26 травня 2025 рокуСправа №160/7878/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/7878/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 44811461) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -
17 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/800075/2 від 17 грудня 2024 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (КИТАЙ) як продавець уклали контракт на поставку продукції від 07.11.2023 року №07/11-03 (далі - Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (полотно). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7878/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7878/25, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:
1) умови поставки оцінюваного товару згідно інвойсу FOB-CN-SHANGHAI, для підтвердження додаткових складових митної вартості надано: - рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.12.2024 № 15541 виданий ТзОВ «Євро Форвардінг», який не містить відомості про здійснення/не здійснення страхування. У довідці від 12.12.2024 «Довідка трансп. витрат №Б/н» зазначено що страхування вантажу не здійснювалося, однак дана Довідка містить ознаки підробки, оскільки печатка з підписом у ній накладені/перенесені з іншого документу. Отже імовірно, що такі додаткові витрати не додано до митної вартості оцінюваного товару;
2) у рахунку № 15541 про надання транспортно-експедиційних послуг сума витрат на морське перевезення (FOB-SHANGHAI- Gdansk) 40 футового контейнеру становить 62001,73 грн (1485,43 дол.США), що не відповідає інформації наданій ДМСУ від ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81 (Лист ДМСУ від 24.01.2024 № 15/15- 02-05/7.1/406), оскільки згідно даних світової цифрової платформи SeaRates (www.searates.com) рівень цін на морські перевезення 40 футового контейнеру з Китаю в Польщу (Гданськ) становить щонайменше 5883 дол.США (залежно від перевізника 5883-7583 дол.США);
3) у вищезазначеному рахунку вказано: «гарантую оплату згідно умов договору», у п.4.1.3. Договору про перевезення від 10.02.2023 № EF100223 зазначено: «Клієнт оплачує….. протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту», тобто на день митного оформлення 17.12.2024 оплата повинна була бути здійснена, однак декларант не надав відповідні платіжні документи;
4) у вищезазначеному рахунку № 15541 відсутні відомості про особу, відповідальну за надану інформацію що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей, та суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції»;
5) у графах 16 та 23 автотранспортної накладної (СМR) зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізниками «ІМТРЕКС», та ОСОБА_1 , однак, документи, які визначають договірні відносини з ТзОВ «Євро Форвардінг» та передбачають факт погодження вартості транспортування товару, маршруту та способів розрахунку відсутні. Рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 15541, Довідка, Заявка на перевезення вантажів № Заявка № ЄФ000034879 не містять інформації про треті особи перевізника та погодження із такими вартості перевезення. Документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника (договори про перевезення, додатки до договору, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались;
6) відповідно до п. 1.2 зовнішньоекономічного договору від 07.11.2023 № 07/11-03 Постачальник постачає товар, зазначений у Специфікаціях, на адресу Покупця м.Дніпро, що суперечить заявленим умовам поставки оцінюваного товару - FOBSHANGHAI;
7) відповідно до п. 14.3 Контракту (зовнішньоекономічного договору) № 07/11-03 усі зміни та доповнення дійсні лише за умови підписання обома сторонами. Проте у самому Договорі відсутній підпис Продавця, а у Додатках до Договору (Специфікація № 6, та Зміни до Специфікації № 6, де встановлюються ціни на товар) печатки та підписи представника покупця та представника продавця є ідентичними копіями одне одного, тобто імовірно що документи не були підписані жодною із сторін власноручно, а лише створено копії із заміною відомостей щодо кількості та вартості товару;
8) у п. 9.4 Договору № 07/11-03 виявлено розбіжності щодо умов розірвання контракту, в українській версії встановлено термін дії певних обставин понад 2 місяці, однак у версії англійською мовою - понад 12 місяців.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
08 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
21 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про розподіл судових витрат, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд».
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
07 листопада 2023 року позивач як покупець та DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (КИТАЙ) (далі - Продавець, а спільно - Сторони) як продавець уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю товару в асортименті згідно специфікацій.
13 червня 2024 року Сторони уклали Специфікацію №6 на поставку товару в асортименті на загальну суму 26795,00 доларів США.
13 червня 2024 року виставив позивачу проформа-інвойс №24WM716 на суму 26795,00 доларів США.
Інвойс оплачено 17.06.2024 року свіфт-платежем №TF1138FEA0240617 на суму 5359,00 доларів США, призначення платежу: передплата за товари згідно Контракту та Інвойсу.
01 жовтня 2024 року сторони внесли зміни до Специфікації, загальна сума змінилась до 26710,89 доларів США.
01 жовтня 2024 року Продавець виставив позивачу Інвойс №24WM76 на суму 26710,89 доларів США.
Згідно пакувального лист від 01.10.2024 року та коносаменту №KUNSE24092506 товар відвантажено.
17 грудня 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію № 24UA209160013543U0 з поставки відповідної партії споживчих товарів.
Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:
- Сертифікат якості від 01.10.2024 року б/н;
- Пакувальний лист від 01.10.2024 року №24WM716;
- Рахунок-проформа від 13.06.2024 року №24WM716;
- Рахунок-фактура від 01.06.2024 року №24WM716;
- Коносамент від 08.10.2024 року №KUNSE24092506;
- Накладна УМВС від 01.12.2024 року №06594-6;
- Автотранспортна накладна від 13.12.2024 року №00015086/2;
- Супровідний документ T1 від 13.12.2024 року №MRN24PL322080NS2DV8M5;
- Сертифiкат про походження товару від 05.10.2024 року №24C2102M0647/50021;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.06.2024 року б/н;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.12.2024 року №15541;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) від 12.12.2024 року б/н;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару (заява) від 27.09.2024 року №ЄФ000034879;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.06.2024 року б/н;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2023 року №1;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.07.2024 року №2;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (зміни до специфікації) від 01.10.2024 року №6;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (специфікація) від 13.06.2024 року №6;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 07.11.2023 року №07/11-03;
- Договір про надання послуг митного брокера від 12.10.2024 року №46/2022;
- Договір (контракт) про перевезення від 10.02.2023 року № EF100223;
- Копія митної декларації країни відправлення від 04.10.2024 року №223120240003945340.
Сторонами застосовано процедуру консультацій, в ході якої позивачем додатково надано документи, а саме: прайс-лист, заявку до договору на перевезення, проформу-інвой, копію митної декларації країни відправлення, комерційну пропозицію, обсяг яких відповідачем визнано недостатнім.
Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.
17 грудня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800075/2 щодо митної декларації №24UA209160013543U0 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення.
Не погодившись з цими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Зауваження №1 - «умови поставки оцінюваного товару згідно інвойсу FOB-CN-SHANGHAI, для підтвердження додаткових складових митної вартості надано: - рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.12.2024 № 15541 виданий ТзОВ «Євро Форвардінг», який не містить відомості про здійснення/не здійснення страхування. У довідці від 12.12.2024 «Довідка трансп. витрат №Б/н» зазначено що страхування вантажу не здійснювалося, однак дана Довідка містить ознаки підробки, оскільки печатка з підписом у ній накладені/перенесені з іншого документу. Отже імовірно, що такі додаткові витрати не додано до митної вартості оцінюваного товару».
Стаття 53 Митного кодексу України використовує змістовний критерій для визначення документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів. Так, щодо транспортної складової митної вартості передбачено надання таких документів: «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».
Надані документи поза розумним сумнівом підтверджують зміст домовленості та вартість наданих послуг.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.
Суд зауважує, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.
Відповідач не є уповноваженою установою для встановлення факту підробки документів, при цьому зміст наданих документів узгоджується між собою.
Такі посилання є припущенням та не підтверджуються жодними доказами (зокрема результатами експертизи, висновками спеціаліста, повідомленнями компетентних органів, чи ін.).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі № 380/19286/23.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №2 - «у рахунку № 15541 про надання транспортно-експедиційних послуг сума витрат на морське перевезення (FOB-SHANGHAI- Gdansk) 40 футового контейнеру становить 62001,73 грн (1485,43 дол.США), що не відповідає інформації наданій ДМСУ від ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81 (Лист ДМСУ від 24.01.2024 № 15/15- 02-05/7.1/406), оскільки згідно даних світової цифрової платформи SeaRates (www.searates.com) рівень цін на морські перевезення 40 футового контейнеру з Китаю в Польщу (Гданськ) становить щонайменше 5883 дол.США (залежно від перевізника 5883-7583 дол.США)».
Вказана інформація не передбачена у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України як джерело відомостей про митну вартість товару. Окрім цього, розмитнення здійснювалося у грудні 2024 року, а відповідач використовував відомості станом на січень 2024 року, що також суперечить принципу розсудливості.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №3 - «у вищезазначеному рахунку вказано: «гарантую оплату згідно умов договору», у п.4.1.3. Договору про перевезення від 10.02.2023 № EF100223 зазначено: «Клієнт оплачує….. протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту», тобто на день митного оформлення 17.12.2024 оплата повинна була бути здійснена, однак декларант не надав відповідні платіжні документи».
Визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.
Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.
Суд зазначає, що вказаний правовий висновок за аналогією належить застосувати і до розрахунків в частині транспортування товару, оскільки йдеться про виконання самостійного цивільно-правового зобов'язання.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №4 - «у вищезазначеному рахунку № 15541 відсутні відомості про особу, відповідальну за надану інформацію що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей, та суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції»».
Відповідач не є уповноваженою установою для встановлення факту підробки документів, при цьому зміст наданих документів узгоджується між собою.
Такі посилання є припущенням та не підтверджуються жодними доказами (зокрема результатами експертизи, висновками спеціаліста, повідомленнями компетентних органів, чи ін.).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі № 380/19286/23.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №5 - «у графах 16 та 23 автотранспортної накладної (СМR) зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізниками «ІМТРЕКС», та ОСОБА_1 , однак, документи, які визначають договірні відносини з ТзОВ «Євро Форвардінг» та передбачають факт погодження вартості транспортування товару, маршруту та способів розрахунку відсутні. Рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 15541, Довідка, Заявка на перевезення вантажів № Заявка № ЄФ000034879 не містять інформації про треті особи перевізника та погодження із такими вартості перевезення. Документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника (договори про перевезення, додатки до договору, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались».
Відповідно до п. 2.1.1. договору перевезення експедитор організовує перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надавати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями.
Суд також повторює, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.
Відповідач в ході митного контролю перевіряє саме митну вартість товару, яка підтверджується документами, що містять відповідні відомості. Відомості про особу перевізника та інші вказані відомості не стосуються підтвердження митної вартості товару, на відміну від документів з інформацією про вартість наданих послуг (довідка, заявки, рахунки).
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №6 - «відповідно до п. 1.2 зовнішньоекономічного договору від 07.11.2023 № 07/11-03 Постачальник постачає товар, зазначений у Специфікаціях, на адресу Покупця м.Дніпро, що суперечить заявленим умовам поставки оцінюваного товару - FOBSHANGHAI».
Умови поставки «FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом. Покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження.».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 року у справі №1340/3525/18.
Дійсно, за п. 1.2. Контракту поставка здійснюється у м. Дніпро. При цьому вже у п. 2.1. Контракту вказано, що умови поставки: FOB Шанхай.
Таким чином, м. Шанхай є місцем переходу відповідальності за товар від продавця до покупця, а м. Дніпро - місцем, куди в підсумку товар буде доставлений, в даному випадку суперечність відсутня.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №7 - «відповідно до п. 14.3 Контракту (зовнішньоекономічного договору) № 07/11-03 усі зміни та доповнення дійсні лише за умови підписання обома сторонами. Проте у самому Договорі відсутній підпис Продавця, а у Додатках до Договору (Специфікація № 6, та Зміни до Специфікації № 6, де встановлюються ціни на товар) печатки та підписи представника покупця та представника продавця є ідентичними копіями одне одного, тобто імовірно що документи не були підписані жодною із сторін власноручно, а лише створено копії із заміною відомостей щодо кількості та вартості товару».
Відповідач не є уповноваженою установою для встановлення факту підробки документів, при цьому зміст наданих документів узгоджується між собою.
Такі посилання є припущенням та не підтверджуються жодними доказами (зокрема результатами експертизи, висновками спеціаліста, повідомленнями компетентних органів, чи ін.).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі № 380/19286/23.
В свою чергу Контракт містить печатку продавця, а наявна сукупність документів, згідно яких здійснено поставку, поза розумним сумнівом підтверджує існування господарських відносин саме виходячи з Контракту, адже він згадується і в наступних документах.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №8 - «у п. 9.4 Договору № 07/11-03 виявлено розбіжності щодо умов розірвання контракту, в українській версії встановлено термін дії певних обставин понад 2 місяці, однак у версії англійською мовою - понад 12 місяців».
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №260/10051/23.
Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість визначення митної вартості за наявними документами в аспекті змісту вказаного зауваження. Суд констатує, що воно не стосується митної вартості товару.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, які є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом від 14.03.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідач у відзиві виклав заперечення проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правничої допомоги від 06.07.2023 року №259 (далі - Договір);
2) Додаток від 03.03.2025 року №19 до Договору (далі - Додаткова угода);
3) Рахунок від 09.04.2025 року №447 (далі - Рахунок);
4) Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 року №19 (далі - Акт);
5) Звіт про надану правничу допомогу від 09.04.2025 року (далі - Звіт);
6) Платіжна інструкція від 17.04.2025 року №611 (далі - Квитанція).
Договором погоджено надання позивачу професійної правничої допомоги згідно додатків.
Додатковою угодою погоджено надання послуг щодо подання позову у даній справі, визначено вартість послуг на рівні 8000,00 грн.
Рахунком виставлено до оплати 8000,00 грн згідно Договору та Додаткової угоди.
Актом оформлено приймання-передачі наданих послуг.
Звіт містить відомості про витрати часу на надані послуги та їх складові.
Квитанцією оплачено 8000,00 грн згідно Рахунку.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.
Суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Судом враховано і ціну позову, яка складає 90481,49 грн.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 8000,00 грн до 4000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Боженко Н.В., рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 44811461) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару від 17.12.2024 року №UA209000/2024/800075/2.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 44811461) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 44811461) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко