про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4820/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Копію вказаної ухвали від 13.05.2025 про залишення позовної заяви без руху представник позивача Вінцюк Ю.Б. одержала через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 14.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
27.05.2025, на виконання ухвали суду від 13.05.2025 про залишення позовної заяви без руху, представник позивача Вінцюк Ю.Б. подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Інших документів на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що при звільненні ОСОБА_1 та при проведенні з ним розрахунків не вбачалося порушень у нарахуванні йому грошового забезпечення, а про порушення своїх прав позивач дізнався із листа відповідача від 18.03.2025.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, заяву про поновлення строку звернення до суду, дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву в частині позовних вимог - повернути, з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
Отже, у цій справі до вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 - у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 380/9502/24).
З доданих до позовної заяви документів убачається, що позивач ОСОБА_1 був звільнений зі служби цивільного захисту наказом від 12.07.2023 № 210, а тому з цим позовом в частині вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 мав звернутися до суду в строк до 12.10.2023.
Проте, адміністративний позов подано до суду лише 08.05.2025, тобто із значним пропуском тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України (суд звертає увагу, що строк звернення до суду пропущений в частині вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, а стосовно вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 - строк звернення застосуванню не підлягає).
При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку звернення суд враховує таке.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 280/7379/23).
Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. У контексті наведеного, необхідно зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд наголошує на тому, що позивач ОСОБА_1 був звільнений зі служби цивільного захисту наказом від 12.07.2023 № 210, а тому з цим позовом в частині вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 мав об'єктивну можливість звернутися до суду в строк до 12.10.2023.
При цьому, позивач ОСОБА_1 до звільнення зі служби цивільного захисту працював на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, а тому, обіймаючи зазначену посаду з правом підпису фінансових документів, мав бути обізнаний щодо розрахунку грошового забезпечення.
Стосовно покликання представника позивача на лист відповідача від 18.03.2025 № 48.01-323/4812 суд зазначає, що цей лист був наданий у відповідь на адвокатський запит від 05.03.2025 № 18. Тобто, позивач почав вчиняти активні дії щодо захисту порушеного права лише у березні 2025 року, після закінчення строку звернення до суду, з огляду на те, що цей позов необхідно було подати до суду в строк до 12.10.2023.
У заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено обставин, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду у встановлений строк (до 12.10.2023). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що несвоєчасне звернення з цим позовом було обумовлено поважними причинами.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, оскільки вказані представником позивача у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог (а саме: в частині позовних щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023) судом визнані неповажними, при цьому, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем/представником позивача не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву в частині позовних вимог - повернути на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - сьомою статті 169, статтею 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 повернути позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх