02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11960/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся з позовом до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області (далі - ТУ ССО у Волинській області, відзив) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплатити компенсації за втрату частини доходів у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022; зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації за втрати частини доходів згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказав, що 13.09.2024 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023, однак листом ТУ ССО у Волинській області від 24.09.2024 отримав відмову.
Позивач вважає бездіяльність відповідача у вигляді непроведення нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходів протиправною та такою, що порушує його законні права, тому звернувся до суду за їх захистом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнали. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 додаткові кошторисні призначення для нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, не затверджувались, що унеможливило проведення нарахувань. Кошторисом на 2024 рік територіальному управлінню за програмою класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» виділено 322 881 грн. Кошторисом на 2025 рік територіальному управлінню за програмою класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» виділено 36 580 грн.
Вказали, що з метою виконання вищезазначеного рішення суду, територіальним управлінням Служби судової охорони у Волинській області надіслано лист від 14.02.2024 №34.07-96/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями з проханням виділення додаткових кошторисних призначень для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, а ДСА України листом від 14.02.2025 №11-330025 повідомила Службу судової охорони, що ДСА України звернулась до Комітету ВРУ з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1495,2 млн. грн.
Звернули увагу суду, шо для справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за вищезазначеною бюджетною програмою КПКВ 0501150, за якою здійснюються виконання судових рішень, в центральному органі управління Служби судової охорони запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів. Черговість виплат за рішеннями суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду.
Вважають, що ТУ ССО у Волинській області, у межах своїх повноважень, вжито всіх можливих заходів для забезпечення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, однак виконання даного судового рішення потребує виділення додаткових бюджетних асигнувань, після надходження яких, виплата коштів на виконання рішення суду буде здійснена.
Також зауважили, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів, однак зважаючи та те, що ОСОБА_1 не було здійснено виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023, тому позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності ТУССО у Волинській області щодо нездійснення нарахування і виплати компенсації, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу є передчасними.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023
24.09.2024 ТУ ССО у Волинській області листом №34.06-255 повідомили, що нарахування додаткової винагороди проводиться відповідно до наказів Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони» та від 31.10.2022 № 396 «Про затвердження Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану», підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби, при цьому за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 додаткові кошторисні призначення для нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, не затверджувались, що унеможливлювало проведення нарахувань.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою додаткової винагороди згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VІІІ) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою КМУ від 03 квітня 2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 розділу І Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 розділу І Порядку №384).
28 лютого 2022 року КМУ прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Порядок №384 до додаткових видів грошового забезпечення відносить, зокрема, винагороди, а тому встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Постановою КМУ від 07 липня 2022 року №793 “Про внесення змін до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168», яка набрала чинності з 19 липня 2022 року, внесені такі зміни: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови КМУ від 07 лютого 2022 року №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року КМУ встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає виплаті їм в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.
Тому з 24 лютого 2022 року позивач як співробітник Служби судової охорони набув право на отримання додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення, в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.
Як встановлено судом, рішенням Волинського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТУ ССО у Волинській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою вищевказаної додаткової винагороди, однак листом ТУ ССО у Волинській області №34.06-255 від 24.09.2024 йому повідомлено, що є накази Служби або територіального управління Служби та додаткові кошторисні призначення для нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, не затверджувались, що унеможливило проведення нарахувань.
При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
В даному випадку, сума додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 не нарахована та не виплачена відповідачем, що не заперечується сторонами по справі.
Отже, відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені.
Суд наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості з пенсії), отже, до виплати належних особі сум додаткової винагороди за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат. З огляду на викладене, ці вимоги є передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі № 520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.Ф. Костюкевич