Справа № 204/10197/24
Провадження № 2/204/608/25
10 квітня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом скасування рішення про державну реєстрацію запису про іпотеку, -
17 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О., Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, визначивши третьою особою ОСОБА_2 , із вимогами про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом скасування рішення про державну реєстрацію запису про іпотеку (а. с. 1-5 та на звороті).
В обґрунтування заяви зазначає, що вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, що посвідчений 24 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. за реєстровим № 1056. При цьому, стверджує, що при посвідченні сказаного договору приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. була здійснена перевірка наявності обтяжень, як на квартирі так і на особі продавця - ОСОБА_3 . Вказує, що за результатами даної перевірки нотаріусом було встановлено відсутність будь-яких обтяжень, зокрема але не виключно запису про іпотеку, арешту чи заборони, а також те, що щодо квартири не велися судові спори, квартира не була заставлена, у податковій заставі не перебувала, відносно квартири не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, відносно квартири не було встановлено сервітуту ні за договором, ні за законом, ні за заповітом або рішенням суду. Натомість, зазначає, що 31 липня 2024 року вона дізналася про наявність перешкод у розпорядженні своєю квартирою у формі обтяження, зокрема запису про іпотеку. Вказує, що запис було внесено 04 грудня 2020 року державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О. на підставі звернення відповідача з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра». Зазначає, що 05 серпня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070-blank, відповідно до якого, ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» отримав право вимоги за кредитним договором № 8/2007/840-К/1407-Н від 09 жовтня 2007 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра». Водночас зазначає про те, що у Додатку № 1 цього договору відступлення не міститься жодної інформації про перехід права вимоги за іпотечним договором, що укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра», а сам договір не посвідчений нотаріально, що в свою чергу вказує на те, що таким договором право вимоги за будь-якими іпотечними договорами від ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступлено не було. Отже, державна реєстрація іпотеки за відповідачем, як за іпотекодержателем проведена державним реєстратором без дотримання положень статей Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому є незаконною. Більш того, вказує на те, що наявність обтяження порушує її права, через що вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Тому прохає суд скасувати рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року, прийняте ОСОБА_4 , державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку номер: 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ); скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна запис про іпотеку номер 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ), внесені ОСОБА_4 , державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року та усунути їй перешкоди у розпорядженні її нерухомим майном - спірною квартирою шляхом скасування (вилучення) запису про іпотеку номер 39539164 (спеціальний розділ) та запису про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано термін на усунення недоліків (а. с. 24 та на звороті).
24 жовтня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 21 жовтня 2024 року, позивачкою усунуто (а. с. 27-37).
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 40 хвилин 10 грудня 2024 року (а. с. 38 та на звороті), копія якої надіслана учасникам справи 29 жовтня 2024 року за вихідним № 26641/24-вих/2/204/3938/24 (а. с. 39).
31 жовтня 2024 року на адресу суду надійшла заява керівника відповідача - Скребець О.С. про визнання позову (а. с. 54-та на звороті).
13 листопада 2024 року на адресу суду надійшла заява керівника відповідача - Скребець О.С. (а. с. 56-57 та на звороті) про зменшення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заяви зазначає, що позивач вільний у виборі та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Вказує, що оскільки ним подано заяву про визнання позову, то розмір витрат на правову допомогу, заявлений до відшкодування має бути зменшений до 500 гривень. Тому прохає суду зменшити розмір правової допомоги до 500 гривень.
Протокольною ухвалою суду від 31 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справа призначено до розгляду судом по суті (а. с. 82-84).
У судове засідання позивачка та її представник - адвокат Кощеєв В.М., не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 124), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1407-Н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 95300 доларів США, зі сплатою 12,49 % річних, на строк до 20 вересня 2027 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту (а. с. 14-16).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 09 жовтня 2007 року, між ВАТ «КБ «Надра» в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 1407/1-Н (а. с. 9-10 та на звороті), за умовами якого ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1407-Н від 09 жовтня 2007 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв. м та житловою площею 42,9 кв. м. Визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 535 234 гривень, що відповідно до курсу Національного банку України на день укладення договору, складало 105 986,93 доларів США.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачкою на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1056, дата внесення запису 24 травня 2016 року 16:14:43, що підтверджується Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 60393158 від 01 червня 2016 року (а. с. 13 та на звороті).
Крім того, з вищевказаної Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на дату реєстрації за позивачкою права власності на спірну квартиру у відповідних реєстрах були відсутні записи про реєстрацію іншого речового права, іпотеки чи обтяжень, а також заборон відчужень.
05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги (а. с. 17-19), за яким до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором 8/2007/840-К/1407-Н.
04 грудня 2020 року державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О. на підставі договору іпотеки № 1407/1-Н від 09 жовтня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Петренко К.В. за реєстровим № 261, клопотання директора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребець О.С. та договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank від 05 серпня 2020 року укладеного між ПАТ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», було винесено рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний № 55522554, на підставі яких нею зареєстровано обтяження № 39539233 та іпотеку № 39539164 квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 389055815 від 31 липня 2024 року (а. с. 7-8).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. За змістом пункту 7 цієї статті окремим способом захисту є припинення правовідношення.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому приписами ч. 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Більш того, нормами ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, у частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни.
Такі правові висновки викладене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Крім того, у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. […] відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Як вже встановлено та не заперечується сторонами, 09 жовтня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1407-Н, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 95300 доларів США, зі сплатою 12,49 % річних, на строк до 20 вересня 2027 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту (а. с. 14-16).
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 09 жовтня 2007 року, між ВАТ «КБ «Надра» в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 1407/1-Н (а. с. 9-10 та на звороті) квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 67,9 кв. м та житловою площею 42,9 кв. м.
24 травня 2016 року між ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., за реєстровим № 1056. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 29733967 від 24 травня 2016 року, номер запису про право власності: 14641549.
При цьому, суд зазначає, що з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на дату реєстрації за позивачкою права власності на спірну квартиру у відповідних реєстрах були відсутні записи про реєстрацію іншого речового права, іпотеки чи обтяжень, а також заборон відчужень.
В свою чергу позивачка наголошує на тому, що вона є добросовісним набувачем, при укладенні договору купівлі-продажу квартири вона покладалася на відомості Державних реєстрів, і про наявність будь-яких обмежень щодо цієї квартири їй не було відомо, тому вона набула право на спірну квартиру вільну від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги (а. с. 17-19). Так, з витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги вбачається, що до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором 8/2007/840-К/1407-Н, при цьому відомості про наявність застави за кредитним договором в цьому додатку відсутні.
За заявою нового кредитора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 04 грудня 2020 року державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О. на підставі договору іпотеки № 1407/1-Н від 09 жовтня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Петренко К.В. за реєстровим № 261, клопотання директора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребець О.С. та договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank від 05 серпня 2020 року укладеного між ПАТ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», було винесено рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний № 55522554, на підставі яких нею зареєстровано обтяження № 39539233 та іпотеку № 39539164 квартири АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема, договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.
Натомість суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договором іпотеки № 1407/1-Н від 09 жовтня 200 року, за яким предметом іпотеки була кв. АДРЕСА_1 .
Так, у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок про те, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. Крім того, вказала, що судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном. При цьому, зазначила, що оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення.
В свою чергу, вирішуючи питання про релевантність цього висновку, Велика Палати Верховного Суду у своїй постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 акцентувала увагу на тому, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 не є боржником за основним договором кредиту № 8/2007/840-К/1407-Н від 09 жовтня 2007 року, не є стороною іпотечного договору № 1407-Н від 09 жовтня 2007 року, а таким є ОСОБА_3 , а також не є іпотекодавцем в розумінні положень статті 1 Закону України «Про іпотеку», натомість, останньою придбано спірну квартиру 24 травня 2016 року у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., якою в свою чергу при посвідченні вказаного договору здійснено перевірку відомостей щодо спірного майна по реєстрам та встановлено, що на дату реєстрації за позивачкою права власності на спірну квартиру (09 жовтня 32007 року) у відповідних реєстрах були відсутні записи про реєстрацію іншого речового права, іпотеки чи обтяжень, а також заборон відчужень, а відтак остання дійсно є добросовісним набувачем спірного майна, а наявність заборон/обтяження порушує її права, зважаючи на визнання відповідачем позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні власністю - квартири АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку номер: 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ); скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна запис про іпотеку номер 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ), внесені державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Л.О., на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року та усунути їй перешкоди у розпорядженні її нерухомим майном - спірною квартирою шляхом скасування (вилучення) запису про іпотеку номер 39539164 (спеціальний розділ) та запису про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205; ЄДРПОУ 40696815), державного реєстратора Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Лілії Олексіївни (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, буд. 33 ), Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, буд. 33; ЄДРПОУ 04052896), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про усунення перешкод у розпорядженні власністю шляхом скасування рішення про державну реєстрацію запису про іпотеку - задовольнити в повному обсязі.
Усунути ОСОБА_6 перешкоди у розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом:
- скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року, прийняте державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Лілією Олексіївною, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку номер: 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ).
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна запису про іпотеку номер 39539164 (спеціальний розділ) та запис про обтяження номер: 39539233 (спеціальний розділ), внесені державним реєстратором Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Строєнко Лілією Олексіївною, на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 55522554 від 04 грудня 2020 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча сто двадцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дн я його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна