02 червня 2025 рокуСправа №160/8549/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000/88/32-00-07-06-19 від 27.02.2025 року та № 000/89/32-00-07-06-19 від 27.02.2025 року прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, який безпідставно дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій між ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» і його контрагентами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/8549/25. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків , заперечуючи позовні вимоги, вказало, що вина ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» полягає в тому, що товариство могло дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов'язку , за сукупністю обставин платник податків віднісся без належної обачності до вибору контрагентів, а відтак метою платника було отримання податкової «преференції». Платник податків створив формальний документообіг між кількома суб'єктами господарювання - контрагентами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі повідомлення від 01 січня 2025 року №1/32-00-07-06-13 виданого Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01 січня 2025 року №1-п , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331) з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року (вх №9386403463 від 19.12.2024).
Результати перевірки оформлені актом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №47/32-00-07-06-14/35834331.
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» :
абз. а) п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2024 року на суму 323182 гривень.
Вищезазначене призвело до порушення:
п. 200.1 абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в листопаді 2024 року в розмірі 81129,00 гривень;
п.200.1 абз. «б» п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755- VІ (зі змінами) в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за листопад 2023=4 року на 242053,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№000/88/32-00-07-06-19 форми «В4» в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81129 грн.;
№000/89/32-00-07-06-19 у формі «В1» в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 242053 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 121026,50 грн.
Не погодившись з прийнятими Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до підп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає повноваження контролюючих органів, контролюючі органи мають, зокрема, право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Відповідно до підп.75.1.2. п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальної позапланової перевірки наведений у ст. 78 ПК України.
Відповідно до п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності , зокрема, наступної підстави: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (підп. 78.1.8).
Позивач не погоджується з фактами викладеними в акті перевірки і його висновками, а тому судом перевіряється і обґрунтованість висновків акту перевірки щодо порушень платника податку, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
За визначенням у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п.198.2 ст. 198 ПК України).
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4. ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Згідно визначень у абзацах 5, 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію
За ч.2 ст.3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ФГ «Альянс-2017» за листопад 2024 року на суму ПДВ 157255 грн.
Контролюючий орган вказав, що про неможливість виконання оформлених господарських операцій свідчать наступні факти:
-відсутність персоналу (штатної чисельності) у ФГ «Альянс-2017»;
-ФГ «Альянс-2017» не придбавало послуг з сільськогосподарської обробки земельних ділянок;
- недостовірність та дефектність наданих ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до перевірки паперових носіїв по взаємовідносинам з ФГ «Альянс-2017» у листопаді 2024 року.
ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (код ЄДРПОУ 35834331) за кодами КВЕД здійснює наступні види діяльності:
10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний);
10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;
птова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;
49.41 Вантажний автомобільний транспорт;
52.10 Складське господарство.
Господарські відносини позивача з Фермерським господарством «Альянс-2017» відбувались за договором поставки №А2557/404 від 06.11.2024, предметом якого була поставка насіння соняшнику врожаю 2024 року.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем були надані наступні документи: договір поставки №А2557/404 від 06.11.2024, специфікації до договору №1 від 06.11.2024 і №2 від 11.11.2024, видаткові накладні №11 від 08.11.2024, №12 від 13.11.2024, товарно-транспортні накладні №1 від 08.11.2024 і №2 від 13.11.2024, платіжні інструкції в підтвердження оплати товару: №14169 від 11.11.2024, №11450 від 14.11.2024, №11489 від 15.11.2024, №11556 від 19.11.2024,статистична звітність ФГ «Альянс-2017», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за листопад 2024 року.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 201 ПК України ФГ «Альянс-2017» за операціями з поставки товарів були складені і зареєстровані податкові накладні №1 від 08.11.2024 і №2 від 13.11.2024, що свідчить про належне підтвердження формування податкового кредиту, а отже податковим органом був засвідчений факт здійснення господарських операцій.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з Приватним сільськогосподарським підприємством «Биковський Ю.С.».
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з Приватним сільськогосподарським підприємством «Биковський Ю.С.» за листопад 2024 року на суму ПДВ 165927 грн.
Контролюючий орган вказав, що про неможливість виконання оформлених господарських операцій свідчать наступні факти:
-відсутність персоналу (штатної чисельності) у ПСП «Биковський Ю.С.»;
-ПСП «Биковський Ю.С.» не придбавало послуг з сільськогосподарської обробки земельних ділянок;
- недостовірність та дефектність наданих ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» до перевірки паперових носіїв по взаємовідносинам з ПСП «Биковський Ю.С.» у жовтні та листопаді 2024 року.
Господарські відносини позивача з Приватним сільськогосподарським підприємством «Биковський Ю.С.» відбувались за договором поставки №А-2379/№365 від 22.10.2024, предметом якого була поставка насіння соняшнику врожаю 2024 року.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем були надані наступні документи: договір поставки №А-2379/№365 від 22.10.2024, специфікації до договору №1 від 22.10.2024, №2 від 30.10.2024, видаткові накладні: №1 від 25.10.2024, №2 від 01.11.2024, товарно- транспортні накладні №1 від 24.10.2024 і №2 від 01.11.2024, платіжні інструкції в підтвердження оплати товару:№14047 від 28.10.2024, №14069 від 29.10.2024,№1180 від 04.11.2024, №11440 від 14.11.2024, статистична звітність ПСП «Биковський Ю.С.» , оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень та листопад 2024 року.
Відповідно до ст. 201 ПК України ПСП «Биковський Ю.С.» за операціями з поставки товарів були складені і зареєстровані податкові накладні №1 від 25.10.2024 і №1 від 01.11.2024, що свідчить про належне підтвердження формування податкового кредиту., а отже податковим органом був засвідчений факт здійснення господарських операцій.
Суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача персоналу (штатної чисельності) є свідченням неможливості поставки позивачеві певного товару чи виконання робіт, послуг.
Ймовірна відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не може слугувати підставою для визнання господарської операції фіктивною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів. Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності (наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.01.2018 року у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14).
Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №1570/4299/12, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15, від 13.11.2018 року у справі №805/528/17-а, 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі № 140/1845/19).
Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 7 липня 2022 року по справі №160/3364/19.
Щодо використання відповідачем податкової інформації, суд звертає увагу на те, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Суд вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.
Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 від 22 травня 2024 у справі № 160/19771/23.
Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, виконання робіт вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.
Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.
Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
В постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних повідомлень- рішень відповідач як суб'єкт владних повноважень суду не надав, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 5330,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15233 від 21.03.2025.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 5330,50 грн .
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (вул. Центральна, буд. 15, с. Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53264, код ЄДРПОУ 35834331) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/88/32-00-07-06-19 від 27.02.2025 року, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/89/32-00-07-06-19 від 27.02.2025 року, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (вул. Центральна, буд. 15, с. Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53264, код ЄДРПОУ 35834331) судові витрати з оплати судового збору у сумі 5330 (п'ять тисяч триста тридцять) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона