.2022 по 24.02.2023, у зв'язку з чим такі документи можуть вважатися повідомленням про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, в розумінні статей 116 та 233 КЗпП України.
З огляду на вказане, суд висновує, що позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання в належному розмірі грошового забезпечення та його складових, а індексації грошового забезпечення за наслідками отримання листів відповідача від 03.04.2025 за №2291 та №2292.
При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум за період з 19.07.2022 по 24.02.2023 раніше, аніж отримав лист відповідача від 03.04.2025 за №2291 та №2292, матеріали судової справи не містять.
До суду з цим позовом позивач звернувся 02.05.2025, тобто у межах тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.
З врахуванням наведеного, у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду..
Суддя В.А. Панкеєва