про відмову у відкритті провадження у справі
02 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14471/25
категорія 109010000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про погодження технічної документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 та дії відповідача щодо внесення недостовірних відомостей про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що призвели до накладання меж нової ділянки №0070 на межі орендованої позивачем ділянки №1810136300:10:051:0115.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області усунути наслідки порушення, шляхом вилучення з Державного земельного кадастру недостовірних відомостей, внесених щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, та відновлення меж земельної ділянки №1810136300:10:051:0115 у ДЗК відповідно до раніше затвердженої технічної документації.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що формування ділянки №1810136300:10:051:0070 відбулося без врахування фактичного землекористування, без погодження з нею, як орендарем суміжної ділянки, з використанням недостовірних відомостей, шляхом підробленого підпису на актах погодження меж та іншій технічній документації, що є прямим порушенням Земельного кодексу України.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, у відповідності до якої суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Більше того, зазначеним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. При цьому, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі №480/435/21 визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Предметом спору у даній справі є розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про погодження технічної документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 та дії відповідача щодо внесення недостовірних відомостей про цю земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що призвели до накладання меж нової ділянки №0070 на межі орендованої позивачем ділянки №1810136300:10:051:0115.
В той же час, позивач стверджує, що відповідно до договору оренди землі №040620900336 від 22.05.2006 орендує земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:10:051:0015, втім сформована та зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 частково або повністю накладається на її орендовану земельну ділянку. Додатково вказує, що оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вчинені на підставі технічної документації, яка не відповідає фактичному розташуванню меж на місцевості та не враховує наявне речове право оренди, оформлене належним чином на підставі рішення Житомирської міської ради, яким їй передано земельну ділянку площею 0,0489 га для будівництва.
Тобто фактично відбулося позбавлення права позивача на належне користування орендованою земельною ділянкою, внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою.
У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:
"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Як передбачено у ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або ж інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ закріплена у ст.19 ЦПК України, у відповідності до якої, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, окрім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на переконання позивача, права на орендовану земельну ділянку, використання якого вона здійснює на договірних засадах (договір оренди землі від 22.05.2006 укладений з Житомирською міською радою), тобто існує спір про право.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і вказані наслідки призвели до виникнення, зміни або ж припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер чи пов'язаний із реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) відповідних рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо ж в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін, в даному випадку, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Крім того, суддя звертає увагу, що згідно інформації з КП "ДСС" в квітні 2025 року ОСОБА_1 двічі зверталася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовними заявами до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, предметом спору у яких були дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо погодження технічної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070.
Ухвалою суду від 08.04.2025 у справі №240/9911/25 та ухвалою від 16.04.2025 у справі №240/10559/25 відмовлено у відкритті провадження у справі. Вказані ухвали набрали законної сили.
В свою чергу, суддя зауважує, що зміна формулювання позовних вимог не змінює суті (зміст, характер) спору.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України та викладені висновки Велика Палата Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос