03 червня 2025 рокуСправа №640/4167/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо непоновлення страхової справи ОСОБА_1 та зобов'язати поновити страхову справу;
визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності України в м. Києві щодо непоновлення ОСОБА_1 страхових виплат та зобов'язати поновити страхові виплати з 05.06.2018.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 липня 2008 року при виконанні трудових обов'язків, зі позивачем стався нещасний випадок на виробництві. В наслідок тривалого лікування та за результатами травматологічної медико-соціальной експертної комісії визначена «II-друга» група інвалідності з ступеню втрати професійної працездатності у «80» відсотках. За результатами висновок комісією медичного огляду у 2014 році, визначена «ІІІ-третя» група інвалідності (довічна) - трудове каліцтво з ступеню втрати професійної працездатності «40» відсотків, дата чергового перегляду не підлягає були складені акти медичного огляду за № 1374 від 06.08.2014р. та затверджені головою МСЕК (В.В.Шуваев). Згідно встановленому порядку було видано довідки МСЕК МОЗ України: серія 4-08АД № 002517 від 06.08.2014р.; серія КР-08 № 060692 від 06.08.2014р. У зв'язку з окупацією АР Крим позивач переїхав до м. Києва де був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа. З кінця 2014 року на території АР Крим страхові виплати позивачу були припиненні у повному обсязі. 05.06.2018 року звернувся до управління виконавчої дирекції Фонда соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України у м. Києва за адресою пр. Перемоги, буд.92/2. м. Київ з заявою про поновлення страхових виплат. Проте, управління виконавчої дирекції Фонда соціального страхування України у м. Києва, відмовило у продовженні щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням терміну дії виписки акту огляду МСЕК з 01.09.2014року. В подальшому позивач звертався до виконавчої дирекції Фонда, проте відповідач йому відмовляв, посилаючись на те, що він переселенець з Криму та відсутність медичної справи та оригіналів актів Н-1, Н-5.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/4167/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
02 квітня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своїх доводів зазначено, що Позивач хибно звернувся з позовними вимогами щодо поновлення страхової справи до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яка є неналежним відповідачем у справі за такими вимогами, адже не наділена такими повноваженнями.
04 квітня 2019 року до суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своїх доводів зазначили, що страхова справа Позивача знаходиться на обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду у м. Сімферополі. Щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 здійснювалися на підставі виписки з акта огляду МСЕК від 04.09.2013 КР-08 № 000557 (з повторним ОГЛЯДОМ 07.08.2014) до 01.09.2014. Згідно ст. 47 Закону Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатною причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я. Тобто, станом на сьогодні в Позивача відсутня діюча довідка МСЕК. Окрім того, для розгляду справи про страхові виплати до подаються оригінали актів розслідування нещасного випадку та довідки МСЕК. ОСОБА_1 не дотримався вимог ст. 43 Закону, Порядку № Порядку №20 при подачі заяви про призначення страхової виплати, у зв'язку з чим, Управління, керуючись Законом, відмовило в продовженні строку виплат, до подачі повного переліку документів. НА думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо зобов'язання Управління продовжити страхові виплати є безпідставними, оскільки Позивачем не дотримано вимог Закону для призначення такої виплати.
11 травня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, доводи якої відповідають доводам вкладеним у позовній заяві (а.с. 122-126)
21 травня 2019 року до суду надійшли заперечення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому відповідач зазначив, що міркування представника позивача зводяться до його власних припущень при хибному трактуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини (а.с. 130).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності.
15 грудня 2022 року, відповідно до ст. 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
На підставі п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ згідно з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/4167/19 передана на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
10 лютого 2025 року протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 640/4167/19 передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кореневу А.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято справу до провадження та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Замінено відповідача Київську митницю Держмитслужби на належного відповідача - Київську митницю у справі № 640/41671/19.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві із заявою про поновлення раніше призначених страхових виплат.
Листом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві повідомило позивача, що управління не може продовжити йому щомісячні страхові виплати у зв'язку із закінченням терміну дії виписки з акту огляду МСЕК з 01.09.2014 року (а.с. 32).
ОСОБА_1 звернувся до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві щодо поновлення страхових виплат, як внутрішньо переміщеній особі.
Листом від 01.11.2018 № 5-14/І-1531з-1829 Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повідомлено позивача, що для призначення страхових виплат у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків до робочих органів виконавчої дирекції Фонду разом із заявою подаються документи, що передбачені пунктом 1 статті 43 Закону № 1105 та підпунктом 3.1 розділу III Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11), а саме:
1) копія індивідуального податкового номера, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу;
2) копія паспорта, засвідчена підписом працівника управління (відділення" Фонду при пред'явленні оригіналу;
3) акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за встановленою формою (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такій складався);
4) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) за формою Н-5 (якщо такий складався);
5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництв або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);
6) висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності;
7) довідка про середню заробітну плату (дохід) у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб;
8) копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчена страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу.
При розгляду наданих Позивачем документів, встановлено, що у нього відсутні оригінали актів розслідування нещасного випадку на виробні: формами Н-5 та Н-1, оригінал виписки з акта огляду МСЕК (надсилається відділенню виконавчої дирекції Фонду для призначення страхових виплат довідка про заробітну плату (розрахунковий період 12 місяців перед нас страхового випадку, а саме: з серпня 2007 року по липень 2008 року).
Законом № 1105 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено розгляд справ про страхові виплати за наявності нотаріально завірених копій вищезазначених документів.
Щодо продовження щомісячних страхових виплат, як внутрішньо переміщеній особі, про інформовано про наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку надання страхових виплат фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбаченої загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 (далі - Порядок № 20), осіб які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
У випадку відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог законодавства, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду розміри щомісячних страхових виплат.
Справа Позивача про страхові виплати знаходиться на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду у м. Сімферополі. Щомісячні страхові виплати Позивачу здійснювалися на підставі виписки з акта огляду МСЕК від 04.09.2013 КР-08 № 000557 (з повторним оглядом 07.08.2014) до 01.09.2014.
Тобто на сьогодні у Позивача відсутнє право на продовження раніше призначених страхових виплат. Нове призначення щомісячних страхових виплат для внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання здійснюється на підставі розділу II Порядку № 20 за наявності необхідних документів, що підтверджують право особи, яка тимчасово переміщена, на ці виплати, відповідно до Порядку №11.
Відповідно до нормативних документів, що визначають механізм забезпечення потерпілих медичними та соціальними послугами, для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, зокрема, заяву, копію діючого висновку МСЕК та ІПР (у разі її складення) про потребу у забезпеченні медичними та соціальними послугами.
Враховуючи вищезазначене та у зв'язку з відсутністю документів, передбачених Законом № 1105, Порядком № 11 та Порядком № 20, у робочих органів виконавчої дирекції Фонду немає підстав для призначення чи продовження Позивачу щомісячних страхових виплат, забезпечення медичними та соціальними послугами.
Відповіді управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у м. Києві на звернення позивача, суду не надано.
Позивач не погодившись із такими діями відповідачів звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Так, судом встановлено та не спростовано сторонами, що позивач, звернувся до відповідачів, як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання на для поновлення щомісячних страхових виплат, оскільки у поновленні таких виплат було відмовлене через відсутність діючої довідки МСЕК, водночас надавши наявні у нього документи для призначення страхових виплат.
Суд зауважує, що правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України 11 грудня 2014 року прийняло постанову про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції № 20, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 (далі - Порядок №20, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаною постановою передбачена Страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції Фонду за наявності необхідних документів, що підтверджують право особи, яка тимчасово переміщена, на ці виплати, відповідно до цього Порядку за місцем її фактичного проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік.
Так, розділом II Порядку № 20, зокрема, встановлено, що у разі відсутності довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) за наявності усіх інших документів, що підтверджують право на отримання страхових виплат, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем фактичного проживання (перебування) тимчасово переміщеної особи видає направлення на проходження МСЕК.
У разі відсутності довідки про середню заробітну плату (доход), копії трудової книжки або витягу з неї, довідки про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок) робочий орган виконавчої дирекції Фонду використовує відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр).
У разі відсутності в Реєстрі вищезазначених відомостей щомісячні страхові виплати особам, які тимчасово переміщені, призначаються відповідно до вимог Закону № 1105, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на дату звернення. Після надходження необхідних документів сума страхових виплат підлягає перерахуванню.
Рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхових виплат за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх виплат або обґрунтування відмови у виплатах із зазначенням причин відповідно до статей 36, 37 Закону № 1105. При цьому виплати проводяться лише на строк дії довідки про взяття на облік, але не більше строку, на який особа має право на страхові виплати.
Враховуючи вищенаведене, робочий орган виконавчої дирекції Фонду, а саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві в порушення вищенаведених пунктів Порядку № 20 не видав позивачу направлення на проходження МСЕК для отримання оновленої довідки МСЕК та не прийняв відповідну постанову за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 щодо страхових виплат.
Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві допустило протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2018 року.
Водночас, 01 січня 2023 набув чинності Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 1105-XIV), викладений в новій редакції.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1105-XIV, уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
В свою чергу, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Постановою КМУ від 27 грудня 2022 р. № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01 січня 2023 р., реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.
Постановою КМУ від 29 листопада 2022 р. № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 р. забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.
З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.
Таким чином, актом Кабінету Міністрів України фактично передано повноваження та функції Фонду соціального страхування України та його робочих органів до Пенсійного Фонду України та його органів.
Отже, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, що є відповідачем у справі, до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ : 42098368).
Суд враховує тривалий час розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , який тривав не з вини позивача, суд уважає за можливе замінити відповідача у справі на підставі ст. 52 КАС України, з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, що є відповідачем у справі, на Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, для ефективного захисту прав позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відтак, з огляду на правові приписи та положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд уважає, що належним та повним способом захисту буде визнання протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368), який є правоначтупником прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення страхових виплат
Водночас, суд зауважує, що позовні вимоги до щодо протиправної бездіяльність Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо непоновлення страхової справи ОСОБА_1 та зобов'язати поновити страхову справу не підлягають задоволенню, оскільки саме робочий орган виконавчої дирекції Фонду має повноваження на розгляд таких заяв.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають частковому задоволенню.
Також, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може умисно ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80грн (а.с. 15). Оскільки позов задоволено частково, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) на користь позивача належить стягнути 352,40 грн сплаченого судового збору.
У зв'язку з перебування судді Коренева А.О. на лікарняному, судове рішення по справі ухвалене у перший робочий день судді.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 77-90, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання протиправною без діяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення страхових виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 352,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев