02 червня 2025 року
м. Київ
справа № 371/146/23
провадження № 51 - 1809 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року,
встановив:
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений зазначає про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо нього у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413, 419 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Натомість у поданій скарзі засуджений ОСОБА_4 фактично ставить питання про перевірку оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з тим, що не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Серед іншого в касаційній скарзі засудженого йдеться й про те, що до нього застосовувались недозволені методи досудового розслідування, а саме: катування з боку працівника поліції з метою зізнання у скоєному злочині, у зв'язку з чим йому були завдані тілесні ушкодження, при цьому скаржником не зазначено чи звертався він з відповідними заявами з приводу незаконних дій щодо нього до правоохоронних органів, чи ініціював проведення перевірки заявлених фактів під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанції.
Також, стверджуючи про недопустимість окремих доказів, отриманих в рамках кримінального провадження, засуджений не вказав, яких порушень правил оцінки цих доказів допустився апеляційний суд при їх перевірці, з огляду на приписи ст. 94 КПК, враховуючи межі апеляційного перегляду та порядок його здійснення.
Крім того, засуджений зазначає про порушення при проведенні впізнання особи, проте не зазначає, які норми кримінального процесуального закону недотримані під час проведення вказаної слідчої дії, з огляду на положення ст. 228 КПК і порушення яких приписів цього Кодексу допущені судами за наслідком оцінки відповідного протоколу, складеного за результатом проведення такої слідчої дії.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
До того ж, в порушення вимог ч. 3 ст. 427 КПК засуджений в касаційній скарзі не зазначив, чи бажає він брати участь у касаційному розгляді, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3