Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2025 року Справа№200/2125/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 31 травня 2016 року до 11 лютого 2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції. Проте, відповідачем при звільненні з нею не було здійснено повного та остаточного розрахунку. На думку позивача, відповідачем протиправно не виплачено жодної суми грошового забезпечення за лютий 2025 року, оскільки сплачена 26.02.2025 року сума 231 765,11 грн. дорівнює рівно половині від грошового забезпечення. Окрім того, позивач звертає увагу, що відповідач допустив протиправну бездіяльність по нарахуваню та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням 03 роки 10 місяців пільгового стажу.
Також на думку позивача, відповідачем не виплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 та 2024 роки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2025 рік. Окрім цього, позивач звертає увагу, що в 2025 році набула права на використання додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років тривалістю 13 діб.
У зв'язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом.
31 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №200/2125/25, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлена ухвала.
30 квітня 2025 року від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що наказом ДПП від 03.03.2025 № 380 о/с внесено зміни до наказу ДПП про звільнення зі служби в поліції, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 підлягає виплата грошової компенсації за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік.
Зазначену вище компенсацію нараховано та виплачено відповідно до платіжної інструкції від 06.03.2025 №2744. Як зазначєа представник відповідача, ОСОБА_1 в період з 18.12.2024 по 23.12.2024 не перебувала у відпустці.
Також представник відповідача звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено перенесення невикористаних днів відпустки за час служби в органах внутрішніх справ до періоду служби в органах національної поліції України.
Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, представник відповідача вказує, що місячне грошове забезпечення на момент звільнення Позивача становило 27 107,03 грн, у тому числі посадовий оклад - 3 000,00 грн, оклад за спеціальним званням - 2 000,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції 1750,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 4 050,00 грн та премія - 16 307,03 грн.
Ураховуючи вищезазначене, позивачу у лютому 2025 року нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу (далі - ОГД) при звільнені зі служби в розмірі 243 963,27 грн.
Представник відповідача звертає увагу, що наказом ДПП від 03.03.2025 № 380 о/с унесено зміни до наказу ДПП від 11.02.2025 № 248 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. З огляду на це в березні 2025 року Позивачу здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції з урахуванням усіх сум, що підлягають виплаті відповідно до вимог законодавства.
На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
06 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення - роз'єднано. Залишено в провадженні в адміністративній справі № 200/2125/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про:
- визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції по не нездійсненню письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат в день звільнення;
- визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та проведенню виплати грошового забезпечення за лютий 2025 року в розмірі 33386 (тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 91 коп. в день звільнення;
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті грошового забезпечення за лютий 2025 року розмірі 33386 (тридцять три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 91 коп. (без вирахування податків і зборів);
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення за лютий 2025 року з дня звільнення по день фактичного розрахунку;
- визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та проведенню виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік в розмірі 19473 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 86 коп. в день звільнення;
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції заборгованості по виплаті компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік в розмірі 19473 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 86 коп. (без вирахування податків і зборів);
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік з дня звільнення по день фактичного розрахунку;
- визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та проведенню виплати компенсації за невикористані 50 днів оплачуваної відпустки в розмірі 69549 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 50 коп. в день звільнення;
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції заборгованість по компенсації за невикористані 50 днів оплачуваної відпустки в розмірі 69549(шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 50 коп. (без вирахування податків і зборів);
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати компенсації за невикористані 50 днів оплачуваної відпустки в розмірі 69549 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 50 коп. з дня звільнення по день фактичного розрахунку;
- визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції по нарахуванню та проведенню виплати частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірів розмірі 241857 (двісті сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 64 коп. в день звільнення;
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірів розмірі 241857 (двісті сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 64 коп. (без вирахування податків і зборів);
- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірів розмірі 241857 (двісті сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 64 коп. за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , з 31.05.2016 року до 11.02.2025 року проходила службу в Департаменті патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 № 1712 о/с майора поліції ОСОБА_1 призначено старшим інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району, установивши посадовий оклад у розміру 2500 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 45 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області, з 16 серпня 2024 року.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 09.12.2024 року №2748о/с скасовано пункт наказу Департаменту патрульної поліції від 15.08.2024 № 1712о/с в частині призначення по управлінню патрульної поліції в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 старшим інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Чернівецького району, звільнивши з посади начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області, з 16 серпня 2024 року.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 248 о/с від 11.02.2025 року, позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в календарному обчисленні - 18 років 05 місяців 27 днів, для виплати одноразової допомоги при звільненні зі служби -18 років 05 місяців 27 днів.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 03.03.2025 № 380 о/с внесено зміни до наказу Департаменту патрульної поліції від 11.02.2025 № 248о/с про звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1., абзац перший після слів «звільнити зі служби в поліції» викладено у такій редакції: «майора поліції ОСОБА_1 (0005618), начальника сектору правового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області, з 11 лютого 2025 року, з виплатою грошової компенсації за 14 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік - 3 доби, 2018 рік - 1 доба, 2019 рік - 1 доба, 2024 рік - 9 діб), та за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, установивши премію за лютий 2025 року в розмірі 150,991 %. Надмірно нарахована частина щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2025 року становить 34 доби.».
Згідно Інформації про використані відпустки (щорічні, додаткові на дітей, учаснику бойвих дій тощо) за період з 30.05.2016 року до 11.02.2025 року ОСОБА_1 використала наступні відпустки: за 2016 рік: з 01.12.2016 до 10.12.2016 - щорічна основна (10 днів) (наказ № 4516 від 01.12.2016), з 01.04.2017 до 15.04.2017 - щорічна основна (15 днів) (наказ № 1333 від 20.03.2017), з 01.08.2017 до 05.08.2017 - щорічна основна (5 днів) (наказ № 3600 від 28.07.2017), з 06.08.2017 до 11.08.2017 - щорічна додаткова (6 днів) (наказ № 3600 від 28.07.2017); за 2017 рік: з 12.08.2017 до 02.09.2017 - щорічна основна (21 день) (наказ № 3600 від 28.07.2017), з 18.09.2017 до 26.09.2017 - щорічна основна (9 днів) (наказ № 4139 от 31.08.2017), з 27.09.2017 року до 02.10.2017- щорічна додаткова (6 днів) (наказ № 4139 от 31.08.2017); за 2018 рік: з 22.01.2018 до 02.02.2018 - щорічна основна (12 днів) (наказ № 6396 від 29.12.2017), з 09.07.2018 до 26.07.2018 - щорічна основна (18 днів) (наказ № 585 о/с від 19.06.2018), з 27.07.2018 до 01.08.2018 - щорічна додаткова (6 днів) (наказ № 585 о/с від 19.06.2018), з 29.10.2018 до 11.11.2018 - додаткова учаснику бойових дій (14 днів) (наказ № 885 о/с від 18.09.2018); за 2019 рік: з 08.01.2019 до 21.01.2019 - щорічна основна (14 днів) (наказ № 1208 о/с від 20.12.2018), з 01.07.2019 до 16.07.2019 - щорічна основна (16 днів) (наказ № 427 о/с від 19.06.2019), з 17.07.2019 до 23.07.2019 - щорічна додаткова (7 днів) (наказ № 427 о/с від 19.06.2019), з 28.10.2019 до 10.11.2019 - додаткова учаснику бойових дій (14 днів) (наказ №712 о/с від 18.09.2019); за 2020 рік: з 03.08.2020 до 02.09.2020 - щорічна основна (30 днів) (наказ № 505 о/с від 23.07.2020), з 03.09.2020 до 11.09.2020 - щорічна додаткова (9 днів) (наказ № 505 о/с від 23.07.2020), з 16.03.2020 до 29.03.2020 - додаткова учаснику бойових дій (14 днів) (наказ № 204 о/с від 16.03.2020); за 2021 рік: з 22.06.2021 до 02.07.2021 - щорічна основна (10 днів) (наказ № 416 о/с від 21.05.2021), з 09.08.2021 до 29.08.2021 - щорічна основна (20 днів) (наказ № 623 о/с від 13.07.2021), з 30.08.2021 до 08.09.2021 - щорічна додаткова (10 днів) (№ 623 о/с від 13.07.2021), з 07.06.2021 до 20.06.2021 - додаткова для учасників бойових дій (14 днів) (наказ № 416 о/с від 21.05.2021); за 2022 рік: з 10.01.2022 до 19.01.2022 - щорічна основна (10 днів) (наказ № 3 о/с від 04.01.2022), з 22.05.2023 до 10.06.2023- щорічна основна (20 днів) (наказ № 605 о/с від 22.05.2023), з 11.06.2023 до 21.06.2023 - щорічна додаткова (11 днів) (наказ № 605 о/с від 22.05.2023), з 11.08.2022 - 24.08.2022 - додаткова для учасників бойових дій (14 днів) (наказ № 1001 о/с від 08.08.2022); за 2023 рік: з 20.07.2023 до 11.08.2023 - щорічна основна (23 дні) (наказ № 870 р/с від 17.07.2023), з 10.12.2024 до 16.12.2024 - щорічна основна (7 днів) (наказ № 2749 о/с від 09.12.2024), з 17.12.2024 до 28.12.2024 - щорічна додаткова (12 днів) (наказ № 2749 о/с від 09.12.2024), з 06.07.2023 до 19.07.2023 - додаткова для учасників бойових дій (14 днів) (наказ № 811 о/с від 03.07.2023); за 2024 рік: з 25.03.2024 до 29.03.2024 - щорічна основна (5 днів) (наказ № 483 о/с від 25.03.2024), з 21.10.2024 до 13.11.2024 - щорічна основна (24 дні) (наказ № 2378 о/с від 21.10.2024), 29.12.2024 - щорічна основна (1 день) (наказ № 2749 о/с від 09.12.2024), з 30.12.2024 до 02.01.2025 - щорічна додаткова (5 дні) (наказ № 2749 о/с від 09.12.2024), з 07.10.2024 до 20.10.2024 - додаткова для учасників бойових дій (14 днів) (наказ № 2273 о/с від 07.10.2024); за 2025 рік: з 03.01.2025 до 26.01.2025 - щорічна основна (24 дні) (наказ № 13 о/с від 06.01.2025); з 27.01.2025 до 01.02.2025 - щорічна основна (6 днів) (наказ № 160 о/с від 27.01.2025), з 02.02.2025 - 09.02.2025 - щорічна додаткова (8 днів) (наказ № 160 о/с від 27.01.2025).
Згідно розрахункового листа у лютому 2025 року позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу (далі - ОГД) при звільнені зі служби в розмірі 243 963,27 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775, яким затверджено «Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану».
Так, частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 92 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За ст. 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).
Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII (набрав чинності 01.05.2022) викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 в адміністративній справі №620/3663/19.
Проте, право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Положеннями Закону №580-VIII визначені підстави та умови отримання цієї відпустки поліцейськими. Так, поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (ч.ч. 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII).
За ч.ч. 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Згідно ч.ч. 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII (в редакції згідно із Законом № 3379-IX від 06.09.2023) поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.
Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами..
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
За абз. 7-10 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Згідно ч. 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР, ч. 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Таким чином, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
За матеріалами справи позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за 14 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік - 3 доби, 2018 рік - 1 доба, 2019 рік - 1 доба, 2024 рік - 9 діб), та за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік.
Згідно розрахункового листа за березень 2025 року та платіжної інструкції від 06.03.2025 №2744 позивачу виплачено 25299,86 грн компенсації за 14 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік - 3 доби, 2018 рік - 1 доба, 2019 рік - 1 доба, 2024 рік - 9 діб), та за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік.
Приймаючи до уваги наведене, відповідачем обраховано та виплачено компенсацію за невикористані дні обраховано у відповідності до вимог чинного законодавства.
Щодо неврахування відповідачем періоду тимчасової непрацездатності з 18.12.2024 року до 23.12.2024 року (6 календарних днів) в тривалість відпустки, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII (в редакції згідно із Законом № 3379-IX від 06.09.2023) поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Згідно витягу з наказу від 06.01.2025 року № 13 о/с вважати такими, що перебувають в щорічній основній оплачуваній відпустці (стаття 93 Закону України «Про Національну поліцію») по управлінню патрульної поліції в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 (0005618), начальника сектору правового забезпечення, за 2025 рік тривалістю 24 доби (невикористана частина - 6 днів), з 03 до 26 січня 2025 року.
Таким чином, відповідачем продовжено щорічну відпустку позивача на кількість невикористаних днів (6 днів) у зв'язку з перебуванням на лікарняному з 18.12.2024 року до 23.12.2024 року.
Стосовно доводів позивача про те, що під час служби на посаді слідчого Іллічівського ВП МВП ГУМВС України в Донецькій області відпустка їй не надавалася та не використовувалася, суд зазначає наступне.
Згідно послужного списку позивач проходила службу в органах внутрішніх справ до 06 листопада 2015 року, а з 07 листопада 2015 року проходила службу у Національній поліції України.
Статтею 81 КЗпП врегульовано питання права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше місце роботи. Встановлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.
У разі переведення на роботу на інше підприємство працівник має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток або така грошова компенсація за його бажанням повинна бути перерахованана рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).
Як слідує з матеріалів справи, позивач до 07 листопада 2015 року не проходила службу в підрозділах Національної поліції України, а отже у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення будь-яких виплат позивачу до вказаної дати.
Належних та допустимих доказів перерахування Іллічівським РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області на рахунок відповідача грошової компенсації за невикористані позивачем дні щорічних відпусток сторонами не надано.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення компенсації за 30 діб невикористаної відпустки у 2015 році з відповідача.
Крім того, у відповідності до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 вказаної статті КАС України).
У відповідності до частини 5 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Разом з цим, позивач у позовній заяві вказує, що під час служби на посаді слідчого Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області їй відпустка не надавалася та не використовувалася.
Отже, приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що позивач до подання даного позову знала про підставу для залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача, а саме Іллічівського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області.
Щодо позовних вимог про стягнення частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірів розмірі 241857 (двісті сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 64 коп суд зазначає наступне.
Нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена нормами Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (надалі - Порядок № 260), Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII (надалі - № 2262-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей та членам їхніх сімей (далі Постанова № 393).
Частиною 1 статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до норми абзацу четвертого пункту 10 постанови № 393, яка кореспондується з частиною другою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В розумінні вимог статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказана одноразова грошова допомога особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є складовою гарантії їхнього конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом.
Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок) у разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Також, пунктом 6 розділу VIІІ Наказу № 260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, протиправність, на переконання позивача, бездіяльності що виразилась у ненарахуванні та невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні за кожен календарний рік служби з врахуванням пільгового стажу 03 років 10 місяців.
В свою чергу, аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням зі службу виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Судом установлено, що станом на день звільнення позивача стаж служби в поліції в календарному обчисленні - 18 років 05 місяців 27 днів, для виплати одноразової допомоги при звільненні зі служби -18 років 05 місяців 27 днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу одноразова грошова допомога при звільненні обчислена наступним 50% * 27107,03 грн. (місячне ГЗ) * 18 (повних календарних років служби) = 243 963,27 грн.
В свою чергу, позивач вважає, що має право на виплату одноразової грошової допомоги урахуванням пільгового стажу.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965.
Також, в постанові Верховного Суду від 29.04.2022 року у справі №580/2497/21 ухваленій за аналогічних обставин, судом зроблено висновок, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
У цій справі позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, обчислення розміру якої здійснюється за кожний повний календарний рік служби.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем здійснено нарахування позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 років календарної служби у відповідності до пункту 2 розділу VIІІ Порядку № 260.
Виходячи із наведеного правового регулювання спірних правовідносин і встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням 03 років 10 місяців пільгового стажу.
Окрім того, відповідачем правомірно обраховано розмір одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення на момент звільнення позивача, а саме: 27 107,03 грн, у тому числі посадовий оклад - 3 000,00 грн, оклад за спеціальним званням - 2 000,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції 1750,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 4 050,00 грн та премія - 16 307,03 грн.
Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, відповідачем розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений чинним законодавством, що свідчить про відсутність допущеної протиправної бездіяльності.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості щодо виплати грошового забезпечення за лютий 2025 року у розмірі 33386, 91 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 лютого 2021 року №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» установлено, що включення Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою у порядку та строки, встановлені Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин. Після завершення цих робіт наявні трудові книжки видаються працівникам особисто під підпис. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення.
Порядок зберігання та ведення трудових книжок поліцейських регламентований розділом IV Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 №377 (у редакції, на момент звільнення позивача зі служби).
Згідно із п. 4 розділу ІV вказаного наказу поліцейським, які були прийняті на службу в поліцію до набрання чинності Законом України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівників в електронній формі» та які звільняються зі служби в поліції до завершення Пенсійним фондом України процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, видаються належно оформлені трудові книжки в день їх звільнення.
Отже, субсидіарно у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» та Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 №377.
Вказаними нормами не передбачено виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.
Згідно пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Разом з цим, положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 не підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини врегульовано положеннями розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» та Порядком формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 12.05.2016 №377.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості з грошового забезпечення за лютий 2025 року у розмірі 33386, 91 грн у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки позивача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції по не нездійсненню письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат в день звільнення, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи, в тому разі, якщо певні дії повинні бути вчинені, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень задля реалізації (виконання) покладеної на нього компетенції.
Як встановлено судом, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації сайту АТ «Укрпошта», доставка поштових відправлень на непідконтрольній Україні територіях, зокрема м. Маріуполь не здійснюється.
З матеріалів справи вбачається, що в своїх зверненнях до відповідача позивач вказує адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1
Враховуючи вказане, відповідачем було надіслано на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 лист ДПП від 11.02.2025 № 2285-2025 про інформування щодо звільнення зі служби в поліції. До вказаного листа були додані наказ ДПП від 11.02.2025 № 248 о/с (про звільнення зі служби в поліції) та розрахунковий лист за лютий 2025 року із зазначенням всіх сум при звільненні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано приписи 47 Кодексу законів про працю України, в частині повідомлення позивача про нараховані та виплачені їй суми при звільненні, а відтак відсутня протиправна бездіяльність з боку Департаменту патрульної поліції.
Позовні вимоги про стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення за лютий 2025 року з дня звільнення по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати частини одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірів розмірі 241857 (двісті сорок одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 64 коп. за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку є похідними від основних вимог, тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2025 рік з дня звільнення по день фактичного розрахунку та стягнення компенсації у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок порушення строків виплати компенсації за невикористані 50 днів оплачуваної відпустки в розмірі 69549 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) гривень 50 коп. з дня звільнення по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У відповідності до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
За ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
За п.п. 1-5 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ №355 ( 355-2021-п ) від 14.04.2021).
Отже, з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
Згідно ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
За п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями абзаців 7 та 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що грошова компенсація за невикористані відпустки має разовий характер.
Оскільки грошова компенсація за невикористані відпустки має разовий характер, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом № 2050-III не провадиться.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
З огляду на те, що між датою одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (11.02.2025 року) та зверненням до суду із цим позовом (25.03.2025 року) минуло менше трьох місяців, позивачем не порушено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошового забезпечення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв