03 червня 2025 рокуСправа №160/1239/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу ОСОБА_2 , додаткової винагороди до 100 000 (сто тисяч) грн., за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно; за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) включно та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я;
зобов'язати суб'єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_2 , вищезазначену додаткову винагороду у 100 000 (сто тисяч) гривень, за період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно; за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) включно та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок травмування, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.05.2023 по 13.03.2024 (довготривале лікування), з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні лікування) та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року поновлено строк на звернення до суду з цим позовом та відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази про нарахування та виплату ОСОБА_1 усіх виплат грошового забезпечення з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно та за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 року та на підставі яких документів воно було нараховано, та з яких виплат воно складається. У разі відсутності доказів нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період, надати докази у зв'язку з чим такі виплати не були виплачені.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
12 травня 2025 року до суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач проси відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що виходячи з наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині: 06.04.2023 Позивач прибув та приступив до виконання службових обов'язків в районі виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (п.п. 1.3. п. 1 Наказу від 06.04.2023 №221); в подальшому Позивач виконував службові обов'язки в районі ведення бойових дій аж до 07.06.2023, коли був направлений на лікування (п.п. 2.5. п. 2 Наказу від 07.06.2023 № 408); однак, як свідчить абз.2 п.п.3.10. п.3 Наказу від 16.06.2023 № 435 та виписний відповідно до п.п.3.5. п.3 Наказу від 27.02.2024 №176 Позивач 26.02.2024 був виписаний з лікувального закладу та 27.02.2024 повернувся до виконання службових обов'язків у ППД; однак наступного дня - 28.02.2024, Позивач був знову направлений до лікувального закладу (п.п.4.11. п.4 Наказу від 28.02.2024 №179); епікриз від 11.06.2023 року № 457, Позивач не був госпіталізований до медичного закладу та протягом періоду з 06.06.2023 по 11.06.2023 перебував у лазареті медичної роти самої військової частини НОМЕР_1 . З того самого Наказу випливає, що 15.06.2023 Позивач прибув та приступив до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом «ППД») у АДРЕСА_1 ; як випливає з п.п.4.9. п.4 Наказу від 24.01.2024 №73, в період з 15.06.2023 по 23.01.2024 Позивач знаходився в ППД, де виконував обов'язки військової служби не пов'язані з виконанням бойових задач. Лише 24.01.2024 Позивач вибув з ППД до лікувального закладу; 17.04.2024 Позивач був виписаний з лікувального закладу та 24.04.2024 повернувся до виконання службових обов'язків у ППД (п.п.3.4. п.3 Наказу від 25.04.2024 №350). 15.05.2024 Позивач знову вибув з ППД до лікувального закладу (п.п.4.11. п.4 Наказу від 15.05.2024 № 410). 16.05.2024 Позивач повернувся до ППД (п.п.3.8. п.3 Наказу від 17.05.2024 №416) та відповідно до довідки ВЛК №3889 від 15.05.2024 отримав відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 17.05.2024 по 16.06.2024 (п.п.4.7. п.4 Наказу від 17.05.2024 №416). 17.06.2024 Позивач повернувся до ППД та приступив до виконання службових обов'язків, згідно з п.п.3.3. п.3 Наказу від 17.06.2024 №509. Відповідач зазначив, що не є спірним перебування позивача на лікуванні у такі періоди: перебування в лікувальному закладі з 24.01.2024 по 26.02.2024; перебування в лікувальному закладі з 28.02.2024 по 17.04.2024; період перебування в лікувальному закладі з 15.05.2024 по 16.05.2024; період перебування у відпустці за станом здоров'я з 17.05.2024 по 16.06.2024. Однак, за вказаний період відсутні підстави для нарахування та виплати Позивачеві додаткової винагороди в розрахунку 100000 грн. відсутні, оскільки захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, та не пов'язаних із захистом Батьківщини.
19 травня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить позов задовольнити, та зазначила, що предметом спору у справі є нездійснення нарахування Відповідачем додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок травмування, пов'язаного із захистом Батьківщини, за періоди: з 29.05.2023 (довідка форми №100 ПМК №16293 видана ЛСБ «Краматорськ2» про обставини поранення 29.05.2023 року, яка видана солдату ОСОБА_1 , відповідно до якої зазначено діагноз: гострий артрит правого колінного суглобу) по 13.03.2024 (довготривале лікування); з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні лікування); 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я. Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, необхідно зазначити, що відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 23.06.2023 року за №11512 солдату ОСОБА_3 встановлено, що отриманий забій спини, перелом правої нижньої кінцівки пов'язане з проходженням військової служби. Більш того, відповідно до довідок ВЛК від 13.05.2024 №80 та від 15.05.2024 №3889, розлад здоров'я, що виник у Позивача, а саме Вперше діагностований туберкульоз легенів (ВДТб) класифікується, як захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, про що проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_2 «13» травня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання «ТАК» пов'язано з проходженням військової служби.
02 червня 2025 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, доводи якого відповідають доводам викладеним у відзиві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді навідника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону.
Згідно з довідки № 11512 військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_4 , 22 лютого 2023 року отримав забій спини, перелом правої нижньої кінцівки. Травмування/Поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини (а.с. 57).
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 року № 176 ОСОБА_4 уважається таким, що прибув з лікування з КНП Криворізької міської ради "Криворізької міської лікарні № 5" Дніпропетровської області та приступив до виконання службових у пункті постійної дислокації з 23 березня 2023 року (а.с. 99).
Судом встановлено, що 15 травня 2024 року військовою частиною НОМЕР_4 видана довідка військово-лікарської комісії № 3889 солдату ОСОБА_5 , 1970 р.н., згідно якої військово-лікарською комісією при в/ч НОМЕР_4 25 квітня 2024 року проведено медичний огляд та встановлено діагноз: ВДТБ (23.02.2024) легень (десемінований) Дестр «-» МТБ «-» М «-» МГ «-» К «-» Ког.1(2024), з тимчасовим порушенням функцій. Захворювання: ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 7 графи II Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних діб.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 416 від 17.05.2024 м. Костянтинівка ОСОБА_4 вибув у відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 18 травня 2024 року по 16 червня 2024 року.
Спірним у цій справі є право позивача на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 за період лікування з 29.05.2023 року по 13.03.2024 року (на підставі довідки форми №100 ПМК №16293 видана ЛСБ «Краматорськ2» про обставини поранення 29.05.2023 року, за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 року (34 дні) за час перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровський обласний медичний Центр соціально значущих хвороб ДОР» в подальшому переведено у військовий шпиталь в/ч НОМЕР_5 , 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я на підставі довідка військово-лікарської комісії від 15 травня 2024.
Позивач уважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за час тривалого лікування та відпустки за станом здоров'я, тому звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по цей час.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в у відпустку за станом здоров'я на 30 діб.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000,00 грн. не виникає.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень.
Згідно пункту 1-2 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023 (Пункт 1 в редакції Постанови КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року)) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Отже, постановою № 168 передбачено можливість виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, зокрема тим особам, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З аналізу пункту 1-2 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як встановлено судом, з довідки військово-лікарської комісії № 3889 від 15 травня 2024 року, позивачу проведено медичний огляд військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 25 квітня 2024 року, за результатами якого встановлено, що "Захварювання, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби" (а.с. 16).
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 отримував поранення (контузію, травму, каліцтво), що пов'язане із захистом Батьківщини, що виключає можливість виплати йому за період стаціонарного лікування додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн.
Тож надані позивачем у справі докази не підтверджують обставини перебування позивача у спірний період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року включно та за період з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) включно на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я, для лікування саме, після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відтак підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168 за період з 25 травня 2023 року по 13 березня 2024 року, та з 14.03.2024 по 17.04.2024 (34 дні) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та 30 днів календарних діб відпустки за станом здоров'я, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно в розрахунку на місяць, відсутні.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо відсутності доказів перебування на лікування позивача, саме з причин отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, не спростовують.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової грошової винагороди виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди на користь позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Судових витрат, які підлягають розподілу на користь сторін не встановлено.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. на лікарняному, судове рішення по справі ухвалене у перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев