02 червня 2025 року Справа №160/16545/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву про самовідвід судді у справі №160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не скерування рапорту ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п.п. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов?язок і військову службу» до Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скерувати рапорт ОСОБА_1 від 14.10.2022 щодо звільнення з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» до Військової частини НОМЕР_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 не оскаржувалось та набрало законної сили 14.11.2023 року.
У січні 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 160/16545/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі 160/16545/23 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
02.06.2025 року суддею Луніною О.С. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено Головуючий у даній справі суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Луніна Олена Станіславівна, в ухвалі від 04.03.2025 року вже висловила свою позицію відносно поданої заявником - ОСОБА_1 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, яка унеможливлює подальший розгляд зазначеної заяви під головуванням судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. На підставі викладених вище обставин під час розгляду даної заяви з боку учасників справи можуть виникнути сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної Олени Станіславівни, а тому є всі підстави для заявлення самовідводу виходячи з вимог п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Виходячи з викладеного вище, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Луніної О.С. та об'єктивного розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №160/16545/23, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 241, 242 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву про самовідвід судді Луніної О.С. у справі №160/16545/23 - задовольнити.
Відвести суддю Луніну О.С. від розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №160/16545/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративну справу №160/16545/23 разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя О.С. Луніна